Постанова № 75251297, 10.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1356/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Сорочко Є.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 року № 0022771306 форми «Р»; сума грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями 14 049 356 грн, за штрафними санкціями 3 512 339 грн;

2) визнати протиправною податкову вимогу на сплату податкового боргу та пені на суму 8 142 650 грн 01 коп.;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 року № 0022801306 форми «Р»; сума грошового зобов'язання за платежем військовий збір за податковими зобов'язаннями 12 498 993 грн, за штрафними санкціями 3 124 748 грн;

4) повернути позивачу суму добровільно сплаченого нарахування на прибуток на суму 14 049 356 грн.

На обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в наказі ГУ ДФС у м. Києві №486 від 10.02.2016 та в повідомленні про проведення перевірки № 6/26-15-13-06-02-18 від 10.02.2016 року заступником начальника ГУ ДФС у м. Києві не було визначено дату наказу, вид та термін даної перевірки (виїзна чи невиїзна), що позбавило можливості позивача взяти участь в даній перевірці.

Крім того, відповідачем при складанні акта перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, грубо порушено та не дотримано Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, тому підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень та застосування до позивача штрафних санкцій та пені відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2018 закрито провадження у адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги на сплату податкового боргу - пені на суму 8 142 650 грн 01 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в частині позовних вимог щодо повернення позивачу суми добровільно сплаченого нарахування на прибуток на суму 14 049 356 грн - залишено без розгляду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 року № 0022771306 форми «Р» сума грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями 14 049 356 грн, за штрафними санкціями 3 512 339 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 року № 0022801306 форми «Р» сума грошового зобов'язання за платежем військовий збір за податковими зобов'язаннями 12 498 993 грн, за штрафними санкціями 3 124 748 грн.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що директор ТОВ «ФК «Вікторія» ОСОБА_3 діючи з метою умисного ухилення від сплати податків, наклав власний електронний цифровий підпис на податкові декларації з податку на прибуток за 2013 рік та за 2014 рік із неправдивими розрахунками сум доходів.

В результаті вчинення кримінального правопорушення було завдано збитків державі у вигляді фактичного ненадходження до бюджету податку на прибуток у сумі 2013-2014 роки на загальну суму 13 712 250 грн 60 коп.

При цьому, відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 24.10.2016 №755/13833/16-к ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КАС України на підставі частини четвертої статті 212 КАС України, тобто з нереабілітуючих підстав, а отже встановлено його вину в ухиленні від сплати податків за висновками Акту перевірки, що досліджується в рамках цієї справи.

Оскільки вказаною ухвалою встановлено обставини фальшування первинних документів позивачем з метою ухилення від сплати податків, тому фінансово-господарська діяльність ТОВ «ФК «Вікторія» здійснювалась без мети досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції під час перевірки нарахування позивачу податкового зобов'язання зі сплати військового збору не врахував норми Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» від 02.03.2015 №211-VIII, яким внесено зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування військовим збором операцій з валютними цінностями.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що з ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 24.10.2016 №755/13833/16-к вбачається, що клопотання прокурора не містило посилань на розрахунки здійснені за наслідками документальної перевірки з посиланням на первинні документи, так само і не містило оцінки правомірності проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, незрозуміло яким наказом призначена перевірка №486 від 10.02.2016 чи №486 від 15.02.2016, та відповідачем не надано доказів вручення позивачу копії наказу на проведення перевірки.

Також позивач вказує на те, що Акт перевірки містить інформацію, яка не відповідає Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 05.08.2015, за результатами якої складено акт від 14.03.2016 №139/26-15-13-06-02/34727227 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» (код за ЄДРПОУ 34727227) щодо правильності нарахування та сплати до державного бюджету України податку на прибуток підприємства, військового збору та обов'язкове державне пенсійне страхування при проведенні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2013 по 05.08.2015» (а.с. 39-49 Том I).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія»:

- п.135.2 ст.135, пп.153.1.3, пп.153.1.4, п.153.1 ст.153 Податкового Кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2013 по 05.08.2015 рік на загальну суму 14 055 395 грн., у тому числі за 2013 року 1 280 135 грн., 2014 рік - 12 775 260 грн.;

- пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп. «а» п.171.2 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 Розділу IV та пп.1.3, пп.1.4 п.16.1 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по військовому збору на суму 12 498 992 грн 82 коп.

