Постанова № 75248170, 03.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4542/18 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/755/18 Категорія: 50 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Здрилюк О.І.,

суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання – Галицька І.П.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

27 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, який мотивує тим, що з 31 січня 2015 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 грудня 2017 року розірвано. У шлюбі 18 серпня 2015 року у них народилася дочка ОСОБА_3.

З грудня 2017 року вона сама забезпечує дитину, а відповідач не бажає матеріально допомогти в утриманні дитини.

З урахуванням наведеного просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 03 травня 2018 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2, посилаючись на її безпідставність, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав та просить її задовольнити та стягнути аліменти або у частці від заробітку (доходів) або у твердій грошовій сумі.

Відповідач апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду підлягає до скасування з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що незалежно від окремого проживання сторін вони обоє займаються утриманням та вихованням дитини, а аліменти стягуються лише у випадку, коли один із батьків не виконує такого обов’язку, у зв’язку із чим заявлений позов є безпідставним.

Проте, такий висновок зроблений помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом встановлено, що сторони являються батьками малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про її народження (а.с.3).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 грудня 2017 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.5).

Відповідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.1 ст.181 СК України способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Судом встановлена відсутність згоди між сторонами стосовно утримання дочки.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Сімейний кодекс України передбачає можливість визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Про можливість стягнення аліментів у твердій грошовій сумі ствердила в апеляційному суді і сама позивач.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р., частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Судом встановлено, що відповідач не має постійного місця роботи, а відповідно регулярного і сталого розміру доходу, який би надавав йому можливість сплачувати аліменти у частці від заробітку (доходу).

З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, оскільки якнайкраще забезпечення, максимально можливе урахування інтересів дитини буде виконане при стягненні аліментів із відповідача не у частці від його заробітку (доходу), а у твердій грошовій сумі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 01 січня 2018 року – 1492 грн., з 01 липня 2018 року – 1559 грн., з 01 грудня 2018 року – 1626 грн..

Відповідно до вимог ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Позов у даній справі пред’явлено 27 березня 2018 року (а.с.1-2).

З урахуванням вимог ст.ст.182, 184, 191 СК України апеляційний суд приходить до висновку, що розмір аліментів на дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому підлягає стягненню у розмірі по 800 грн. щомісячно, починаючи з 27 березня 2018 року, що буде відповідати засадам законності та справедливості.

Посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення аліментів із-за його добровільного утримання дитини – відхиляються апеляційним судом, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Надання одним із батьків матеріальної допомоги дитині, за умови відсутності згоди між батьками про порядок та суму утримання не позбавляє можливості одного з них звернутися із відповідним позовом про вирішення вказаного питання у судовому порядку.

Крім забезпечення харчуванням та витратами коштів на розваги дитини у той період, коли вона проживає з батьком, останній не звільняється від свого обов’язку щодо понесення витрат на одяг, засоби гігієни, лікування та забезпечення права дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального її розвитку, у тому числі і у майбутньому.

Посилання відповідача на ту обставину, що йому невідомі витрати позивача по щомісячній грошовій допомозі у розмірі 860 грн. – відхиляються апеляційним судом, оскільки зазначена допомога призначається державою для прожиття у тому числі і матері, яка доглядає дитину до 3-х років і не отримує допомоги від батька дитини. Отримання позивачем такої допомоги до досягнення дитиною 3-х років не звільняє відповідача від обов’язку сплачувати аліменти на утримання дитини.

Малолітня дитина не має можливості забезпечувати себе самостійно, а відповідач не відноситься до категорії непрацездатних осіб і не позбавлений обов’язку утримувати малолітню дитину.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо відмови у позові зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення.

У зв’язку із задоволенням позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за їх подання у розмірі 1762 грн. (704,80+1057,20), від сплати якого позивач була звільнена на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 травня 2018 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, (РНПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (РНПП НОМЕР_2) аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі по 800 грн. (вісімсот грн.) щомісячно, починаючи з 27 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.) за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: