Постанова № 75251454, 05.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3936/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Бабенка К.А., Василенка Я.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України третя особа: Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація, в якому просив:

- зобов'язати Державну фіскальну службу України: в десятиденний строк після набрання рішенням суду законної сили сформувати склад Житлово-побутової комісії Державної фіскальної служби України та провести засідання комісії; включити до порядку денного та розглянути на черговому засіданні Житлово-побутової комісії Державної фіскальної служби України заяву ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_1) про виключення з числа службових житлової квартири за адресою 02081, АДРЕСА_1; розглянути та прийняти рішення на черговому засіданні Житлово-побутової комісії Державної фіскальної служби України про виключення з числа службових житлової квартири за адресою 02081, АДРЕСА_1; звернутися до органу державної виконавчої влади за місцезнаходженням квартири - Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації з клопотанням про виключення з числа службових житлової квартири за адресою 02081, АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року позов задоволено частково: зобов'язано Державну фіскальну службу України розглянути заяву ОСОБА_3 про виключення з числа службових житлової квартири за адресою 02081, АДРЕСА_1; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі ордеру на право зайняття службового житлового приміщення №4477 від 30.05.2011 та на підставі розпорядження Голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 27.05.2011 №342 сім'я позивача у складі чотирьох осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_5 (син, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.), ОСОБА_6 (син, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.) вселились, зареєструвались та проживають у трикімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_1.

В органах Державної податкової служби України працював з 02.10.2000 року по 10.05.2012 року.

Відряджений для проходження служби у розпорядження Міністерства внутрішніх справ України 10.05.2012 року.

В подальшому, 07.04.2014 року позивач звільнений з органів внутрішніх справ України через обмежений стан здоров'я.

Заявами від 21.05.2014 року, від 14.07.2015 року та від 09.11.2015 року позивач звернувся до відповідача з проханням про розгляд питання на засіданні Центральної житлово-побутової комісії щодо виключення приміщення, а саме трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1, зі складу службового.

Так, листами від 20.06.2014 року №4042/4/99-99-03-05-02-14 та від 10.08.2014 року №7757/4/99-99-03-03-02-14 не було розглянуто вищезазначене звернення позивача по суті, зокрема, у відповіді від 20.06.2014 року було зазначено, що звернення буде розглядатись комісією ДФС України після початку її роботи, а у відповіді від 10.08.2014 року повідомлено, що рішенням від 28.07.2015 року Житлово-побутової комісії ДФСУ відкладено прийняття рішення щодо надання дозволу на виключення з числа службових квартир, що перебувають на оперативному обліку в ДФС, до того часу, коли буде сформований та затверджений контрольний список працівників ДФС, які потребують поліпшення житлових умов.

Позивач вважає, що відповідачем в порушення вимог законодавства безпідставно не розглянуто його звернення по суті, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, зазначив, що відповідачем на звернення від 21.05.2014 та від 14.07.2015 не надано рішення по суті предмету поставленого питання щодо виключення спірного приміщення із числа службових, а на звернення від 09.11.2015 взагалі не надано відповіді.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, Порядок надання службових жилих приміщень і користування ними регулюється "Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними", затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37 (надалі - Положення №37).

Пунктом 6 Положення №37 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до ст.125 Житлового кодексу Української РСР без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено, зокрема осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Згідно з приписами п.3.5 Положення про порядок забезпечення жилими приміщеннями працівників Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 02.08.2013 року №318 «Про затвердження Положення про порядок забезпечення жилими приміщеннями працівників Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів» виключення жилого приміщення з числа службових проводиться на підставі клопотання органу доходів і зборів до органу місцевого самоврядування. Направлення клопотання здійснюється за умови отримання погодження Міністерства доходів і зборів України щодо виключення жилого приміщення з числа службових.

Матеріали справи свідчать про те, що рішення по суті предмету поставленого питання щодо виключення спірного приміщення із числа службових на підставі заяв позивача не надано.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зобов'язав ДФС України розглянути заяву ОСОБА_3 про виключення з числа службових житлової квартири за адресою 02081, АДРЕСА_1.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Бабенко К.А.

Василенко Я.М.

Повний текст постанови виготовлено 10.07.2018.