Рішення № 75244277, 10.07.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Черкаси

справа № 925/1641/17

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Копистири В.М., у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ», м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97, літ. З

до товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ», м. Черкаси, вул. Добровольського, 20

про стягнення 614 830,61 грн. пені, інфляційних та 3% річних,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 – директор – за посадою.

В розгляді справи оголошувалась перерва з 03 липня до 12:00 год. 10 липня 2018р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ» про стягнення заборгованості за поставлений природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу №05/12ППГ від 06.12.2016р., в розмірі 614 830,61 грн., в тому числі: 353 481,05 грн. пені, 219 829,48 грн. інфляційних, 41 520,08 грн. 3% річних та відшкодування судових витрат.

До початку засідання суду, що відбулося 15.02.2018р., представник позивача подав до суду уточнення від 14.02.2018р. №93 до позовної заяви (а.с. 152-155 т. 1), в якому просить суд стягнути з відповідача 354 133,81 грн. пені, 95 983,17 грн. інфляційних, 41 597,49 грн. 3% річних та відшкодування судових витрат. Суд враховує право позивача на уточнення вимог та прийняв вказану заяву до розгляду.

15.02.2018р. до суду від позивача надійшло клопотання про повернення з Державного бюджету України судового збору в сумі 1846,75 грн. у зв’язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог.

До початку засідання суду представник відповідача подав до суду клопотання від 10.07.2018р. №248 про відкладення судового розгляду справи у зв’язку з неможливістю прибуття для участі в судовому засіданні повноважного представника товариства ОСОБА_3, оскільки вона перебуває за межами України з 30 червня 2018 року. Директор ТОВ «ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ» не є спеціалістом в галузі права та не має можливості здійснити представництво підприємства належним чином.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки ухвалою суду від 22.12.2017р. відкрито провадження у справі, розгляд справи неодноразово відкладався, директор ТОВ «ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ» безпосередньо присутній в даному судовому засіданні, юридична особа не була позбавлена права та можливості отримати кваліфіковану правову допомогу від третіх особі за окремими договорами на надання послуг чи представництво.

Відповідачем повторно подано клопотання про призначення судової експертизи. В даному випадку – судової бухгалтерської.

Суд вважає, що відповідач зловживає процесуальними правами, а заява про призначення та проведення експертизи має на меті затягування розгляду. Перелік питань заявником не поставлено. Відповідач не надав свій контррозрахунок вимоги позивача та не обґрунтував необхідності застосування спеціальних знань при проведенні арифметичних обрахунків.

Крім того, суд враховує, що вже відхилено клопотання про проведення економічної експертизи. Нове клопотання подано під час судового розгляду справи, що є порушенням приписів ГПК України.

Клопотання про призначення експертизи відхилене судом в протокольній формі.

В судовому засіданні директор ТОВ «ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ» подав заяву від 10.07.2018р. №249 про відвід судді з підстав не встановлення суддею Скиба Г.М. обставин, які мають значення для вирішення справи по суті шляхом відмови у задоволенні клопотань ТОВ «ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ» про проведення судово-економічної та бухгалтерської експертизи. Відповідач прийшов до висновку, що визначення судді за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи під час реєстрації документів (зазначених у ч.2 ст.6 цього ГПК України) було здійснено без врахування спеціалізації для цього судді.

Відповідач (заявник) наполягає на задоволенні відводу судді.

Представник позивача заперечив проти задоволення відводу та вказав, що дії відповідача направлені на затягування судового розгляду та погіршення становища позивача.

Суд враховує, що перед початком судового засідання 10.07.2018р. представникам сторін були роз’яснені права та обов’язки в процесі. Заявник достеменно обізнаний, що відвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання – приписи п. 3 ст. 38 ГПК України.

Суд вважає заявлений директором ТОВ «ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ» відвід судді Скибі Г.М. необґрунтованим. Заяву про відвід відхилено судом в протокольній формі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог підтримав та просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив.

Інших документів та доказів сторонами не подано.

Позивач не змінив підставу чи предмет спору.

Сторони не пропонували вирішити спір в позасудовому порядку. Сторони не повідомляли суд про необхідність надання суду чи витребування додаткових документів та доказів по справі.

Судоми встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

06.12.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» (Продавцем – Позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ» (Покупцем – Відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №05/12 ППГ (далі – Договір, а.с. 21-25 т.1), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця природний газ, приведений до стандартних умов ((t) = 20оС, тиск газу (Р) = 760 мм. ртутного стовпчика (101,325 кПа)), (далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ в порядку та на умовах, визначених в Договорі.

Згідно п. 3.3 Договору право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пункті передачі газу з дати підписання сторонами відповідного акту приймання - передачі газу та комерційного акту приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна на газ, який підлягає передачі, визначається сторонами у додаткових угодах до Договору.

Оплата за газ проводиться Покупцем грошовими коштами на банківський рахунок Продавця, зазначений у Розділі 11 цього Договору шляхом перерахування грошових коштів в порядку, визначеному Сторонами у Додаткових угодах до Договору ( п. 5.1 Договору).

Датою оплати Покупцем газу є дата зарахування грошових коштів на рахунок Продавця ( п. 5.3 Договору).

06.12.2016р. між ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» та ТОВ «ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ» укладено додаткову угоду №1 до Договору (а.с. 26), відповідно до якої продавець зобов'язався передати у власність покупця газ в обсязі 1175,0 тис.м3. Сторонами визначено, що ціна газу з ПДВ становить 8025,12 грн. за 1 тис. куб.м. Загальна вартість газу, що був переданий за додатковою угодою №1 від 06.12.2016р., - становить 9429516,00 грн. (з ПДВ).

Оплата за газ проводиться покупцем грошовими коштами на банківський рахунок продавця шляхом перерахування грошових коштів на наступних умовах:

- 10% вартості - до 06.12.2016р.;

- 15% вартості - до 12.12.2016р.;

- 20% вартості - до 20.12.2016р.;

- 20% вартості - до 30.12.2016р.;

- 35% вартості - до 10.01.2017р.;

На виконання додаткової угоди №1 відповідач оплатив отриманий протягом грудня 2016 року газ в повному обсязі, але допустив прострочення строків оплати за газ.

За порушення строків оплати за Додатковою угодою №1 до Договору з Відповідача за рішенням господарського суду Черкаської області від 06.06.2017р. по справі №925/400/17 (а.с. 94-99 т.1) в повному обсязі були стягнуті інфляційні нарахування, три проценти річних, пеня у загальній сумі 21063,03 грн.

Сторонами було укладено додаткові угоди від 23.12.2016р. №2 (а.с. 27 т.1), від 04.01.2017р. №3 (а.с. 28 т.1), від 31.01.2017р. №4 (а.с. 29 т.1).

Даними додатковими угодами визначено обсяг поставки газу, вартість газу та порядок оплати за січень 2017 року. Сторонами визначено, що загальний обсяг газу, який повинен бути поставлений протягом січня 2017 року по вищевказаному договору та додаткових угодах, становить 2300000 м3.

Так, сторонами у додатковій угоді №2 в редакції додаткової угоди №4 від 31.01.2017 року визначено, що обсяг газу, який підлягає поставці у січні 2017 року, становить 2300000 м3.

Щодо вартості газу сторонами визначено наступну ціну:

На обсяг газу 766883 м3 ціна становить 7700,00 грн. з урахуванням ПДВ за 1 тис. м3;

На обсяг газу 1233117 м3 ціна становить 7900,00 грн. з урахуванням ПДВ за 1 тис. м3;

Загальна вартість газу, який було поставлено на підставі додаткової угоди №2 в редакції додаткової угоди №4, - становить 15646623,40 грн. з ПДВ.

При цьому сторонами визначено наступний порядок оплати вказаного обсягу газу:

- 5 905 000,00 грн. - в строк до 09.02.2017р.;

- 3 230 000,00 грн. - в строк до 15.02.2017р.;

- 1 500 000,00 грн. - в строк до 17.02.2017р.;

- 5 011 623,40 грн. - в строк до 20.02.2017р.

Фактично, оплата газу, який було отримано відповідачем на виконання додаткової угоди №2 до договору (в редакції додаткової угоди №4) оплачено відповідачем на загальну суму 1 596 304,35 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем за додатковою угодою №2 до Договору в редакції додаткової угоди №4 від 31.01.2017р. до Договору - становить 3415319,05 грн.

За порушення строків оплати за Додатковою угодою №2 в редакції додаткової угоди №4 від 31.01.2017р. до Договору з Відповідача за рішенням господарського суду Черкаської області від 06.06.2017р. по справі № 925/400/17 були стягнуті інфляційні нарахування, три проценти річних, пеня у загальній сумі 208793,16 грн. з дати виникнення прострочення зобов'язання по дату звернення з позовною заявою ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» до суду.

Після порушення провадження у справі №925/400/17 та підчас розгляду справи у суді апеляційної інстанції ТОВ «ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ» здійснювало часткову оплату заборгованості за Додатковою угодою №2 в редакції додаткової угоди №4 до Договору від 31.01.2017р.

Сторонами укладено додаткову угоду №3 від 04.01.2017 року, згідно якої визначено додатковий обсяг поставки газу в розмірі 300000 м3 вартістю 7700,00 грн. з ПДВ/тис. куб.м. - на загальну суму 2310000,00 грн.

Порядок оплати вказаного обсягу газу сторонами визначено таким чином:

- 20 % від загальної суми газу - до 15.01.2017р.;

- 40 % від загальної суми газу - до 25.01.2017р.;

- 35 % від загальної суми газу - до 30.01.2017р.;

- 5 % від загальної суми газу - до 05.02.2017р.

