Ухвала суду № 75246716, 04.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2326/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

04.07.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів:

ОСОБА_1С./ головуючої /,

ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4,

прокурора Запотічного А.І., представника власника майна - адвоката ОСОБА_5,

розглянув апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 квітня 2018 року про накладення арешту на земельні ділянки у кримінальному провадженні № 12018070120000225, відомості про яке внесені до ЄРДР 26.02.2018.

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Синетар О.О. та накладено арешт на земельні ділянки господарського двору СТОВ "Зняцівське" контур 267 - площа 0,7 га, контур 265 - площею 16, 4 га; контур 261 - площа 6,5 га; контур 266 - площею 0,3 га.

З ухвали вбачається, що клопотання слідчого заявлене в рамках досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №120180701 20000225 від 26.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Накладаючи арешт на земельні ділянки слідчий суддя свій висновок обґрунтував тим, що такі визнані речовими доказами, а тому у зв’язку з необхідністю запобігання ризику їх відчуження та розпорядження, та з метою збереження речових доказів, останні підлягають арешту.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 як представник особи щодо майна якої вирішено питання про арешт, просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а саме земельні діялнки. Вважає, що рішення прийняте із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства, слідчим суддею допущено неповноту судового розгляду, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що земельна ділянка, на яку слідчим суддею накладено арешт не відповідає визначеним КПК України критеріям речового доказу в кримінальному провадженні до якого може бути застосовано такий вид забезпечення кримінального провадження. Оскільки ні в клопотанні слідчого, ні в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди, містять земельні ділянки, а також яким чином вони могли бути використані як знаряддя вчинення злочину, відтак, вважає, доказів того, що вказане майно містить ознаки речових доказів, не наведено. Мотивує тим, що згідно ч.1 ст. 366 КК України об’єктом (предметом) злочину, що виражається у службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, відомості щодо яких внесені до ЄРДР за №12018070120000225, є – офіційні документи – рішення Зняцівської сільської ради 10 сесії 7 скликання від 19.12.2017 року, а не земельні ділянки. На його думку, суд безпідставно наклав арешт на земельні ділянки без будь-якого документального підтвердження, про те, що вони на законних підставах належать господарському двору СТОВ "Зняцівське". Водночас зазначає, що з витягу державного реєстру речових прав на не рухоме майно, вбачається, що одним із власників земельної ділянки, на яку накладено арешт є ОСОБА_6, в інтересах якого і подано апеляційну скаргу. ОСОБА_6, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 23.01.2009 є її власником у розмірі 0,7408 га, що розташована за адресою: Мукачівський район, с. Зняцово, вул. Гойди, 56 «є», кадастровий номер 2122782801:00:001:0002. Повідомляє, що згідно відповіді голови Мукачівської РДА від 22.05.2018 вбачається, що місце розташування земельних ділянок, на які накладено арешт, в тому числі, яка належить ОСОБА_6, накладається на графічне визначення контурів земельної ділянки господарського двору СТОВ «Зняцівське». Окрім того, вважає, що ухвала слідчого судді не містить обґрунтувань щодо необхідності накладення арешту на земельні ділянки господарського двору СТОВ «Зняцівське», оскільки у ній відсутні посилання на дослідження доказів, наданих суду, зокрема щодо права власності на арештовані земельні ділянки за СТОВ "Зняцівське" . Вказує, що ні його довіритель ОСОБА_6, ні його майно не мають відношення до кримінального правопорушення, а тому, у зв`язку з накладенням арешту на сьогодні ОСОБА_6 позбавлений законного права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, чим вважає порушено вимоги ст. 41 Конституції України. Також апелянт зазначає, що ухвала про арешт майна виносилась без участі ОСОБА_6, а її копію отримано 04.06.2018 в приміщенні Мукачівського міськрайонного суду, відтак вважає, що строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали у відповідності до ч.3 ст. 395 та ч.7 ст. 115 КПК України не пропущено.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення адвоката ОСОБА_5 в підтримання апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, та що в клопотанні порушувалось питання лише про заборону відчудження земельних ділянок і жодним чином право кристування та розпорядження земельною ділянкою ОСОБА_6 не порушено, дослідивши матеріали судового провадження та надані прокурором матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Враховуючи, що ухвалу слідчим суддею постановлено без виклику особи у якої перебуває майно – ОСОБА_6 та його представника, апеляційний суд вважає, що в силу ч.2 ст. 395 КПК України строк на апеляційне оскарження не пропущено .

Щодо доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд вважає їх необгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Звертаючись в рамках кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України слідчий в повній мірі виклав у клопотанні обставини, як цього вимагає ст. 171 КПК України та просив накласти арешт на об`єкти нерухомості : земельні ділянки господарського двору СТОВ "Зняцівське ", вказуючи конкретні контури та площі землі з метою їх невідчудження третіми особами.

Слідчий суддя, дійшовши висновку про необхідність накладення арешту на майно, у своїй ухвалі не вказав у який спосіб слід накласти такий арешт, в тому числі з урахуванням положень кримінального процесуального закону, яким визначено, що слід застосовувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи чи інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Апеляційний суд бере до уваги те, що спосіб накладення арешту на майно в ухвалі не зазначений, у клопотанні слідчий просив обмежити право відчудження земельних ділянок, а тому приходить до висновку, що оскаржуванна ухвала у цій частині підлягає скасуванню та ухвалення нової апеляційним судом, відповідно до якої слід накласти арешт на земельні ділянки у спосіб заборони їх відчудження.

Таке втручання у право власності на земельні ділянки є виправданим та водночас не є надмірним.

Прокурор надав апеляційному суду докази того, що рішення Зняцівської сільської ради 10 сесії 7 скликання від 19.12.2017 року стосуються надання у власність земельних ділянок громадянам, які накладаються контурами на земельні ділянки, належні СТОВ «Зняцівське», а також накладаються на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 Кримінальне провадження порушено по заяві громадянина з приводу незаконної передачі земельних ділянок, належних СТОВ «Зняцівське» Зняцівською сільською радою за ознаками ч.1 ст. 366 КК України, клопотання про накладення арешту на майно стосувалося саме замельних ділянок СТОВ«Зняцівське», вказані земельні ділянки постановою старшого слідчого СВ Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області визнані речовими доказами. З метою забезпечення кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку про обгрунтованість ухвали слідчого судді.

Те, що земельна ділянка гр. ОСОБА_6 , яка йому виділена рішенням 11 сесії 5 скликання Зняцівською сільською радою від 04 грудня 2008 року накладається на контури земельних ділянок як СТОВ«Зняцівське», так і тих, які рішенням Зняцівської сільської ради 10 сесії 7 скликання від 19.12.2017 року виділені громадянам, якраз і свідчить про виявлення помилок, яким має дати оцінку орган досудового слідства в рамках порушеного кримінального провадження і ступінь втручання у право власності ОСОБА_6 виправдовує інтереси забезпечення кримінального провадження, і накладення арешту на змельну ділянку шляхом заборони її відчудження не порушує його право користування та розпорядження нею.

З наведених підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню .

Керуючись ст. ст.404, 405,407,422 КПК України, апеляційний суд ,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 квітня 2018 року про накладення арешту на земельні ділянки у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12018070120000225 скасувати та ухвалити нову.

Клопотання слідчого задовольнити. Накласти арешт на земельні ділянки господарського двору СТОВ "Зняцівське" контур 267 - площею 0,7 га, контур 265 - площею 16, 4 га; контур 261 - площею 6,5 га; контур 266 - площею 0,3 га, шляхом заборони їх відчудження.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: