Рішення № 7524812, 04.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2009 р. Справа № 57/204-09

вх. №

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Погорелова О.В.

суддя Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мирончук В.І., дов. №696 від 22.10.2009р.

Представник відповідача -не з"явився;

Третя особа - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест", м. Київ 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті"Ком", м. Харків

про стягнення 3176734,19 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач –Приватне акціонерне товариство „Сведбанк Інвест” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача –ТОВ „СІТІ”КОМ” на свою користь заборгованість зі сплати відсоткового доходу за відсотковими іменними, додатково незабезпеченими облігаціями серії В у без документарній формі у кількості 2874 штуки, випущені на умовах закритого розміщення, що становить 300965 грн. 28 коп. та три відсотки річних від даної заборгованості у сумі 1768,91 грн.; а також просить стягнути з відповідача 2874000,00 грн. збитків за невиконання зобов’язання з викупу облігацій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 вересня 2009 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21вересня 2009 року о 12:00 год. Також зазначеною ухвалою суду залучено Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" , м. Київ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 вересня 2009 року розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2009 року о 10:00 год., в зв’язку з неявкою відповідачів у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2009 року задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 27 жовтня 2009 року о 15:30 год., зобов’язано сторони виконати вимоги попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів.

У судовому засіданні 27 жовтня 2009 року в порядку статті 77 ГПК України оголошено перерву до 28 жовтня 2009 року о 16:00 год.

Ухвалою заступника голови Господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2009 року задоволено клопотання відповідача (вх. № 391) про призначення колегіального розгляду справи № 57/204-09.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2009 року в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи № 57/204-09 на один місяць до 01 грудня 2009 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2009 року розгляд справи відкладено на 18 листопада 2009 року о 12:00 год., в зв’язку з неявкою відповідачів у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів.

18 листопада 2009 рок, через канцелярію суду відповідачем надано відзив на позов (вх. № 14729), в якому просить припинити провадження у справі. Разом з відзивом відповідачем надано додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18 листопада 2009 року в порядку статті 77 ГПК України оголошено перерву до 25.11.2009 року о 14:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 листопада розгляд справи відкладався, в зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередніх ухвал щодо надання витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 01.12.2009 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 29648 від 01.12.2009 р.), в якому просить суд стягнути з відповідача 300965,28 грн. відсоткового доходу за облігаціями, 1768,91 грн. 3%річних та 2874000,00 грн. збитків.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову і це не суперечить законодавству та не порушує чиїх - нібудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає можливим прийняти заяву.

У призначеному 01 грудня 2009 року судовому засіданні представник позивача підтримував заявлений позов та наполягав на його задоволенні.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте через канцелярію господарського суду Харківської області надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх. № 15281 від 01.12.2009 року), в зв’язку з розглядом іншої справи в господарському суді м. Києва.

Вирішуючи це клопотання судова колегія виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку судової колегії обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неоднаразово відкладався). Проте, нових доказів відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні позивача про відкладення справи не зазначено.

Судова колегія також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами.

Крім того, судова колегія відмовляючи в задоволенні цього клопотання і вважаючи неповажними причини неявки представника позивача у судове засідання, керується ч. 1 ст. 28 ГПК України. Згідно її положень справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Причини неявки директора ТОВ „Сіті*Ком” в судове засідання позивачем суду не повідомлені. Не надано також пояснень щодо причин неприбуття в судове засідання інших представників, котрим позивачем були видані довіреності із відповідними повноваженнями.

Відповідач, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

Присутній в судовому засіданні 01 грудня 2009 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

В судовому засіданні 01.12.2009 року оголошувалося перерву до 04.12.2009 року для підготовки повного тексту рішення.

В судовому засіданні 04.12.2009 року оголошено повний текст рішення.

Як вбачається з матеріалів справи На засіданні загальних зборів учасників ТОВ "Сіті"Ком" (протокол № 45/1 від 18.06.2007 р.) (далі по тексту-протокол) прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій ТОВ "Сіті"Ком". Відповідно до п.3.2 протоколу "Параметри емісії", облігації - іменні, відсоткові, звичайні, кількістю 50000 штук, номінальною вартістю 1000,00 грн. за штуку з бездокументарною формою існування.

Відповідно до п.3.5.2 Протоколу, погашення облігацій та виплата відсоткового доходу по облігаціям здійснюється за рахунок доходу після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов’язкових платежів , отриманого від виробничої діяльності ТОВ "Сіті"Ком".

Пунктом 3.6 Протоколу передбачені права, що надаються власникам облігацій, а саме: купувати та продавати облігації на вторинному ринку серед осіб, визначених в рішенні про розміщення облігацій; отримувати відсотковий дохід та номінальну вартість облігацій у встановлені строки; пред’явити емітенту облігації для викупу та здійснювати операції, що не суперечать чинному законодавству та умовам емісії.

Відповідно до п.3.7 протоколу, первинне розміщення облігацій буде проводитися емітентом –ТОВ "Сіті Ком". Датою початку первинного розміщення облігацій є 03.08.2007 р., дата закінчення первинного розміщення облігацій є 02.10.2007 р. або до дати розміщення останньої облігації, якщо таке розміщення відбулося до 02.10.2007 р.

Відповідно п.3.9.3 Протоколу, при первинному розміщення облігацій їх оплата здійснюється покупцем протягом 2-х банківських днів від дати підписання відповідних договорів купівлі-продажу, укладених з емітентом шляхом перерахування 100% вартості облігацій на рахунок емітента.

Відповідно до п.3.10 протоколу, строк обігу облігацій –після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результат розміщення облігації серії В та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій до 30.07.2010 р.

06.08.2007 р. між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого, продавець (відповідач) прийняв на себе зобов’язання продати (передати у власність) покупцю (позивачу) цінні папери –облігації відсоткові, іменні, бездокументарні, номінальною вартістю 1000,00 грн за штуку загальною кількістю 2874 штуки, а покупець (позивач) прийняв на себе зобов’язання прийняти та оплатити відповідачу вказані цінні папери за курсовою вартістю на загальну суму 2916822,60 грн. Фактом здійснення приймання-передачі цінних паперів підтверджується виписками з рахунку позивача та відповідача.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору, продавець (відповідач) зобов’язався до 17:00 06.08.2007 р. провести всі залежні від нього дії щодо зарахування вказаних цінних паперів з його рахунку на рахунок позивача, а позивач зобов’язався до 17:00 06.08.2007 р. здійснити оплату за вказані цінні папери, у розмірі визначеному п.1.2 Договору.

Факт перерахування позивачем грошових коштів за цінні папери підтверджується меморіальним ордером № 110 від 06.08.2007 р. на суму 2916822,60 грн.

27.08.2007 р. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку засвідчено випуск облігацій серії В, який здійснюється ТОВ "Сіті"Ком" та який внесено до Загального реєстру випуску цінних паперів. Про що видано свідоцтво.

Протоколом передбачений порядок викупу облігацій емітентом (відповідачем) та в п.3.10 зазначено, що за бажанням, власник облігацій має право пред’явити облігації Емітенте (відповідачу) для їх викупу. Викуп здійснюється емітентом через уповноважену особу –АКІБ “Укрсиббанк”, яка діє за дорученням емітента. Для здійснення продажу власник облігацій або належним чином уповноважена ним особа має подати в АКІБ “Укрсиббанк” повідомлення про намір здійснити такий продаж у наступні строки: 01.08.2008 р. та 31.07.2009 р. –дата викупу, 04.07.2008 р. та 03.07.2009 р. –дата початку прийому повідомлення та 18.07.2008 р. та 17.07.2009 р. кінцева дата прийому повідомлення відповідно.

Враховуючи тип випущених облігацій –відсоткові, пунктом 3.11 Протоколу передбачений порядок та строки виплати доходу за облігаціями. А саме: виплати відсоткового доходу здійснюються в національній валюті України через уповноваженого Емітентом платіжного агента АКІБ “УкрСиббанк на підставі зведеного облікового реєстру власника облігацій, складеного депозитарієм на кінець операційного дня, що передує даті виплати відсоткового доходу по облігаціям та наданого на день виплати відсоткового доходу за адресою: м.Київ, вул..Андріївська, 2/12.

На підставі п.3.11 протоколу, відповідач протягом строку обігу облігацій з 03.08.2007 року по 30.07.2010 року, що складається з 12 періодів, зобов’язався виплачувати власникам акцій відсотковий доход у гривні з розрахунку 15% річних за 1-4 періоди; 21% річних –за 5-8 періоди та викупати облігації за бажанням їх власника у разі отримання повідомлення про намір продажу, зокрема поданий у строк з 03.07.2009 р. по 17.07.2009 року.

Відповідно до умов п.3.11 Протоколу, на дату виплати відсотків по облігаціям Платіжний агент АКІБ “Укрсиббанк” отримує в депозитарії ВАТ “МФС” зведений обліковий реєстр власників облігацій. На підставі зведеного облікового реєстру Платіжний агент розраховує суми виплати відсотків для кожного власника облігацій та на день такої виплати за рахунок коштів Емітента перераховує власникам облігацій належний чином відсотковий дохід на їх поточні рахунки,згідно з вимогами діючого законодавства.

Проте, 05.05.2009 року, що є моментом сплати відсоткового доходу за сьомій період обігу облігацій, відповідач не сплатив позивачу черговий обумовлений платіж, що становить 150482,64 грн.

У зв’язку з цим, позивач направив боржнику листа № 63\656 від 04.06.2009 р. з вимогою виплатити вищезазначену заборгованість зі сплати відсоткового доходу за облігаціями та попередженням відповідача про можливість надіслання повідомлення про викуп облігацій у визначені в рішенні строки з 03.07.2009 р. по 17.07.2009 р.

На цей час відповідач не виплатив заборгованість зі слати відсотків в сумі 300965,28 грн.

Андерайтер –третя особа листами від 24.04.2009 р. та від 23.06.2009 р. звертався до відповідача з вимогою про оплату відсоткового доходу по облігаціям ТОВ "Сіті"Ком".

03.07.2009 року позивач направив на адресу відповідача та третьої особі (андерайтеру) повідомлення про продаж облігацій.

Відповідно до п.3.10 Протоколу, протягом 6 робочих днів, що передують даті викупу АКІБ “УкрСиббанк”від імені та за рахунок емітента укладає угоди купівлі – продажу облігацій з власниками,які належним чином та в строки одали повідомлення про викуп облігацій. На дату здійснення викупу облігацій Власник перераховує облігації, в кількості, що вказане в повідомленні на рахунок емітента в депозитаріях ВАТ “МФС”, після чого Емінент протягом одного робочого дня виплачує власнику грошові кошти у відповідності до вимог чинного законодавства.

02.07.2009 року третя особа направила на адресу відповідача листа з пропозицією підписати договори доручення та довіреності до цього договору,на підставі яких АКІБ “Укрсиббанк” буде укладати договори купівлі-продажу з інвесторами, які надали облігації до викупу.

31.07.2009 року АКІБ “Укрсиббанк” надіслав позивачу листа № 3122\11392, в якому зазначено, що станом на 31.0.2009 року відповідач не надав АКІБ “УкрСиббанк” повноважень щодо укладання від імені та за рахунок емітента договорів купівлі-продажу з метою проведення дострокового викупу облігацій. Тому він не має законних підстав для підписання договорів викупу з інвесторами.

