Рішення № 7525029, 16.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2009 р. Справа № 47/45-09

вх. № 6067/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія Трейд" м.Донецьк

до ТОВ "Караван будівельний Харків", м. Харків

про стягнення 8986,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія Трейд") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" суми заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання № 248/08РХ, який було укладено між сторонами 01.02.2008 року., а саме 7038,98 грн. сума основного боргу, суму встановленого індексу інфляції за поставлений товар у розмірі 922,09 грн., пеню 851,62 грн. та 3% річних 174,17 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 248/08РХ від 01.02.2008 року. Відповідно до умов договору (далі Договір) позивач, зобов"язався поставити і передати відповідачу непродовольчу продукцію (товар) в асортименті та кількості вказаній в накладній, а відповідач зобов"язався оплатити його на протязі 7 банківських днів з моменту продажу товару третім особам.

Позивач свої зобов"язання за договором виконав в повному обсязі: згідно видаткової накладної згідно видаткової накладної № 1103.02 від 11.03.2008 року передав Відповідачу, а Відповідач отримав будівельний товар - двері на загальну суму 167 163,83 грн. (з ПДВ 20%). Відповідач отримав товар, але його вартість в установлений договором строк сплатив лише частково всього на суму 29000,00 грн.

13.06.2008 року за погодженням Позивача та Відповідача частина не реалізованого товару на суму 131124,85 грн. згідно возвратного накладною № 4313 була повернуто позивачу.

Згідно пункту 7.7 Договору Відповідач зобов'язаний оплатити поставлений позивачем товар протягом 7 (сьоми) календарних днів від моменту продажу такого товару третім особам.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України та пункту 7.7. Договору, Відповідач повинен був викопати умови Договору по сплаті заборгованості за Товар у 7-денний строк, тобто в строк до 22.06.2008 року. Однак, до цього часу Відповідач зазначену заборгованість повністю не сплатив. Тобто борг відповідача складає 7038,98 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов*язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

анню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 7038,98 грн.

Окрім того, позивачем заявлені до стягнення суму встановленого індексу інфляції за поставлений товар у розмірі 922,09 грн., пеню 851,62 грн. та 3% річних 174,17 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не зстановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно до ст.ст.610, 611 ЦК України. порушення зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Невиконання зобов'язання у встановлений договором строк, у відповідності ч.1 ст. 612 ЦК України, є простроченням боржника.

За загальним правилом, встановленим ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення суму встановленого індексу інфляції за поставлений товар у розмірі 922,09 грн., пеню 851,62 грн. та 3% річних 174,17 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд розглянувши клопотання відповідача про зобов"язання позивача скласти акт звірки, прийшов до висновку, про відсутність підстав для його задоволення, оскільки матеріали справи містять достатній обсяг доказів щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 102,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 611,625,626, 712 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі у сумі 8986,86 грн.

1.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний Харків» (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці,7 Код ЕДРПОУ 34859030,р/р 26006065159900 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харків МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОРІЯ ТРЕЙД» (83023, м. Донецьк, вул. проспект Полеглих Комунарів, 102-а, код ЄДРПОУ 30100420, р/р 26002001311914 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528)           суму основного боргу в розмірі 7038,98 грн., суму індексу інфляції 922,09 грн. ,           пеню 851,62грн. ; 3% річних 174,17 грн. та державного мито в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 315,00 грн. та витрати на адвоката у розмірі 2500,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 18 грудня 2009 року.

Суддя