Рішення № 7524860, 15.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2009 р. Справа № 62/196-09

вх. № 8404/4-62

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Поппело С.О., дов. б/н від 03.09.2009 року

Савич С.В., (директор)

відповідача - Несміян В.Є., дов. №72-юр від 12.05.2009 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макро", м.Харків

до Приватної промислово-торгівельної фірми "Юсі" м. Харків

про стягнення 49213,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Макро" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - ППТФ "ЮСІ" 30388,68 грн. основного боргу, 10824,92 грн. пені та 8000,00 грн. витрат на послуги адвоката, обгрунтовуючи позовні вимоги невиконанням з боку відповідача зобов"язань за договором №1001/50 від 10.01.08р.

Через канцелярію суду 30.10.09р. надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зменшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 20388,68 грн. основного боргу, 4454,25 грн. інфляційних, 3353,58 грн. пені та 8000,00 грн., у зв"язку з тим, що відповідач 27.10.09р. перерахував позивачеві 10000,00 грн. в якості часткового погашення заборгованості за договором №1001/500 від 10.01.08р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.09р. вказану заяву було прийнято та продовжено розгляд справи з її урахуванням.

У судовому засіданні 08.12.09р. у судовому засіданні було оголошено перерву для виготовлення та оголошення повного тексту рішення по даній справі до 15.12.2009 року до 10:00 год.

09.12.09р. позивач через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій посилаючись на те, що відповідач після подачі позову до суду сплатив суму основного боргу, просить стягнути з нього 4454,25 грн. індексу інфляції, 3353,58 грн. пені, а також 8000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

За своєю правовою природою вказана заява є зменшенням позовних вимог.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, господарський суд вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

У судовому засіданні представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги з урахування уточнень в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову та наданих позивачем уточнень заперечує в повному обсязі та просить суд залишити їх без задоволення.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

10.01.08р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №1001/50 від 10.01.08р., відповідно до умов якого позивач зобов"язався поставити відповідачеві товар у кількості, асортименті та за цінами, які зазначені у видаткових накладних, що є невід"ємними частинами договору. Відповідач зобов"язався прийняти поставлений позивачем товар та сплатити його вартість шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару (п.3.4-3.5 Договору).

Позивачем, відповідно до видаткових накладних №16 від 25.03.08р., №21 від 25.04.08р., №23 від 26.05.08р., №28 від 30.05.08р. та №34 віл 14.08.08р., поставив відповідачеві товар на загальну суму 44650,66 грн.

Згідно зворотніх накладних №1-0006870 від 10.12.08р. та №1-0006973 від 15.12.08р. частину поставленого товару на суму 14290,20 грн. було повернуто позивачеві.

Станом на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за отриманий товар складала 30388,68 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 05.08.09р. за перше півріччя 2009 року, який підписано представниками обох сторін та скріплено печатками їх підприємств.

Під час розгляду справи відповідач повністю погасив наявну у нього перед позивачем заборгованість наступним чином: 27.10.09р. у сумі 10000,00 грн. та 02.11.09р. у сумі 20388,68 грн. Факт погашення відповідачем суми основного боргу підтверджується поясненнями представника позивача викладеними у судовому засіданні, а також заяві про уточнення позовних вимог (вх. №30103 від 09.12.09р.).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність предмету спору щодо стягнення з відповідача 30388,68 грн. основного боргу.

Відповідно до ч.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на наведене вище, провадження по даній справі в частині стягнення з відповідача 30388,68 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі ч.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 3353,58 грн. пені та 4454,25 грн. інфляційних за порушення строку оплати поставленого товару.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 6.5. Договору за порушення термінів виконання зобов"язань, винна сторона сплачує пеню у розмірі у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості

не поставлених або несплачених товарів за кожен день затримки виконання зобов"язань.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пеня, нарахована позивачем за прострочення оплати відповідачем поставленого товару складає 3353,58грн.

Вказаний розрахунок перевірено судом та встановлено, що він відповідає вимогам ст.232 ГК України та ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по повній та своєчасній оплаті поставленого товару, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3353,58 грн., відповідають вимогам договору, чинному законодавству України та підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв"язку з чим, позовна вимога в частині стягнення 4454,25 грн. інфляційних за порушення строку оплати поставленого товару обгрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо стягнення з нього пені та інфляційних, викладені у відзиві на позовну заяву (вх. №27399 від 09.11.09р., арк.с.90-91) з посиланням на те, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем зобов"язання по своєчасній оплаті поставленого товару є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на таке.

