Ухвала суду № 75246751, 09.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/1541/16-ц

У Х В А Л А

09 липня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Кондора Р.Ю., Мацунича М.В.

при секретарі: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області, ухваленого 22 вересня 2016 року суддею Тулик І.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до Чорнотисянської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_3, яка померла 12.10.1988 року, і є її бабкою, залишилося спадкове майно - будинок № 224 по вулиці Центральна в с. Чорна Тиса Рахівського району Закарпатської області. Документом, що посвідчує належність будинку померлій є Виписка із по господарської книги № 3 за 1986-1990 роки, видана Чорнотисянською сільською радою Рахівського району, Закарпатської області 24.06.2016 р., згідно якої встановлено, що дворогосподарство за адресою: с. Чорна Тиса, вул. Центральна, 224 числиться за ОСОБА_3, яка померла 12.10.1988 року, а житловий будинок на даний час перебуває у користуванні громадянки ОСОБА_2. При своєму житті, ОСОБА_3склала заповіт, який був посвідчений Головою виконавчого комітету Чорнотисянської сільської ради народних депутатів ОСОБА_4 11.10.1988 року та зареєстровано в реєстрі за № 42., згідно якого спадкодавець ОСОБА_3 заповіла належний їй жилий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Чорна Тиса, вул. Леніна № 168 (на даний час будинок №224 по вулиці Центральна, що засвідчено довідкою Чорнотисянської сільської ради № 1790 від 20.07.2016) своїй внучці (позивачу) ОСОБА_5. Вона, як спадкоємець, прийняла спадщину, так як вступила в управління і володіння спадковим майном спільно проживаючи з спадкодавцем ОСОБА_3 до дня її смерті, як це передбачено п. 1 ст. 549 ЦК УРСР. Даний факт засвідчено довідкою Чорнотисянської сільської ради № 1791 від 20.07.2016 та випискою із по господарської книги № 3 за 1986-1990 роки. 09.09.2016 року з метою отримання правовстановлюючих документів на спадкове майно, вона, як спадкоємець за заповітом, звернулася до Рахівської державної нотаріальної контори, про видачу їй свідоцтв про право на спадщину за заповітом. Однак, нотаріусом у вчиненні цієї дії було відмовлено згідно постанови № 75 від 09.09.2016 року, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів та роз’яснено процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 09.09.2016 року за № 45026626 виданої Рахівською державною нотаріальною конторою, встановлено, що у спадковому реєстрі існує чинний заповіт, посвідчений Чорнотисянською сільською радою, який був зареєстровано в реєстрі за № 42. Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 45026631 від 09.09.2016 року виданої Рахівською державною нотаріальною конторою, встановлено відсутність інформації у Спадковому реєстрі щодо даного спадкодавця. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року). 26.10.2015 року ПП ОСОБА_6 була проведена технічна інвентаризація спадкового майна, на підставі якої був виданий технічний паспорт, згідно якого встановлено, що загальна площа житлового будинку становить 41,04 кв. м., вартість згідно зведеного акту оцінки одноквартирного (садибного) житлового будинку становить 49 120 грн. З врахуванням наведеного позивачка просила визнати за нею, право власності у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок загальною площею 41,04 кв. м., що розташований у с. Чорна Тиса по вул. Центральна № 224 Рахівського району Закарпатської області.

Рішенням Рахівського районного суду від 22 вересня 2016 року заявлений позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканкою. с. Богданівка, б/н, Каховського району Херсонської області право власності у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок загальною площею 41,04 кв. м., що розташований у с. Чорна Тиса по вул. Центральна № 224 Рахівського району, Закарпатської області. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із даним рішенням, ОСОБА_1, як особа, яка не брала участь у справі подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що вказаним судовим рішенням порушено її спадкові права, оскільки в неї виникає сумнів у заповіті, так як останній складено 11.10.1988року, а спадкодавець померла 12.10.1988 року. Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 спадкоємцями в рівних долях залишились її батько ОСОБА_7 (померлий 14.11.2015 року), сестри ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (яка є мамою ОСОБА_2С.). ЇЇ батько ОСОБА_8 прийняв спадщину після своєї матері ОСОБА_8О шляхом вступу в управління спадковим майном, оскільки проживав та був зареєстрований у спадковому будинку, що стверджується відміткою у будинковій книзі, і протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не відмовився від її прийняття. Після смерті свого батька ОСОБА_8 вона також прийняла спадщину, оскільки вона з ним по день його смерті проживала та була зареєстрована у спадковому будинку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд Закарпатської області дійшов висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Встановлено, що 11.10.1988 року ОСОБА_3 склала заповіт, який був посвідчений Головою виконавчого комітету Чорнотисянської сільської ради народних депутатів ОСОБА_4 11.10.1988 року та зареєстровано в реєстрі за № 42, згідно якого вона заповіла належний їй жилий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Чорна Тиса, вул. Леніна № 168 (на даний час будинок № 224 по вулиці Центральна) своїй внучці (позивачу) ОСОБА_5.

12.10.1988 року спадкодавець ОСОБА_3 померла (а.с.7).

Випискою із по господарської книги № 3 за 1986-1990 роки, виданою Чорнотисянською сільською радою Рахівського району, Закарпатської області 24.06.2016 р., встановлено, що дворогосподарство за адресою: с. Чорна Тиса, вул. Центральна, 224 числиться за ОСОБА_3, яка померла 12.10.1988 року, а житловий будинок на даний час перебуває у користуванні громадянки ОСОБА_2.

Згідно технічної інвентаризації, яка була проведена 26.10.2015 року ПП ОСОБА_6Й і на підставі якої складено та видано технічний паспорт, даний будинок побудований в 1939 році, загальна площа його становить 41,04 кв. м., вартість згідно зведеного акту оцінки одноквартирного (садибного) житлового будинку становить 49 120 грн.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини за померлою 12.10.1988 року ОСОБА_3, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Позивачка, як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину, так як вступила в управління і володіння спадковим майном спільно проживаючи з спадкодавцем ОСОБА_3, що стверджено довідкою Чорнотисянської сільської ради № 1791 від 20.07.2016 та випискою із по господарської книги № 3 за 1986-1990 роки.

Апелянт ОСОБА_1, як особа, яка не брала участь у справі, обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що оскаржуваним рішенням суду від 22 вересня 2016 року вирішено питання про її права та обов’язки, оскільки після смерті спадкодавця ОСОБА_3 спадкоємцями в рівних долях залишились її батько ОСОБА_10 (померлий 14.11.2015 року), сестри ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (яка є мамою ОСОБА_2С.). ЇЇ батько ОСОБА_8 прийняв спадщину після своєї матері ОСОБА_8О шляхом вступу в управління спадковим майном, оскільки проживав та був зареєстрований у спадковому будинку, а після смерті свого батька ОСОБА_8, вона також прийняла спадщину, оскільки вона з ним по день його смерті проживала та була зареєстрована у спадковому будинку.

Однак, дані твердження є безпідставними та необґрунтованими і не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 16 квітня 2018 року, для перевірки доводів апеляційної скарги, витребувано інформацію : хто станом на день смерті 12.10.1988 року ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2, після зміни вулиці та нумерації – будинок №224 вул. Центральна,с. Чорна Тиса, Рахівського району, та чи була у вказаному будинку зареєстрована та проживала Поп’юк (ОСОБА_4) ОСОБА_11.

Згідно наданої інформації Чорнотисянської сільської ради Рахівського району, яка підтверджена копіями виписок з по господарських книг, на час смерті 12.10.1988 року ОСОБА_3 у вказаному будинку була зареєстрована та проживала ОСОБА_2- внучка (позивач) та її чоловік ОСОБА_12, тобто батько апелянта в даному будинку не проживав (а.с.116-118).

З довідки Чорнотисянської сільської ради Рахівського району від 03.01.2018 року вбачається, що батько апелянта – ОСОБА_8 на момент смерті своєї матері ОСОБА_3 не знаходився на території України, так як проживав в Естонії до 1995 року (а.с.78).

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини за померлою 12.10.1988 року ОСОБА_3, спадкування по закону має місце, якщо: спадкодавцем не було складено заповіту; заповіт, складений спадкодавцем, визнаний недійсним; спадкоємець за заповітом відмовився від спадщини або не прийняв її.

Спадкодавцем ОСОБА_3 на ім’я позивача ОСОБА_2 складено заповіт від 11.10.1988 року, даний заповіт не оспорений, є чинним і не скасованим, спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 прийняла спадщину і не відмовилася від спадщини. На момент смерті спадкодавця ОСОБА_3, батько апелянта - ОСОБА_8 не був особою, яка відповідно до ст. 535 ЦК УРСР має право на обов’язкову долю у спадщині.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням суду від 22 вересня 2016 року не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки апелянта.

Відповідно до ч.1 п.3, ч.2 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

За наведених обставин апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Керуючись ч.1 п.3, ч.2 ст. 362,ст.381 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Чорнотисянської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом – закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 12 липня 2018 року.

Головуючий :

Судді :