Рішення № 7524807, 01.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2009 р. Справа № 45/247-09

вх. № 7253/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Авксентьева О.О., доручення від 31.03.2009 р.

відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "Донецький металопрокатний завод", м. Донецьк

до ТОВ "Техєкс", м. Харків

про стягнення 92415,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 75 596 грн. заборгованості, 8 984,53 грн. пені, 1 435,29 грн. річних, 6 399,89 грн. інфляційних, а також відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати мотивуючи тим, що на виконання договору № 61/03-66 від 04.11.2003 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 115 596 грн., який відповідач отримав та частково сплатив в розмірі 40 000 грн.

Ухвалою суду від 10 вересня 2009 року порушено провадження у справі № 45/247-09 та призначено її до розгляду на 05 жовтня 2009 року о 10:30.

Під час розгляду справи в суді позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі, на вимоги суду надав додаткові докази, які залучено судом до матеріалів справи.

Відповідач з’явився в судове засідання 09 листопада 2009 року та надав суду відзив на позовну заяву за яким проти позову заперечує посилаючись на позадоговірний характер правовідносин між сторонами за даною поставкою.

Також з метою врегулювання спору між сторонами мирним шляхом сторони надали суду 09 листопада 2009 року узгоджене клопотання про продовження стоку вирішення спору. Суд, розглянувши клопотання сторін про продовження стоку вирішення спору, враховуючи можливість врегулювання спору між сторонами, визнав клопотання сторін про продовження строку вирішення спору підлягаючим задоволенню, а строк розгляду спору - продовженим на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України на один місяць, до 08 грудня 2009 року. З метою врегулювання спору, відповідно до ст. 77 ГПК України, в засіданні суду оголошувалась перерва до 30 листопада 2009 року.

30 листопада 2009 року розгляд справи було продовжено.

Позивач в засідання суду 30 листопада 2009 року надав додаткові пояснення, які залучені до матеріалів справи.

Відповідач після перерви в засідання суду 30 листопада 2009 року не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 26 жовтня 2009 року сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез’явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами. .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, господарським судом встановлено, що на підставі листа відповідача (аркуш справи 13, 52) за накладною на відвантаження металопродукції № 149 від 03 грудня 2008 року та рахунком фактурою № 236 від 02 грудня 2008 року позивачем було передано товар відповідачу на загальну суму 115 596,00 гривень. Товар було одержано відповідачем за дорученнями від 02.12.2008 р.

          Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

          Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

          Підтвердженням укладання договору між позивачем та відповідачем є накладна та рахунок-фактура, виписані позивачем, що містять найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити позивача (оферта), та лист відповідача та довіреність, що була виписані відповідачем своєму представнику на отримання саме того товару і в тій кількості, що була визначена позивачем в накладній та рахунку, а також містить реквізити відповідача (акцепт).

          Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши на поточний рахунок позивача 40 000 гривень.

За таких обставин, відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 75 596 гривень, що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем були надані суду докази звернення до відповідача 28.05.2009 року з вимогою за № 1399/17 про сплату боргу в розмірі 75 596 гривень, річних, пені та інфляційних. Така вимога була отримана відповідачем, про що свідчить відповідь відповідача за вих. № 1195 від 11.06.2009 року, проте протягом семиденного строку відповідач не виконав свого обов’язку.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов’язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги в частині 75 596 грн. боргу обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про передачу товару відповідачу за договором № 61/03-66 від 04.11.2003 року виходячи з того, що по-перше умови договору передбачають складання специфікації на кожну окремо поставляєму партію товару, яка відсутня у сторін; по-друге, а ні лист відповідача, а ні накладна та рахунок фактура позивача також не містять посилання на вищевказаний договір.

За таких обставин, керуючись приписами ст. 547 ЦК України, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо 8 984,53 грн. пені.

Розглянувши позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь із відповідача 1 435,29 грн. річних та 6 399,89 грн. інфляційних, беручи до уваги ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а також лист-вимогу позивача від 28.05.2009 року, визнав позовні вимоги в сумі 755,13 грн. інфляційних та 428,72 грн. річних обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. В решті інфляційних та річних суд вважає за необхідне відмовити позивачу у зв’язку із безпідставним пред’явленням до стягнення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, пропорційно задоволеним позовним вимогам, що становить 767,80 гривень, та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, ч.1 ст. 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, ч. 4 ст. 69, ст.ст. 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Клопотання сторін про продовження строк вирішення спору задовольнити.

Строк вирішення спору продовжити до 08 грудня 2009 року.

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з ТОВ "Техєкс", 61035, м. Харків, пр. Гагаріна, 129 (код ЗКПО 31149692) на користь ВАТ "Донецький металопрокатний завод", 83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 13 (п/р 26001198001531 у ДФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 335593, код ЗКПО 05838512) - 75 596 грн. заборгованості, 755,13 грн. інфляційних, 428,72 грн. річних, 767,80 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення по справі № 45/247-09 підписано 01 грудня 2009 року