Таким чином, відповідач відсотки не сплатив та облігації не викупив, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ст.7 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”, облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення. Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі. Емітент, у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”, Облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу. Облігації підприємств підтверджують зобов'язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом. Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.

Відповідно до ст. 28 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок ”, розділу 1 Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємства та їх обігу ”, зареєстрованого в Мінюсті 13.08.2003 року за № 706/8027 (далі - Положення), приватне (закрите) розміщення цінних паперів –розміщення цінних паперів шляхом їх безпосередньої пропозиції заздалегідь визначеному колу осіб, кількість яких не перевищує 100. У разі закритого (приватного) розміщення цінних паперів серед заздалегідь визначеного кола осіб емісія здійснюється за такими етапами:1) прийняття рішення про закрите (приватне) розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення; 2) у разі відмови власника акцій від використання свого переважного права на придбання акцій, якщо це передбачено умовами закритого (приватного) розміщення цінних паперів, - отримання від нього письмового підтвердження про відмову; 3) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску цінних паперів; 4) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів; 5) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного номера; 6) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до законодавства або цінні папери розміщуються на пред'явника;7) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення цінних паперів у документарній формі; 8) закрите (приватне) розміщення цінних паперів; 9) затвердження результатів розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення,10) затвердження змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення акцій; 11) реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації; 12) подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення-цінних паперів; 13) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення цінних паперів; 14) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів. Стосовно кожного розміщення цінних паперів емітентом приймається рішення, яке оформляється протоколом. Вимоги до змісту протоколу встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Емітент не має права змінювати прийняте рішення про розміщення цінних паперів у частині обсягу прав за цінними паперами, умов розміщення та кількості цінних паперів одного випуску, крім випадків, передбачених законами і нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Рішення про розміщення облігацій підприємств приймається відповідним органом управління емітента згідно з нормами законів, що регулюють порядок створення, діяльності та припинення юридичних осіб відповідної організаційно-правової форми. Реєстрацію випуску облігацій підприємств здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

Першими власниками облігацій, що передбачені до закритого (приватного) розміщення, можуть бути юридичні та фізичні особи - учасники закритого (приватного) розміщення, коло яких заздалегідь визначено в рішенні про розміщення облігацій. Кількість учасників закритого (приватного) розміщення облігацій не може перевищувати ста осіб. Строк закритого (приватного) розміщення облігацій не може перевищувати двох місяців з дати початку розміщення. Якщо облігації, передбачені до розміщення, випускаються різними серіями, строк закритого (приватного) розміщення окремої серії облігацій не може перевищувати двох місяців з дати початку розміщення облігацій цієї серії. Облігації, які пропонуються для закритого (приватного)розміщення, уважаються такими, що мають обмежене коло обігу серед учасників такого розміщення. Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника; відсоткові, цільові та дисконтні облігації; звичайні (незабезпечені) та забезпечені.

Відповідно до гл.1 розділу 2 Положення, стосовно кожного розміщення облігацій емітент приймає окреме рішення про розміщення. Рішення про розміщення облігацій приймається органом управління емітента, повноваження якого підтверджуються установчими документами емітента. Рішення про розміщення облігацій оформляється протоколом та має бути пронумеровано, прошнуровано та засвідчено підписами керівника та печаткою емітента.