На підставі висновків акту перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 № 0022771306 форми «Р», яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями - 14049356 грн, за штрафними (фінансовими санкціями) - 3512339 грн (а.с. 102 Том I); та податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 № 0022801306 форми «Р», яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем Військовий збір за податковими зобов'язаннями - 12498993 грн, за штрафними (фінансовими санкціями) - 3124748 грн (а.с. 103 Том I).

У подальшому, ДПІ Дніпровського району Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкову вимогу від 29.12.2016 №6427-17, якою визначено позивачу суму пені на податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 8142650 грн 01 коп. (а.с. 104 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було правових підстав для визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями - 14049356 грн, за штрафними (фінансовими санкціями) - 3512339 грн, грошового зобов'язання за платежем військовий збір за податковими зобов'язаннями - 12498993 грн, за штрафними (фінансовими санкціями) - 3124748 грн, а тому податкові повідомлення-рішення від 15.11.2016 № 0022771306 та від 15.11.2016 №0022801306, є протиправними та підлягають скасуванню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилами п. 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

У відповідності до п. 79.1 та 79.2 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені Податковим кодексом України; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Так, Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) та Митного кодексу України (далі - Митний кодекс) для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів (далі - платники податків) дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - Порядок №727).

Згідно п.5 розділу ІІ Порядку №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів

У відповідності до п.п.2 п.4 розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 3 п.4. Розділу ІІІ Порядку №727 передбачено, що виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони належать (назва, дата і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Відповідно до п.п.17 п.4 розділу ІІІ Порядку №727 в акті (довідці) документальної перевірки відображається інформація щодо наявності контрольованих операцій та повноти їх відображення у поданій платником звітності, в акті перевірки відсутні дані про контрольовані операції.

Розділом ІV Порядку №727 визначено, що залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать: розрахунок податкового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням в ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) або звіту, відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового (грошового) зобов'язання, бюджетного відшкодування, від'ємних значень об'єктів оподаткування, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання (крім перевірок дотримання законодавства з питань державної митної справи); пояснення, зауваження або заперечення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо виявлених порушень або з інших питань, що виникли під час перевірки; інші матеріали, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; оригінали або завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у разі їх отримання; опис отриманих копій документів; документи, що підтверджують вилучення документів (їх копій), якщо вилучення мало місце, у випадках та в порядку, передбачених законом; інші матеріали, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення (вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, а також рішень про застосування штрафних санкцій) та вжиття інших заходів за результатами перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія» має 15 відділень з касами, зареєстрованих у Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.12.2007 реєстраційний номер 13102119, діючих згідно Генеральної ліцензії Національного Банку України від 20.06.2011 року №77.

Наказом ГУ ДФС у м. Києві №486 від 10.02.2016 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» було призначено проведення перевірки позивача (а.с. 36 Том I).

Згідно пункту 1 вказаного Наказу призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія», а в пункті 2 вказаного Наказу створено робочу групу для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (а.с. 36 Том I).

Крім того, в повідомленні № 6/26-15-13-06-02-18 від 10.02.2016 заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві в абзаці 1 вказано про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія», а в абзаці 3 вказаного повідомлення зазначено, що додається копія наказу №486 вже від 15.02.2016 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» за період діяльності з 01.01.2013 по 05.08.2015» (а.с. 38 Том I).

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не було чітко визначено вид перевірки (виїзна чи невиїзна), а також незрозуміло, яким наказом призначена перевірка №486 від 10.02.2016 чи №486 від 15.02.2016, як це передбачено пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається доказів вручення відповідачем позивачу копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки на момент початку перевірки у відповідності до пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України, що фактично не давало права відповідачу розпочинати перевірку та позбавило можливості позивача взяти участь у перевірці, давати пояснення та документи в ході перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в 2013 році подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, згідно якої було вказано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 885956 грн. та у 2014 році подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, згідно якої було вказано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму - 971184 грн (а.с. 232-241, 254-257 Том I).

При цьому, відповідність чинному законодавству України фінансової звітності позивача за 2013-2014 роки підтверджено аудиторськими висновками незалежної аудиторської фірми «Фінком-Аудит», від 13.03.2014 та 17.02.2015 (а.с. 225-231, 245-253 Том I).

