Рішення № 7525104, 14.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2009 р. Справа № 07/346-09

вх. № 8967/5-07

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Стеценко О.Л., дов. від 16.11.09 р.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Підприємство Техінком", м. Київ

до ТОВ "Троя - Тета", м. Харків

про стягнення 4908,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Техінком" звернулось з Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя - Тета" 4587,20 грн. основного боргу, 100,02 грн. інфляційних нарахувань, 220,40 грн. штрафних санкцій та судові витрати по справі, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

08.12.09 р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 4587,20 грн. заборгованості, 99,54 грн. інфляційних нарахувань, 220,40 грн. штрафних санкцій та судові витрати по справі.

Суд приймає вказану заяву як таку, що подана відповідно до ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що за усною домовленістю, позивачем, поставлено відповідачу товар (електростанцію дизельну) вартістю 27068,60 грн., що підтверджується накладною № 150 від 01.09.08 р. та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей № 174 від 01.09.08 р. (а.с.20,23).

Таким чином, передача товару позивачем та прийняття його відповідачем (чи уповноваженими ним особами) є підставою вважати укладеним між сторонами правочин, що містить ознаки купівлі – продажу (поставки) та виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар.

Судом встановлено, що сторонами не було встановлено строків та порядку виконання відповідачем його зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем було перераховано позивачу 12068,60 грн., що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи банківськими виписками.

Позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 4/03 від 19.03.09 р. з вимогою про оплату у строк в 7 робочих днів заборгованість в сумі 4587,20 грн.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 4587,20 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 02.04.09 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 4587,20 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивачем не надано жодних доказів вчинення в письмовій формі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання відповідача у вигляді пені.

Враховуючи викладене, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 220,40 грн. пені, необґрунтованою, неправомірною та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 99,54 грн. інфляційних нарахувань, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.2 ст. 530, 547, 610, 611, ч.1 ст. 612, ст. 625, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя - Тета" (пр. Гагаріна, 100, м. Харків, 61140, код ЄДРПОУ 32562858, р/р 26003301935 у Першій Харківській філії АКБ "Бізнес", МФО 351599, р/р 26002302935 у Першій Харківській філії АКБ "Бізнес", МФО 351599, р/р 26003000044750 у ВАТ "СЕБ Банк" м. Київ, МФО 300175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Техінком" (юридична адреса: вул. Дружби народів, 19, м. Київ, 01042; фактична адреса: вул. Алма-Атинська, 12, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 24083410) 4587,20 грн. основного боргу, 100,02 грн. інфляційних нарахувань, 97,42 грн. державного мита та 225,40 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 220,40 грн. пені, в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 21 грудня 2009 року.