Фактично, вартість газу, який було отримано відповідачем на виконання додаткової угоди №3 до договору, - оплачено відповідачем на загальну суму 448 695,65 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем за додатковою угодою №3 до договору становить 475 304,35 грн.

За порушення строків оплати за Додатковою угодою №3 до Договору з Відповідача за рішенням господарського суду Черкаської області від 06.06.2017 року по справі №925/400/17 були стягнуті інфляційні нарахування, три проценти річних, пеня у загальній сумі 84303,34 грн., з дати виникнення прострочення зобов'язання по дату звернення з позовною заявою ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» до суду.

Після порушення провадження у справі №925/400/17 та підчас розгляду справи у суді апеляційної інстанції ТОВ «ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ» здійснювало часткову оплату заборгованості за Додатковою угодою №3 до Договору.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань по договору, Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних за період з 04.04.2017р. до 21.08.2017р.

Доказів повного та належного розрахунку за отриманий та спожитий газ відповідач не надав.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони у спорі є суб’єктами господарювання та самостійними юридичними особами, з внесенням даних в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ – положення ст. 93 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов’язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За правовою природою договір купівлі-продажу природного газу №05/12 ППГ від 06 грудня 2016 року є договором поставки. Він підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, містить всі істотні умови для договорів даного виду, дійсність його сторонами визнається.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу частини 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов’язаннями.

Згідно частини 1 ст. 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно з частиною 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України вказано, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Судом встановлено і відповідачем не заперечено, що протягом січня 2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ відповідно до Додаткових угод до договору в загальній кількості 3475000 куб. м на загальну суму 27386139,40 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу та Договором і додатковими договорами до нього.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.06.2017р. у справі №925/400/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України" до товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ" про стягнення 4204782,63 грн. позов задоволено повністю. Рішення суду набрало законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Таким чином, у даній справі не підлягають доказуванню обставини, що встановлені рішеннями господарського суду у справі №925/400/17 між цими ж сторонами. Суд також не надає оцінки суті відносин сторін, що встановлені в даному судовому рішенні.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Окрім того, ч.1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відсутність коштів у боржника не є підставою невиконання ним грошового зобов’язання або ухилення від виконання зобов’язання.

Відповідач систематично та послідовно розраховувався за постачання газу, що враховано позивачем при зверненні з даним позовом – копії платіжних доручень за період з 07 грудня 2016р. до 11 серпня 2107р. (а.с. 30-93).

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до 6.2 Договору у разі несплати або несвоєчасної оплати за газ у строки, зазначені в пункті 5.1. Договору, Покупець, крім суми заборгованості, сплачує на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі наявного прострочення грошового зобов’язання Позивачем нараховано Відповідачу 354 133,81 грн. пені за період з 04.04.2017р. по 21.08.2017р. з урахуванням приписів п.6.2 Договору, які просить стягнути з Відповідача з урахуванням облікової ставки НБУ за спірний період.

Забезпечення виконання зобов’язання у виді неустойки оформлено між сторонами письмовим договором (п. 6.2 договору, а.с. 23) відповідно до положень та вимог ст.ст. 546, 549 ЦК України.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон» за період з 04.04.2017р. по 21.08.2017р. Розрахунок виконано вірно та не перевищує сум можливого нарахування. Стягненню підлягає 354 133,81 грн. пені на користь Позивача.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача 95 983,17 грн. інфляційних втрат за період 04.04.2017р. по 21.08.2017р. та 41 597,49 грн. - 3% річних за період прострочення з 04.04.2017р. по 21.08.2017р. з врахуванням періодів прострочки. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон».

Виконаний позивачем розрахунок вимоги виконано вірно та не перевищує сум можливого нарахування. 95 983,17 грн. інфляційних втрат та 41 597,49 грн. - 3% річних підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно кількості, якості, вартості поставленого та спожитого газу.

Клопотання позивача про повернення судового збору в сумі 1846,75 грн. підлягає задоволенню відповідно до припису пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», за яким сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, виходячи із суми, на яку позивач зменшив позовні вимоги клопотанням від 14.02.2018р. вих. №94 (а.с. 156 т.1), та суд таке зменшення прийняв.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов’язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 7375,72 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ», м. Черкаси, вул. Добровольського, 20, ідентифікаційний код 36619059, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ», м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97, літ. З, ідентифікаційний код 34528630, номер рахунку в банку невідомий

95983,17 грн. інфляційних втрат, 41597,49 грн. 3% річних, 354133,81 грн. пені та 7375,72 грн. судового збору.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ», м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97, літ. З, ідентифікаційний код 34528630, номер рахунку в банку невідомий

з Державного бюджету України судовий збір, сплачений по платіжному дорученню від 13 грудня 2017 року №1644 в сумі 1846,75 грн.

Оригінал платіжного доручення залишити в справі.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 11.07.2018р.

Суддя Г.М. Скиба