Також, 21 квітня 2016 року проведено експертно-економічне дослідження № 102 від 21.04.2016 судовим експертом ОСОБА_4 на вирішення якого було поставлене питання: «Чи підтверджується документально та нормативно висновки Акту від 14.03.2016 №139/26-15-13-06-02/34727227 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» (код за ЄДРПОУ 34727227) щодо правильності нарахування та сплати до державного бюджету України податку на прибуток підприємства, військового збору та обов'язкове державне пенсійне страхування при проведенні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2013 по 05.08.2015», складеного Головним управлінням ДФС у м. Києві, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 14055395 грн. ( у тому числі за 2013 рік - 1280135 грн., за 2014 рік - 12775260 грн.) та щодо заниження податкового зобов'язання по військовому збору на суму 12498992 грн 82 коп.» (а.с. 82-93 Том I).

Згідно вказаного висновку встановлено, що наданими документами висновки Акту від 14.03.2016 №139/26-15-13-06-02/34727227 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» (код за ЄДРПОУ 34727227) щодо правильності нарахування та сплати до державного бюджету України податку на прибуток підприємства, військового збору та обов'язкове державне пенсійне страхування при проведенні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2013 по 05.08.2015», щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 14055395 грн (у тому числі за 2013 рік - 1280135 грн., за 2014 рік - 12775260 грн.) та щодо заниження податкового зобов'язання по військовому збору на суму 12498992 грн 82 коп. документально та нормативно не підтверджуються».

Крім того, судовим експертом ОСОБА_4 під час проведення експертно- економічного дослідження № 102 від 21.04.2016 встановлено, що в Акті перевірки від 14.03.2016 №139/26-15-13-06-02/34727227 та в додатках до нього відсутні розрахунки донарахованих сум податків та зборів, а також відсутні взагалі будь-які додані документи.

Також, акт перевірки не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, та у ньому конкретно не вказано господарські операції, при здійсненні яких допущені порушення. Відсутні посилання на квитанції про операції купівлі-продажу іноземної валюти, дані яких не відображені в податковій та бухгалтерській звітності, не проаналізовані регістри бухгалтерського обліку.

При цьому, колегія суддів як і суд першої інстанції критично оцінює використання відповідачем в Акті перевірки експертного висновку №99-2015 від 17.08.2015, складеного експертом ОСОБА_5 (а.с. 96-97 Том I) в якості підтвердження фактичних обсягів здійснення валютно-обмінних операцій, оскільки зазначений висновок не встановив зв'язку між вказаними носіями інформації на жорсткому диску та програмою на ньому Oborot і господарською діяльністю ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія». При цьому, на поставлені питання експерт ОСОБА_6 не підтвердив, що наявна на носіях інформація стосується господарської діяльності ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» та відображає операції з купівлі-продажу валют: реєстри купленої іноземної валюти, реєстри проданої іноземної валюти, квитанції, довідки-certificate за формою №377 загалом та за 2013-1015 роки. Також не підтверджено, що в наданих на дослідження електронних носіях містяться програмні комплекси (спеціальні програми) для здійснення контролю за обсягами валютно-обмінних операцій взагалі та за 2013-2015 роки зокрема.

Відповідно до статті 84 Податкового кодексу України експертиза під час здійснення податкового контролю органами державної податкової служби призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) контролюючого органу, в яких зазначаються: реквізити платника податків, стосовно якого здійснюється податковий контроль; питання, поставлені до експерта; документи, предмети та інші матеріали, які подаються на розгляд експерта. Контролюючий орган, керівник (або заступник) якого призначив проведення експертизи, зобов'язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - з висновком експерта.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази дотримання процедури призначення експертизи №99-2015 від 17.08.2015 на висновки якої відповідач посилається в Акті перевірки.

За правилами частини першої статті 68 Кодексу адміністративного судочинства України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи.

Згідно відомостей з Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, які є додатком до листа Міністерства юстиції України від 02.03.2017 № 7656/5307-0-33-17/9 вбачається, що з 25 червня 2006 року свідоцтво ОСОБА_5 недійсне у зв'язку з закінченням його терміну дії, (до 25 червня 2006 року), та він мав право проводити судову експертизу з питань пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Вказане свідчить про відсутність у експерта ОСОБА_5 спеціальних знань, які дають можливість визначити обсяги здійснення валютно-обмінних операцій позивача.

Посилання апелянта в Акті перевірки на факти, встановлені в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 24.10.2016 у справі №755/13833/16-к колегія суддів не приймає до уваги, оскільки факти, встановлені такою ухвалою не звільняють відповідача від обов'язку доведення правомірності своїх дій при складанні акта перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень від 15.11.2016 № 0022771306 та від 15.11.2016 №0022801306.

При цьому, вказана ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 24.10.2016 у справі №755/13833/16-к базується виключно на клопотанні прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури міста Києва про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3, яке не містило жодних розрахунків, здійснених за наслідками документальної перевірки з посиланням на первинні документи.

Колегія суддів звертає увагу, що на момент винесення ухвали Дніпровським районним судом міста Києва від 24.10.2016 у справі №755/13833/16-к відповідачем не було винесено податкові повідомлення рішення, а відтак позивач був позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у контролюючого органу не було правових підстав для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями у розмірі 14 049 356 грн, за штрафними санкціями - 3 512 339 грн.

Крім того, пунктом 9 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 передбачено надання податковим органом розрахунку податкового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Проте, відповідачем не надано до суду розрахунків оскаржуваних рішень, здійснених контролюючим органом відповідно до вказаного Порядку №1204.

Представником відповідача в судовому засіданні також не надано обгрунтованих пояснень щодо порядку та методики згідно з якими були здійснені розрахунки податкових зобов'язань та яка при цьому була використана податкова інформація і документи.

Колегія суддів звертає увагу про помилковість посилань апелянта на нарахування податкового зобов'язання позивачу зі сплати військового збору згідно вимог Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» від 02.03.2015 №211-VIII, з огляду на таке.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» від 02.03.2015 №211-VIII, який набув чинності з 13.03.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування військовим збором операцій з валютними цінностями.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо військового збору» від 12.05.2015 №381-VIII, який набув чинності з 11.06.2015, звільнено від оподаткування військовим збором операції з валютними цінностями.

Відповідно до статті 163 Податкового кодексу України, пп. 1.2. п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи фізичних осіб, а саме: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування; іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України, а не кошти, отримані фізичними особами від валютно-обмінних операцій, як про це вказує апелянт.

Однак, в Акті перевірки відсутні документальні підтвердження наявності у позивача за період з 13.03.2015 по 11.06.2015 об'єкту оподаткування військовим збором - доходів від операцій з валютними цінностями, а також платників військового збору.

Згідно пп. 1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

У відповідності до п.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно пп. 168.1.2 п.168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Перелік оподатковуваних доходів вказаний у пункті 164.2 статті 164 ПК України, серед яких відсутні доходи від операцій з валютними цінностями.

Однак, відповідачем не вказано методику відрахувань такого військового збору та не визначено поточний рахунок, на який небанківська фінансова установа повинна була перераховувати такий податок.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки Акту перевірки щодо заниження позивачем податкового зобов'язання по військовому збору здійснені лише на підставі матеріалів досудового розслідування, які свідчать про фактичний дохід підприємства від проведення операій з купівлі-продажу готівкових інозменої та національної валют, і не обгрунтовані даними фінансової звітності, регістрами бухгалтерського обліку та первинним документами.

В Акті перевірки не зазначені первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліках, не наведені регістри бухгалтерського обліку та кореспонденція рахунків операцій, відсутні відомості або таблиці з повним переліком однотипних порушень (зазначення звітного періоду, назви, дати і номеру документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції), що не відповідає вимогам п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, п.п. 3-6 розділу II, п. 4 розділу III Порядку №727.

При цьому, відповідач не надав суду доказів обґрунтованості нарахування податкового зобов'язання позивача зі сплати військового збору, не довів наявність методики обрахунку позивачем військового збору та способу визначення бази оподаткування, а також розміру доходів фізичних осіб при здійсненні валютно-обмінних операцій, та не надав пояснень можливості використання в якості об'єкта оподаткування за ставкою 1,5 % військового збору в 2015 році розміру доходів позивача визначених в акті перевірки за 2013-2014 роки на суму 77711219 грн та отримання в результаті вказаного обрахунку податкового зобов'язання по військовому збору на суму 12498992 грн 82 коп.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про відстутність у відповідача правових підстав для визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями - 14049356 грн, за штрафними (фінансовими санкціями) - 3512339 грн, грошового зобов'язання за платежем військовий збір за податковими зобов'язаннями - 12498993 грн, за штрафними (фінансовими санкціями) - 3124748 грн, як наслідок податкові повідомлення-рішення від 15.11.2016 № 0022771306 та від 15.11.2016 №0022801306 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено: 11 липня 2018 року.