Рішення № 7524592, 21.01.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"21" січня 2010 р. справа № 5020-4/204 За позовом Установи «28 Управління начальника робіт» (97412, АР Крим, м.Євпаторія, вул. Казаса, 15)

до Підприємства «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації» (99000, м.Севастополь, вул. Нахімова, 13)

про стягнення заборгованості за використання електричних мереж в сумі 40900,57 грн., 3 % річних в сумі 519,42 грн., індексу інфляції та пені в розмірі 1972,10 грн.

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Подкін Є.Г. довіреність № 86/12-235 від 21.06.2009;

Суть спору:

Установа «28 Управління начальника робіт»звернулось до господарського суду м.Севастополя з позовом до Підприємства «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації»про стягнення заборгованості за використання електричних мереж в сумі 40900,57 грн., 3 % річних в сумі 519,42 грн., індексу інфляції та пені в розмірі 1972,10 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.10.2008 між сторонами у справі було укладено договір про загальне використання електричних мереж № 86/7-242, в рамках якого позивач зобов’язався забезпечити Підприємству «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації»передачу електричної енергії в межах величин, дозволених Користувачу до використання, а користувач здійснювати оплату за використання електричних мереж за розрахунковий період у розмірі 15 % від вартості об’єму переданої Користувачу електроенергії.

Позивач у позові посилається на той факт, що за Підприємством «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації»утворилась заборгованість за використання електричних мереж в сумі 40900,57 грн., яку просить стягнути з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені відповідно до пункту 8.2.1 договору та статей 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Представники відповідача у судових засіданнях з доводами позовних вимог не погодились. На їх думку необхідність здійснення оплати за використання електричних мереж у розмірі 15 % від вартості об’єму переданої електроенергії суперечить Постанові Національної комісії регулювання електроенергетики від 12.06.2008 № 691 «Про затвердження Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж»та Правилам користування електричної енергії. Відповідачі зазначають, що умови укладеного між сторонами у справі договору № 86/7-242 від 10.10.2008 також не відповідають умовам Типового договору.

Представником відповідача 03.12.2008 та 07.12.2008 заявлялись клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»(а.с.88-89).

В той же час, відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Заявляючи вказані клопотання представник відповідача не зміг пояснити суду те –яким чином рішення у даній справі за спором про стягнення заборгованості може вплинути на права та обов’язки ВАТ «ЕК «Севастопольенерго».

На підставі викладеного, суд у задоволенні клопотань про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»відмовляє.

Представникам сторін у судовому засіданні були роз’яснені їх процесуальні права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (в редакції Постанови від 19.12.2006 –чинної на момент укладення між сторонами у справі Договору № 86/7-242 від 10.10.2008), у разі використання технологічних електричних мереж основного споживача субспоживачем відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж споживача, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2).

10.10.2008 між Установою «28 Управління начальника робіт»- Власник мереж, та Підприємством «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації»- Користувач, було укладено договір № 86/7-242 про спільне використання технологічних мереж, відповідно до пункту 1.1 якого Власник мереж зобов’язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених користувачеві до використання, а Користувач –своєчасно платити за користування електричної мережі та отримані послуги (а.с.40-43).

Пунктом 1.2 Договору № 86/7-242 встановлено, що передача електричної енергії забезпечується у відповідності з однолінійною схемою, приведеною в акті розмежування балансової належності електромереж.

Згідно з пунктом 1.3 Договору, приєднана потужність електроустановок в точці приєднання на межі балансової належності 300 кВт, дозволена потужність електроустановок в точці приєднання на межі балансової належності 410 кВт.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, Власник мереж зобов’язаний забезпечувати технічну можливість для передачі електричної енергії в межах 410 кВт потужності на ІІІ класі напруги в об’ємах, визначених у відповідності з договором з постачальником електричної енергії.

Згідно з пунктами 6.29, 6.30 Правил користування електричною енергією (в редакції від 19.12.2006 –чинної на момент укладення між сторонами у справі Договору № 86/7-242 від 10.10.2008), у разі передачі належної постачальнику електричної енергії технологічними електричними мережами споживача постачальник електричної енергії відшкодовує частину обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж споживача, які спільно використовуються відповідно до однолінійної схеми.

Відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і враховує фактичні обґрунтовані витрати основного споживача на утримання цих електричних мереж.

Так, пунктом 4.1 Договору Користувач прийняв на себе обов’язок здійснювати плату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період у розмірі 15 % від вартості об’єму переданої Користувачу активної електричної енергії.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 Договору також встановлено, що плата за користування електричними мережами Власника мереж вноситься Користувачем на підставі рахунку, отриманого від Власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку складає 5 днів.

Судом встановлено, що відповідач зобов’язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого має місце заборгованість в сумі 40900,57 грн. на підставі виставлених відповідачеві рахунків: СФ-0000029 від 02.02.2009 на суму 15589,03 грн., № СФ-0000079 від 20.02.2009 на суму 5833,84 грн., № СФ-0000143 від 31.03.2009 на суму 4798,39 грн., № СФ-0000192 від 30.04.2009 на суму 4217,54 грн., № СФ-0000229 від 31.05.2009 на суму 4268,05 грн., № СФ-0000263 від 30.06.2009 на суму 2847,47 грн., № СФ-0000315 від 31.07.2009 на суму 3346,25 грн. (а.с.45-51).