Як вже було встановлено судом, відповідач дійсно не виконав обов"язку по оплаті товару у строк передбачений п.3.5. договору №1001/50 від 10.01.08р., чим порушив умови цього договору, а також права позивача. До того ж у згаданому відзиві на позовну заяву, відповідач підтвердив, що поставка товару згідно наданих позивачем накладних відбулась в межах договору №1001/50 від 10.01.08р.( арк.с.91).

З огляду на викладені вище обставини, зокрема на факт визнання відповідачем того, що поставка товару згідно наданих позивачем накладних відбулась в межах договору №1001/50 від 10.01.08р., судом вважає безпідставними та необгрунтованими посилання відповідача у клопотанні (вх.№30741 від 09.12.09р.) на те, що поставка товару за видатковими накладними № 16 від 25.03.08р., №21 від 25.04.08р., №23 від 26.05.08р., №28 від 30.05.08р. та №34 від 14.08.08р. відбувалась на підставі самостійних правочинів за усною домовленістю, а не в межах договору №1001/50 від 10.01.08р.

Окрім того, про те, що поставка товару відповідачеві за наданими позивачем видатковими накладними здійснювалась саме в межах договору №1001/50 від 10.01.08р. свідчать наступні обставини:

Згідно ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1. ст..181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлення спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Ч.1 ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти право чини між юридичними особами.

Єдиним наявним в матеріалах справи договором, зміст і форма якого відповідає вимогам, передбаченим вказаними вище нормами, є договір №1001/50 від 10.01.08р.

Відповідач не надав доказів того, що між сторонами було укладено інший договір (договори).

До того ж поставка товару здійснювалась в період строку дії договору №1001/50 від 10.01.08р.

Відсутність посилань на договір у видаткових накладних саме по собі не свідчить про те, що між сторонами відбувалися позадоговірні відносини, якщо при цьому встановлено, що сторони фактично виконували договір, а інших договорів сторони не укладали. (Постанова Вищого господарського суду України від 21.11.07р. у справі №7/41).

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8000,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката, до якого він був змушений звернутись для забезпечення захисту своїх інтересів під час розгляду даної справи. В обгрунтування своєї вимоги позивач надав договір про надання юридичних послуг від 03.09.09р. укладений між позивачем та адвокатом Поппело Сергієм Юрійовичем, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1453 на ім"я Поппело Сергій Юрійович, видатковий касовий ордер про сплату адвокату Поппело Сергію Юрійовичу 4000,00 грн. та копію платіжного доручення №8 від 07.09.09р. по перерахування адвокату Поппело Сергію Юрійовичу 4000,00 грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно частини третьої ст.48 ГПК України Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Розглядаючи вимогу щодо стягнення 8000,00 грн. витрат на послуги адвоката, суд вважає за необхідне зазначити, що фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обгрунтованого розміру винагороди за надання юридичних послуг, включають в себе обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю особою, що надає юридичні послуги, інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручень клієнта; роль особи, що надає юридичні послуги, в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків

виконання доручення тощо.

Жодний з вказаних факторів, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв"язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначив Вищий господарський суд України у абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа №01-8/973 від 14.12.07р. "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", докази які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Таких доказів в матеріалах справи не міститься та позивачем суду не надано.

З урахуванням чого суд вважає суму 8000,00 грн. витрат на послуги адвоката при розгляді справи про стягнення 49213,60 грн. та фактичному стягненні 7807,83 грн. неспіврозмірною із ціною позову, тобто явно завищеною. До того ж відповідач під час розгляду справи добровільно погасив суму основного боргу у розмірі 30388,68 грн., внаслідок чого фактична сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 7807,83 грн. Таким чином сума витрат на послуги адвоката перевищує суму, яка фактично стягується з відповідача.

За таких обставин, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на послуги адвоката до 4000,00 грн., а в решті суми відмовити.

Витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.. ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст..ст.526, 530, 549 ЦК України, ст.ст. 216, 217, 230, 193, ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення позовних вимог до розгляду.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної промислово-торгівельної фірми "ЮСІ" (61036, м.Харків, вул.Дизельна, 3/5, ідентифікаційний № 21178268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРО" ( 61110, м.Харків, Салтівське шосе, 3106, к.3, п/р №26004800545101 ХФ КБ "Експобанк", МФО 351964, ЄДРПОУ 23332472) 4454,25 грн. інфляційних, 3353,58 грн. пені, 4000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 492,14 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №62/196-09 підписано 15.12.09р.