Рішення № 7524891, 10.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2009 р. Справа № 33/130-09

вх. № 4938/3-33

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Волкова С.О., дов. № 01-62юр/2567 від 23.03.09р.

відповідача - Котляр П.М., дов. № 887 від 18.03.09р.

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до ДКП КГ "Харківкомуночиствод" м. Харків

про стягнення 247124,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 247124,18грн., у тому числі 118072,60 грн. - пені,114292,52 грн. - інфляційних витрат та 14759,06 грн. - 3% річних за договором №4 про постачання електричної енергії, укладеним між сторонами 07.05.2004р. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

21 липня 2009 року відповідач по справі надав до господарського суду Харківської області відзив на заявлений позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав, які викладені у відзиві. 14 серпня 2009 року відповідач надав доповнення до відзиву, в якому відповідач зазначає, що відсутня вина сторони, а саме з боку КП КГ "Харківкомуночиствод" в простроченні виконання зобов’язання. У зв’язку з чим нарахування штрафних санкцій за наведений спірний період є необгрунтованим.

Відповідач 02.11.09р. за вх. 313492 через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить зупинити провадження у справі №33/130-09 до набрання чинності рішення по справі №45/541 яка пов*язана з нею, яку розглядає господарський суд м. Києва.

Дослідивши надане клопотання, суд не знаходить правових підстав для його задоволення, оскільки позивачем не доведено належними доказами, що розгляд цієї справи неможливий до вирішення справи № 42/541.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

          07.05.2004 р. між сторонами було укладено договір № 4 про постачання електричної енергії.

          Відповідно до умов договору позивач зобов’язався постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням умов розділів 6,7 Договору, а відповідач зобов’язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору, щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за встановленою формою, своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та інші нарахування згідно з умовами додатку №2.

          Відповідно до п. 5 додатку № 2 до договору № 4 від 07.05.2004 року відповідач протягом 3-х днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки Споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.

          Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з листопада 2008 року по січень 2009 року включно поставив відповідачеві електроенергію. Але відповідач не виконав належним чином договірні зобов’язання, сума боргу за листопад 2008р. складає 1430873,57 грн. (стягнуто рішенням суду від 24.02.09 р. справа № 33/186-08); сума боргу за грудень 2008 р. складає 1612141,28 грн. (стягнуто рішенням суду від 02.06.09 р. справа № 33/34-09); сума боргу за січень 2009 р. складає 651,71 грн. - сплачена споживачем у повному обсязі (платіжне доручення № 930 від 10.04.09 р.), внаслідок чого в період з 01.11.2008 р. по 31.01.2009 р. утворилась заборгованість з електричної енергії в сумі 3043014,85 грн.

Відповідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду при розгляді однієї справи, не підлягають доказуванню знову при розгляді інших спорів, в яких приймають участь ті самі сторони.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України, встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

За правилами ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 6 додатку № 2 до договору зобов’язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу. Позивачем наданий розрахунок пені за період з лютого 2009 року по березень 2009 року. Таким чином, сума боргу з пені в розмірі 118072,60 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні нарахування.

          У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних з простроченої суми боргу, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат за період січень 2009 року по лютий 2009 року в розмірі 114292,52 грн. та 3 % річних за період лютий 2009 року по березень 2009 року в сумі 14759,06 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на визнання положень договору № 4 від 07.05.2004 р. недійсними рішенням суду по справі № 15/43-09 не підтверджено належними доказами. По даній справі, прийнято рішення про внесення змін до договору на підставі ст. 188 Господарського кодексу України. 03.09.2009 року Вищим господарським судом України прийнята відповідна Постанова, де встановлено, що КП “Харківкомуочиствод”звернулось до господарського суду з позовом про спонукання АК “Харківобленерго”до укладення угоди до договору № 4 від 07.05.2004 р., якою вносяться відповідні зміни до пункту 4.5 Додатку № 2 від 01.04.2008 року. Вказані вимоги позивача були задоволені Постановою апеляційного суду від 09.06.2009 року, та залишені в силі Постановою Вищого Господарського Суду України від 03.09.2009 року. Постанова апеляційного суду набрала законної сили 11.06.2009 р., тобто з моменту її підписання. Таким чином, договір вважається зміненим з 11.06.2009 р., та не стосується спірного періоду даної справи.

Щодо посилань відповідача на договір про організацію взаєморозрахунків цільовими коштами державного бюджету України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 193, то відповідач не надав доказів того, що зазначений договір підписаний усіма сторонами, а основний борг з електричної енергії, який є предметом договору про взаєморозрахунки, стягнений рішеннями суду у повному обсязі, тому суд вважає їх безпідставними.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача пеню в сумі 118072,60 грн., інфляційні в сумі 114292,52 грн. та 3% річних в сумі 14759,06 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 2471,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 625, 629, 548, 549, 598, 258 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 193,216, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод” (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, в тому числі р/р 2600430114614 у АКБ “Золоті ворота” м. Харкова, МФО 351931, код ЄДРПОУ 03361715) на користь Акціонерної компанії “Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ “Базіс”, МФО 351599, КОД ЄДРПОУ 00131954) суму пені у розмірі 118072,60 грн., інфляційні в сумі 114292,52 грн., суму 3 % річних у розмірі 14759,06 грн., 2471,25 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписане 15.12.2009 року