Рішення № 7525027, 21.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2009 р. Справа № 63/241-09

вх. № 9621/5-63

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Куржумов М.О., довіренність № 144 від 30.11.2009 року; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідльаністю "Будівельно - інвестиційна група "МЕГА СІТІ", м. Харків

до Закритого акціонерного товариства Виробничий комплекс "Світло шахтаря", м. Харків

про стягнення 17041,26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 17041,26 грн. заборгованості, з яких: 16943,09 грн. основний борг, 85,64 грн. пеня, 12,53 грн. три відсотки річних, що виникла внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов"язань по договору № 702, укладеного між сторогнами 27.08.2009 року. Позов обгрунтовано статтями 509, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 625 ЦК України та статтями 173, 174, 229 ГК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

07.12.2009 року до господарського суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог та зменшення їх розміру, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 16240,80 грн. заборгованості, з яких: 15943,09 грн. основний борг, 259,71 грн. пені, 38,00 грн. три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2009 року заява прийнята судом та розгляд справи продовжений з її урахуванням.

21.12.2009 року до господарського суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог та зменшення їх розміру, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 3297,80 грн. заборгованості, з яких: 3000,09 грн. основний борг, 259,71 грн. пені, 38,00 грн. три відсотки річних.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

27 серпня 2009 року між сторонами був укладений договір № 702, відповідно до умов якого замовник (далі - відповідач) доручає, а виконавець (далі - позивач) бере на себе зобов"язання виготовити металопластікові вікна (далі - вироби), доставити та встановити вироби відповідно до бланку замовлення.

Відповідно до п. 2.2 договору відповідач зобов"язаний оплатити замовлення наступним шляхом: 19943,09 грн. - передплата, 16943,09 грн. - на протязі 2 банківських днів з моменту підписання сторонами акту установки виробів.

Відповідно до видатковій накладній № 702 від 17.09.2009 року позивач надав відповідачу виробів на загальну суму 36886,18 грн. (аркушс прави 10-14).

02.09.2009 року відповідач перерахуаав позивачеві 19943,09 грн. передплати (банківська виписка - аркуш справи 17).

17.09.2009 року між сторонами був підписаний акт здачі-приймання робіт (аркуш справи 15), в якому сторони підтвердили те, що позивачем установка вікон проведена вчасно та сторони претензій один до одного не мають.

Проте, відповідач свої зобов"язання по договору не виконав, залишок суми не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 16943,09 грн.

18.11.2009 року позивач направив відповідачу претензію № 1 з вимогою оплатити борг.

18.11.2009 року відповідач направив позивачеві лист, в якому гарантує оплату заборгованості до кінця 2009 року. Проте позивач не погоджується з таким терміном оплати.

Після подачі позову до суду, тобто після 23.11.2009 року, відповідачем заборгованість була частково сплачена, що підтверджується копіями банківських виписок та станом на 21.12.2009 року вона складає 3000,09 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до пункту 4.3 договору, відповідач за прострочку оплати виробів сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості замовлення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не можу бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 259,71 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 38,00 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3297,80 грн. заборгованості обгрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Виробничий комплекс "Світло шахтаря" (61064, м. Харків, Профспілковий бульвар, 64, п/р 26001070051 в ХФ ВАТ "Кредитпромбанк" м. Харків, МФО 350727, код ЄДРПОУ 22622328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "Мега Сіті" (61064, м. Харків, вул. Лиса, 21, п/р 26000200789700 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34758276) - 3000,09 грн. основного боргу, 259,71 грн. пені, 38,00 грн. три відсотки річних, 170,42 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погорелова О.В.

рішення підписане 21 грудня 2009 року