Рішення № 75246640, 22.06.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/442/18

Провадження № 2/307/607/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Цонинець Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Посилається на те, що Тячівським районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області відкрито виконавче провадження №55570489 з примусового виконання виконавчого напису №10217 виданого 26.10.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 2455703,86 гривень. Оскаржуваний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору № МКН0СА0000000004 від 26.03.2008 року, укладеного між нею та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого виступає ПАТ КБ «Приватбанк». Позивачка вважає, що виконавчий напис від 26 жовтня 2017 року щодо стягнення з неї 2455703,86 гривень вчинений з численним порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню. Крім того, пропущений строк для вчинення виконавчого напису підтверджується вимогою ПАТ КБ «Приватбанк» від 08.08.2013 року про дострокове погашення кредиту на підставі кредитного договору № МКН0СА0000000004 від 26.03.2008 року. Також зазначила, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимог) про виконання зобов'язання. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 - 255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. У кредитному договорі встановлено, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені договором та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення повернення кредиту та процентів за користування ним. Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу. А відтак, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 10-11 числа кожного місяця початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником зобов'язання, чергового платежу. Отже, аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те. що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 29.10.2014 року у справі N 6-169цс14. Вимогою від 8 серпня 2013 року за №30.1.0.0/2-393 її як позичальника було повідомлено про те, що станом на 8 серпня 2013 року існує заборгованість за кредитним договором. Одночасно банк повідомив її про необхідність повернення всієї суми кредиту, процентів, комісії, штрафних санкцій. Враховуючи, що ПАТ КБ «Приватбанк» змінив строк виконання договору та вже пройшло чотири з половиною роки, коли нею повинна була бути повернута сума кредиту, вважає, що нотаріус повинен був відмовити у вчиненні виконавчого напису.

Просить вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 26 жовтня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №10217, про стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 95743, 42 долари США, що за курсом НБУ становить 2453903,86 гривень заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року за №MKM0GA0000000004 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просить в їх задоволенні відмовити.

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не з»явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно кредитного договору від 26 березня 2008 року за №MKM0GA0000000004 ПАТ КБ «Приватбанк» позивачці ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 62326,8 доларів США.

Згідно письмової вимоги від 8 серпня 2013 року за №30.1.0.0/2-393 ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив ОСОБА_1 як позичальника про необхідність повернення кредиту згідно кредитного договору від 26 березня 2008 року за №MKM0GA0000000004 в тридцяти денний строк з дня отримання вимоги.

Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 26 жовтня 2017 року було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №10217, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 95743 (дев’яносто п’ять тисяч сімсот сорок три) доларів США 42 центи, що за курсом НБУ становить 2453903 (два мільйони чотириста п’ятдесят три тисячі дев’ятсот три) гривні 86 копійок заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року за №MKM0GA0000000004 та 1800 (одну тисячу вісімсот) гривень витрат за вчинення виконавчого напису. При цьому строк, за який проводиться стягнення за вказаним виконавчим написом нотаріуса зазначено в самому виконавчому написі - з 26 березня 2008 року по 15 серпня 2017 року.

Відповідно до п.19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Зміст виконавчого напису має відповідати вимогам, зазначеним у ст.89 Закону.

Відповідно до п.2.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дії нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Згідно п.3.1 Глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно із п.3.2 Глави 16 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172.

Пунктом 3.5 Порядку передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Згідно висновків Верховного суду України, що містяться у правовій позиції, висловлені ВС України в постанові від 29.10.2014 року у справі №6-169цс14, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожен черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту ( місяця, дня) невиконання позичальниками кожного з цих зобовязань.

Також, в правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 4 березня 2015 року у справі № 6-27цс 15, зазначено наступне: «Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Тобто, із вказаних норм права вбачається не тільки обмеженість строками можливості вчинення напису нотаріусом, а й що така заборгованість або інша відповідальність боржника має бути безспірною і не потребує додаткового доказування.

В судовому засіданні встановлено, що в тексті оспорюваного виконавчого напису зазначена розшифровка сум з яких складається зазначена у виконавчому написі заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2008 року за №MKM0GA0000000004 в розмірі 95743, 42 долари США, що за курсом НБУ становить 2453903,86 гривень, а саме 41149,67 доларів США – заборгованість за тілом кредиту, 21984,54 доларів США – заборгованість за відсотками, 899,97 доларів США – заборгованість з комісії, 27140,74 доларів США – заборгованість по пені, 9, 75 доларів США – штраф (фіксована частина0, 4558,75 доларів США – штраф (відсоток від суми заборгованості). Також зазначено, що строк, за який проводиться стягнення - з 26.03.2008 року по 15.08.2017 року, тобто 9 років та 5 місяців.

Таким чином, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, нотаріусом не звернуто уваги на пропуск строків, оскільки з дня виникнення права вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) минуло більше року.

Оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд вважає, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог діючого законодавства, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Доводи представника відповідача про дотримання вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» щодо безспірності заборгованості позичальника за кредитним договором, суд вважає безпідставними, так як у заявлену суму включена і неустойка (штраф, пеня), по частині якої однорічний строк позовної давності на момент вчинення виконавчого напису сплив.

Інших належних і допустимих доказів сторонами не наведено.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на відповідача ПАТ КБ «Приватбанк».

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», п.п.2.1, 3.1, 3.2, 3.5, Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дії нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 26 жовтня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №10217, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 95743 (дев’яносто п’ять тисяч сімсот сорок три) доларів США 42 центи, що за курсом НБУ становить 2453903 (два мільйони чотириста п’ятдесят три тисячі дев’ятсот три) гривні 86 копійок заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року за №MKM0GA0000000004 та 1800 (одну тисячу вісімсот) гривень витрат за вчинення виконавчого напису - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 704 гривні 80 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення складено 2 липня 2018 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко