Рішення № 75249605, 11.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2731/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Сердюк І.С.

сторін:

представника позивача не з'явився .

представника відповідача Лича С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в режимі відео конференції) справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» до Київської митниці ДФС про скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» до Київської митниці ДФС в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниця ДФС про коригування митної вартості товарів за №UА100110/2018/000027/2 від 15 травня 2018р. та №UА100110/2018/000024/2 від 02 травня 2018 року;

визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100110/2018/00192 від 15 травня 2018 року та № UА100110/2018/00157 від 02 травня 2018 року.

Позов вмотивовано наступним.

Рішеннями від 05.05.2018р. № UА100110/2018/00157 та № UА100110/2018/00192 від 15.05.2018 року відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою Позивачем митною вартістю та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2018р. за №UА100110/2018/000024/2 та №UА100110/2018/000027/2 від 15.05.2018 р.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, у відповідності до положень Глави IV Митного кодексу України, позивач оскаржив вказані рішення про коригування митної вартості товарів (заяви від 07.05.2018р. та 17.05.2018р.).

Листами від 11 травня 2018 року за №3611/10/26-70-19-01 та №3943/10/26-70-19-01 від 23 травня 2018 відповідач повідомив про відмову у скасуванні рішень про коригування митної вартості товарів №UА100110/2018/00000024/2 від 02.05.2018р. та №UА100110/2018/00000027/2 від 15.05.2018 року.

Позивач вважає, що документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту відповідають вимогам ст. 53 Митного кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. З цих підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості, митний орган виходив з того, що метод за ціною договору не застосовується у зв'язку з зазначенням в наданих позивачем пакувальних листах умов поставки СIF-Одеса, а в інвойсах СРТ-Київ, у зв'язку з чим Відповідач дійшов помилкового висновку про наявність підстав про включення до фактурної вартості задекларованих товарів складових митної вартості та посилався на ту обставину, що наданий позивачем прайс-лист продавця може розглядатись виключно в якості комерційної пропозиції певному клієнту.

Втім, з такою позицією митного органу позивач не погоджується, з огляду на наступне.

Щодо посилань митного органу на визначення у пакувальних листах умов поставки СIF - Одеса, а в інвойсах СРТ-Київ.

Разом з заявою про перегляд рішення про коригування митної вартості товару, було надано в якості додатку лист продавця, в якому Продавець пояснив, що мала місце технічна помилка, та вірним слід вважати умови поставки СРТ-Київ, що відповідають зазначеним в інвойсам.

В будь-якому випадку, наявність технічної описки не може слугувати підставою для прийняття рішення митним органом про коригування митної вартості.

Отже, посилання відповідача на наявність включення до митної вартості задекларованих товарів вартості страхування, тощо, оскільки заявлена вартість в повному обсязі відображає всі складові фактурної вартості поставлених товарів.

З приводу посилань митного органу на ту обставину, що наданий позивачем прайс-лист продавця може розглядатись виключно в якості комерційної пропозиції певному клієнту, Позивач наголошує на наступному:

у положенні п. 3.1. Контракту, відповідно до умов якого Ціни за умовами даного контракту є предметом усної чи письмової домовленості між Сторонами, та вказуються в інвойсах.

Відповідач не надає жодного обґрунтування наявності невідповідності між ціною визначеною в інвойсах та наданих позивачем прайс-листах, або взагалі наявності підстав вважати надані позивачем прайс-листи комерційною пропозицією.

Будь-яких інших підстав для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів Відповідачем не зазначено.

Ухвалою суду від 13.06.2018 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказана ухвала отримана відповідачем по справі засобами електронного зв'язку 15.06.2018 р. 12:38 год.

19.06.2018 р. за вхід. №ЕП/3462/18 на адресу суду надійшло клопотання від Київської митниці ДФС про участь у справі у режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 20.06.2018 р. клопотання Київської митниці ДФС задоволено і призначено розгляд справи в режимі відеоконференції на 09.07.2018 року.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції, у встановлений в ухвалі суду від 13.06.2018 р. строк, надав відзив за вхід.№18222/18 від 26.06.2018 р., який обґрунтований наступним.

Рішення про коригування митної вартості прийняті на товари «інструменти ручні з вбудованим бензиновим двигуном, нові, призначені для використання в побуті: Мотокоса модель WERK WB-4500, з бензиновим двухтактовим одноциліндровим двигуном». Торгівельна марка: WERK. Виробник: GRUNHELM. Країна виробництва: Китай(СМ).

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Враховуючи те, що у митного органу були обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, декларанту електронним повідомленням запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Таким чином, між декларантом та митним органом проведена процедура консультації шляхом направлення електронного повідомлення (постанова Верховного Суду України від 07.09.2012 в адміністративній справі № 21-242а12 обмін інформацією між декларантом та митницею в ході проведення консультацій для обґрунтування вибору підстав для визначення митної вартості здійснюється в тому числі шляхом витребування митними органами додаткових документів.)

Проте, позивач повідомив митний орган про відмову у наданні додаткових документів.