Відповідно до ч.ч.8 та 9 Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємства н їх обігу,відсотковий дохід за облігаціями повинен виплачуватися в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про відкрите (публічне) розміщення та проспектом емісії облігацій (у разі відкритого розміщення) або рішенням про закрите (приватне) розміщення облігацій (у разі закритого розміщення). Відсотковий дохід за облігаціями, номінальна вартість яких визначена в іноземній валюті, виплачується в іноземній валюті, у якій виражена номінальна вартість цих облігацій з урахуванням законодавства про валютне регулювання, або в національній валюті за валютним (обмінним) курсом іноземної валюти, у якій виражена номінальна вартість цих облігацій, встановленим Національним банком України на дату нарахування відсоткового доходу. Після закінчення строку розміщення та/або під час обігу облігацій власник облігацій має право звернутися до емітента з вимогою викупити оплачені власником облігації. Емітент зобов'язаний здійснити викуп облігацій у їх власників у разі, коли умовами розміщення облігацій передбачені випадки такого викупу. При цьому умови розміщення мають містити порядок повідомлення власників облігацій про здійснення викупу облігацій,порядок установлення ціни викупу облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені їх власниками для викупу.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст..526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджували проведення виплати відсотковою доходу, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення відсотків у сумі 300965,28 грн. правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також - три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, а також невиконання відповідачем свого обов”язку у встановлений законом строк по сплаті відсоткового доходу за облігаціями суд вважає нараховані позивачем 1768,91 грн. 3% річніх правомірними та таким, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення збитків в сумі 2874000,00 то суд зазнаає наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до приписів ст. ст. 16, 22 ЦК України,ст.20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;

Відповідальність у господарському праві наступає за господарське правопорушення, що являє собою протиправну дію або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського, цивільного права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин. Залежно від юридичної підстави розрізняються договірні та позадоговірні правопорушення. Загальні положення про відшкодування шкоди закріплені у статтях 1166, 1173 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.

У частині 1 статті 225 Господарського кодексу України використовується термін "втрачена вигода", що є за змістом тотожнім поняттю "упущеної вигоди", за якою остання розглядається як неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Проте слід зазначити, що неодержаний прибуток (втрачена вигода) –це розрахункова величина втрати очікуваного прибутку, що базується на даних бухгалтерського, податкового обліку, які безумовно підтверджують реальну можливість, отримання потерпілою стороною певних грошових сум, якщо б інша сторона не допускала правопорушення. Такі збитки та їх належне документальне обґрунтування повинна довести потерпіла сторона, про що зазначено і в ч.2 ст. 623 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів(упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи дійсно були б ним отримані у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків.

Застосування деліктної відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини.

Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань безпосередньо пов’язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право, зокрема, на відшкодування збитків

В силу ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань покладається при наявності вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до частини другої ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у статті 224 Господарського кодексу України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

В силу ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони.

Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник, а об’єктом правопорушення – зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну – протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди ” від 27.03.1992 року. №6 та з урахуванням п. 6 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди ” від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ іншої сторін, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до приписів ст. ст. 16, 22 ЦК України,ст.20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні ”, власник цінних паперів - особа, яка має право власності на цінні папери відповідно до закону та/або договору управління майном.

Згідно ст. 5 цього Закону, право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Таким чином, позивачем як власником цінних паперів ТОВ “Сіті Ком” не обґрунтовано якими саме діями відповідач завдав позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди чи моральної шкоди, не доведено дійсне понесення позивачем та не обґрунтовано і не доведено в чому саме полягає безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та заявленими позивачем збитками.

За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність матеріалами справи суми збитків, заявленої позивачем до стягнення.

Викладене означає, що позовні вимоги не ґрунтуються на правових нормах і є безпідставними, а отже задоволенню не підлягають.

Проте, суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений можливості на звернення до суду з вимогою до відповідача про виконання зобов”язання в натурі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 212, 525, 526, 530, 610, 611, 623, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 218 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82–85 ГПК України, суд –

ВИРІШИЛА:

Прийняти до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. № 29648 від 01.12.2009 р.).

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті"Ком" (код 33104061, вул..Академіка Павлова, 82, м.Харків, 61038) на користь Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» (код 21658672, вул..Шота Руставелі, 16, м.Київ, 01001) - 300965 грн. 28 коп. - відсоткового доходу від облігацій, 1768 грн. 91 коп. - 3% річних, 3027,34 грн. державного мита та 22 грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Погорелова О.В.

суддя Присяжнюк О.О.

рішення оголошено та підписано 04.12.2009 року