Факт отримання вказаних рахунків відповідачем підтверджується копіями представлених суду аналогічних рахунків та не заперечувався представниками відповідача (а.с.119-125).

Таким чином, суд приходить до висновку про настання передбачених пунктом 4.1 договору підстав для здійснення оплати за користування електричними мережами власника.

На момент розгляду спору заборгованість в сумі 40900,57 грн. не оплачена, у зв’язку з чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пунктом 8.2.1 Договору сторони погодили, що за невнесення платежів, передбачених пунктом 4.1 даного Договору, з порушенням строку, визначеного відповідними додатком до даного Договору, Користувач сплачує Власнику мереж пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

В даному випадку позивач до стягнення заявив пеню в розмірі 1972,10 грн., розрахувавши її розмір по кожному несплаченому рахунку окремо.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет його відповідності вимогам статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, суд вважає його вірним, у зв’язку з чим, приходить до висновку про обгрунтвоаність позовних вимог в цій частині та необхідність стягнення з відповідача 1972,10 грн. пені.

Позивач, посилаючись на положення статті 625 Цивільного кодексу України, також просить суд стягнути з Підприємства «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації»інфляційне відшкодування суми боргу за весь час прострочення та 3% річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції, суд, з урахуванням Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р «Рекомендації відносно застосування індексів інфляції про розгляді судових справ», вважає, що сума інфляційного відшкодування у зв’язку із застосуванням індексу інфляції складає 1303,65 грн.

Розрахунок 3 % річних за весь час прострочення в сумі 519,42 грн., здійснений позивачем, суд вважає вірним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Установи «28 Управління начальника робіт»до Підприємства «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації»про стягнення заборгованості за використання електричних мереж в сумі 40900,57 грн., 3 % річних в сумі 519,42 грн., інфляційного відшкодування в сумі 1303,65 грн. та пені в розмірі 1972,10 грн.

Що стосується посилань представників відповідача на невідповідність пункту 4.1 Договору Постанові Національної комісії регулювання електроенергетики від 12.06.2008 № 691 «Про затвердження Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», Правилам користування електричної енергії та умовам Типового договору, суд вважає такі посилання безпідставними виходячи з наступного.

Так, Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (в редакції Постанови від 19.12.2006 –чинної на момент укладення між сторонами у справі Договору № 86/7-242 від 10.10.2008) Про затвердження Правил користування електричною енергією - Додатком № 2 затверджено Типовий договір про спільне використання технологічних мереж.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Пунктом 38 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»зазначено, що укладення договору спрямоване на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Тому викладення умов договору у спосіб, відмінний від застосованого у типовому договорі (приміром, викладення умов договору іншими словами), не є відступом від змісту типового договору. Під таким відступом слід розуміти включення сторонами до господарського договору умов, які створюють регулювання, що за змістом прав і обов'язків сторін суперечить відповідному регулюванню, передбаченому типовим договором.

Пунктами 7.5 та 7.6 Типового договору про спільне використання технологічних мереж (Додаток № 2 до Правил користування електричною енергією), передбачено, що вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання визначається за кошторисом згідно з додатком "Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії".

Оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється окремим платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка в 10-денний термін з дати отримання рахунка (п.7.6).

В Договорі № 86/7-242 від 10.10.2008 сторони погодили оплату за використання електричних мереж у розмірі 15 % від вартості об’єму переданої Користувачу активної електричної енергії.

Верховний Суд України в пункті 4 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009 зазначив, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини —якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані —якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на той факт, що недотримання Типової форми договору не свідчить про нікчемність договору. Невідповідність укладеного між сторонами договору Типовому договору може свідчить лише про його оспорюваність - коли недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність.

На підставі викладеного, Договір № 86/7-242 від 10.10.2008, зокрема пункт 4.1 щодо порядку оплати, підлягає обов’язковому виконанню сторонами до тих пір, доки Договір № 86/7-242 в цілому або окремий його пункт не буде визнаний недійсним у зв’язку з невідповідністю Типовому договору (дана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.11.2009 у справі № 25/87).

Що стосується посилань відповідача на Постанову Національної комісії регулювання електроенергетики від 12.06.2008 № 691 «Про затвердження Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», то суд звертає увагу на той факт, що вказана постанова набрала чинності лише 01.01.2009 року, тобто після укладання сторонами у справі договору № 86/7-242.

Згідно з частиною 1 статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

В той же час, відповідач не позбавлений права в порядку, передбаченому статтею 188 Господарського кодексу України, ставити перед позивачем питання про приведення договору № 86/7-242 у відповідність з Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 12.06.2008 № 691 «Про затвердження Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації» (99000, м.Севастополь, вул. Нахімова, 13, ідентифікаційний код 30120798) на користь Установи «28 Управління начальника робіт» (97412, АР Крим, м.Євпаторія, вул. Казаса, 15; ідентифікаційний код 24967480) заборгованість за використання електричних мереж в сумі 40900,57 грн., 3 % річних в сумі 519,42 грн., індекс інфляції –1303,65 грн., пеню в сумі 1972,10 грн.

3. Стягнути з Підприємства «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації» (99000, м.Севастополь, вул. Нахімова, 13, ідентифікаційний код 30120798) на користь Установи «28 Управління начальника робіт» (97412, АР Крим, м.Євпаторія, вул. Казаса, 15; ідентифікаційний код 24967480) 446,96 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                     О.С. Погребняк

Рішення оформленовідповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процессуального кодексу України

і підписано 25.01.2010 р.