Факт відмови особи, уповноваженої на декларування, надати додаткові документи для підтвердження митної вартості та докази проведення консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, підтверджується електронними повідомленнями декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Крім того, митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947).

Статтею 57 Митного кодексу України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до п.2 ст.58 не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 Митного кодексу України.

Джерела інформації-МД від 15.12.2017 №UA100010/2017/292867, №UA500010/2018/006129 код УКТЗЕД 8467890000 - 1,35 $/кг.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

22 квітня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Будтрест-ВВ» та HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай) (надалі - Продавець) укладено Контракт купівлі-продажу №НLF/ВВ - 220417 (надалі - Контракт).

На підставі умов якого Продавець продає, а Покупець купує товари народного споживання, іменовані надалі «Товари народного споживання», у відповідності з документами відвантаження, узгодженими та підписаними Сторонами, на кожну поставку окремо і на умовах, зазначених у даному Контракті та інвойсах і доповненнях до нього (п. 1.1. Контракту).

02 травня 2018 року та 15 травня 2018 року для визначення митної вартості за електронними митними деклараціями №UА100110/2018/311802 (UA100110/2018/312038) від 02.05.2018р. та №UА100110/2018/313033 (UА100110/2018/313233) від 15.05.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ - ВВ» надіслано до Київської міської митниця ДФС наступні документи:

Пакувальні листи НLF/ВВ-20171118-В від 18.11.2017р., НLF/ВВ -20171118-А від 18.11.2017р;

Рахунок фактура (Інвойс) - НLF/ВВ-20171118-В від 18.11.2017р., НLF/ВВ -20171118-А від 18.11.2017р;

Коносаменти-NBPE17110327В від 18.11.2017р., NBPE17110327А від 18.11.2017р.;

копії автотранспортних накладних № 1, 2, 3, 4, 5 від 02.05.2018р., № 1, 2, 3, 4, 5 від 14.05.2018р.;

Декларації про походження товару - НLF /ВВ-20171118-В від 18.11.2017р., НLF/ВВ - 20171118-А від 18.11.2017р.;

прейскуранти (прайс-лист) виробника товару б/н від 04.11.2017р.;

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу НЕР/ВВ-220417 від 22.04.2017р.;

Договір про надання послуг митного брокера №052001 від 20.05.2017р.;

Інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару ПКМУ №364 від 25.05.2016р. та інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів іншими державами за №2313508 від 19.04.2018р.

Рішеннями від 05.05.2018р. №UА100110/2018/00157 та №UА100110/2018/00192 від 15.05.2018 року відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою Позивачем митною вартістю та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2018р. за №UА100110/2018/000024/2 та №UА100110/2018/000027/2 від 15.05.2018 р.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, у відповідності до положень Глави IV Митного кодексу України, позивач оскаржив вказані рішення про коригування митної вартості товарів.

Листами від 11 травня 2018 року за №3611/10/26-70-19-01 та №3943/10/26-70-19-01 від 23 травня 2018 відповідач повідомив позивача про відмову у скасуванні рішень про коригування митної вартості товарів №UА100110/2018/00000024/2 від 02.05.2018р. та №UА100110/2018/00000027/2 від 15.05.2018 року.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Згідно пункту 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 1статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина 2 статті 52 Митного кодексу України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частини 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Так, під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за електронними митними деклараціями, встановлено, що в наданих інвойсах НLF/ВВ-20171118-В від 18.11.2017р., НLF/ВВ- 20171118-А від 18.11.2017р вказано умови поставки CРТ-Київ, однак, у пакувальному листі зазначені умови поставки СIF-Одеса.

Суд вважає, що висновок митного органу про встановлення розбіжностей щодо умов поставки у наданих до митного оформлення документах не відповідає дійсним обставинам справи. Зокрема, у матеріалах справи наявний лист HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай) від 02.05.2018р., яким продавець пояснив, що мала місце технічна помилка, та вірним слід вважати СРТ-Київ, що відповідає зазначеному в інвойсах (а/с.28).

Висновки митного органу стосовно того, що зазначення у пакувальних листах умов поставки CIF Одеса вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить умовам контракту, як такого, є невмотивованими, оскільки на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) пакувального листа.

Пакувальний лист (англ. Packing List) - супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці.

Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством не передбачено., з огляду на що жодна інформація, викладена в пакувальному листі не суперечить його суті та не може слугувати підставами для сумніву.

При цьому, контролюючим органом не доведено того, що певні недоліки, які на думку відповідача мають місце в пакувальних листах, якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України пакувальний лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.

Також у спірних рішеннях про коригування митної вартості митницею зазначено, що в порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до п. 5 ст. 54, п. 1, 4 ст. 337, ст. 320 Митного кодексу України встановлено невідповідність заявленої митної вартості товару та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Крім того, у всіх спірних рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Згідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно статті 6 Господарського кодексу України, загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. У відповідності з ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Окрім цього, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Слід звернути увагу на те, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Такі ж по суті твердження були висловленні в рішенні ЄСПЛ по справі «Полімерконтейнер проти України», яке набуло статусу остаточного 24.02.2017 року (заява №23620/05).

Висновки Суду у цій справі є обов'язковим в спорах з митними органами у світлі ст. 46 Конвенції: «Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.» та статті 6 КАСУ: «Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини». В даній справі держава Україна відповідала за дії юридичної особи публічного права - митної служби.

« 16. Суд наголошує, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Хентріх проти Франції» (Hentrich v. France), від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія А № 296-А, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

17. Крім того, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).»

З цих підстав, ЄСПЛ постановив, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу.

Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа №21-498а15).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи чималу кількість заяв проти України, неодноразово звертав увагу на «якість закону», на необхідність дотримання принципу верховенства права, на неприпустимість порушення прав осіб (в т.ч. майнових) через недосконалість національного законодавства.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) відсилає, поміж іншого, до якості закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії, заява № 33202/96, пункт 109). Відсутність же в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника; крім того, коли національне законодавство припускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платника податків, національні органи зобов'язані застосовувати підхід, який був би найбільш сприятливий для такого платника (див. рішення у справі «Щокін прости України», заяви №№ 23759/03, 37943/06, пункт 56, 57).

Щодо принципу верховенства права, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що це насамперед стосується вимог «якості», юридичної визначеності та передбачуваності закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., у справі «Полторацький проти України», заява № 38812/97, п. 155; «Михайлюк та Петров проти України», заява № 11932/02).

Як вбачається зі змісту МД від 15.12.2017 року №UA100010/2017/292867, №UA500010/2018/006129, на підставі яких митним органом здійснено позивачем коригування митної вартості товару, в графі вантажні місця та опис товарів зазначено: «інструменти ручні з вбудованим бензиновим двигуном - коси бензинові, нові. Код країни походження: CN. Торгівельна марка немає даних: Виробник».

У МД №UА100110/2018/311802 від 02.05.2018р. та UА100110/2018/313033 від 15.05.2018р., які позивачем було подано для визначення митної вартості товару до Київської міської митниця ДФС за контрактом купівлі-продажу №HLF/BB - 220417 від 22.04.2017р., зазначено, що:

в графі вантажні місця та опис товарів зазначено: «Мотокоса модель WERK WB -4500, з бензиновим двухтактовим одноциліндровим двигуном, потужність 2,2 кВт - 2,9 к.с., макс. Обертовий момент 2,2 н.м. об'єм двигуна 42,7 см3 - 4566 шт.».

Тобто, визначені у вищенаведених митних деклараціях товари, схожі між собою лише країною походження.

При прийнятті рішення у даній справі, суд бере до уваги те, що за контрактом купівлі-продажу №HLF/BB - 220417 від 22.04.2017р. ТОВ «Будтрест-ВВ» неодноразово ввозився товар, а саме мотокоси (МД №UA100110/2017/117366 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/117367 від 29.12.2017р., № UA100110/2017/117368 від 29.12.2017р.), які своїми характеристиками збігаються з характеристиками товару за МД UА100110/2018/311802 від 02.05.2018р., № UА100110/2018/313033 від 15.03.2018р., які позивачем було подано для визначення митної вартості товару до Київської міської митниці ДФС.

Таким чином, визначена відповідачем митна вартість товару відрізняється від раніше визначених вартостях на той самий товар.

На підставі зазначеного, суд вважає, що у позивача були «законі сподівання», щодо розмитнення товару, а саме: мотокос з бензиновим двухтактовим одноциліндровим двигуном, за тією ж самою ціною за якою були розмитнені раніше.

Згідно статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.

У відповідності зі ст. ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, відповідно до ч.1 п. 39 якого суд повторює, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечить загальній нормі, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий захист, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

З аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 р. по справі № 826/8797/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими для суду при вирішенні даної справи.

Крім того, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в інвойсі.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 р. по справі № 809/1884/16.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року по справі № 809/4367/15.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та задоволення адміністративного позову повністю.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Київської митниці ДФС за рахунок державних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була «неминучою», так як сплати судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 2, 5-7, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ" до Київської митниці ДФС про скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниця ДФС про коригування митної вартості товарів за №UА100110/2018/000027/2 від 15 травня 2018р. та №UА100110/2018/000024/2 від 02 травня 2018 року.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100110/2018/00192 від 15 травня 2018 року та №UА100110/2018/00157 від 02 травня 2018 року.

Стягнути з Київської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» суму судового збору за подання адміністративного позову за:

платіжним дорученням №24 від 05.06.2018 р. у сумі 12 670, 40 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімдесят гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» (адреса: 65045, м.Одеса, вул. Жуковського, 36, кв. 27, м. Одеса, код ЄДРПОУ 39427729, телефон: (095) 507-33-32, E-mail: gulchakelena@gmail.com)

Київська митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39422888, адреса: 03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, 8-а, телефон: (044) 457-96-77, E-mail: kiev@customs.sfs.gov.ua)

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.