Рішення № 75243341, 10.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/47/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2018 Справа № 908/961/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом публічного акціонерного товариства "Мелітопольгаз" (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, буд. 47-а)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 61)

про стягнення грошових коштів

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №169 від 30.01.2018р.

від відповідача: не з’явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 23.05.2018р. надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Мелітопольгаз" до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" про стягнення пені в розмірі 247729,92 грн., інфляційних – 140120,83 грн. та 3% річних – 25101,75 грн., усього – 412952,50 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором розподілу природного газу.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем умов договору розподілу природного газу.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 258, 525, 526, 549-551, 610, 612, 693 ЦК України та ст. ст. 193, 231 ГК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2018р. позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/47/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.06.2018р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2018р. за клопотанням відповідача було відкладено підготовче засідання; судове засідання призначено на 22.06.2018р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.06.2018р. закрито підготовче засідання. Справу №908/961/18 призначено до судового розгляду по суті на 10.07.2018р.

10.07.2018р. на адресу суду від відповідача електронною поштою надійшла заява №837 від 10.07.2018р., відповідно до якої відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з тим, що на даний час новим керівництвом ведуться переговори щодо врегулювання питання стягуваної суми.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що станом на 10.07.2018р. жодних переговорів щодо даного предмету спору між сторонами немає, у зв'язку з чим заперечив проти відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення.

В судовому засіданні 10.07.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові.

В судовому засіданні 10.07.2018р. суд визнав наявні документи достатніми для об’єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання вимог Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. №2494 ПАТ "Мелітопольгаз" (позивач у справі) було направлено ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" заяву-приєднання до умов типового договору розподілу природного газу. Дана заява була підписана відповідачем та повернена позивачу із передбаченими додатками.

Відповідно до п. 2.1 договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ (п. 6.4 договору).

Згідно з п. 8.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 12.1 договору цей договір укладається на невизначений строк.

Цей договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України (п. 12.3 договору).

Доказів припинення договору сторонами суду не надано, отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

На виконання умов договору позивачем у період жовтень 2017р, - січень 2018р. надано відповідачу послуги з розподілу природного газу в обсязі 14226638 м. куб., що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу (а. с. 14-15):

- акт від 31.10.2017р. – 678751 м. куб.;

- акт від 30.11.2017р. – 3738047 м. куб.;

- акт від 31.12.2017р. – 3863952 м. куб.;

- акт від 31.01.2018р. – 5945888 м. куб.

Дані акти відповідачем погоджені та підписані.

На виконання умов пункту 6.4 договору позивачем виставлені рахунки на оплату на загальну суму 11424259,38 грн. (а. с. 16-19);

- №5534 від 31.10.2017р. на суму 545064,20 грн.;

- №6268 від 30.11.2017р. на суму 3001801,26 грн.;

- №7240 від 31.12.2017р. на суму 3102908,02 грн.;

- №961 від 31.01.2018р. на суму 4774785,90 грн.

В порушення умов договору, відповідачем дана заборгованість сплачена у повному обсязі 07.02.2018р., що підтверджується випискою по рахунку від 07.02.2018р. (а. с. 28).

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що оплата, яка надходила у спірний період спрямовувалась у погашення заборгованості за минулий період, а саме перший квартал 2017р., а послуги з розподілу природного газу, що були надані відповідачу у період з жовтня 2017р. по січень 2018р. сплачені лише 07.02.2018р. Станом на дату подання позовної заяви за відповідачем заборгованість відсутня.

Відповідач зобов’язання щодо своєчасної оплати фактично отриманого газу за вказаний позивачем період, як то встановлено в п. 6.4 договору, не виконав, що стало підставою для нарахування позивачем штрафних та компенсаційних санкції у відповідності ст. 625 ЦК України, а також звернення з позовом до суду за їх стягненням.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Спеціальним законом, що регулює відносини сторін є Закон України "Про ринок природного газу" № 329-VIІІ від 09.04.2015 року.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" передбачений обов’язок споживача природного газу, а саме: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов’язок щодо своєчасної оплати за отримані послуги з розподілу природного газу, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем.

За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 8.2 договору, позивач нарахував до стягнення пеню в розмірі 247729,92 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до умов договору, зокрема, п. 8.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 247729,92 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 247 729, 92 грн. судом задовольняється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач просив стягнути 3% річних у розмірі 25 101, 75 грн. та інфляційні втрати у розмірі 140 120, 83 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 25101,75 грн. 3% річних та 140120,83 грн. інфляційних втрат, законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Доказів належного виконання зобов’язань за договором розподілу природного газу в частині своєчасної оплати за отримані послуги з розподілу природного газу, безпідставного або невірного нарахування компенсаційних санкцій або оплати 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 6194,30 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 625, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 12, 13 Закону України «Про ринок природного газу», ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Мелітопольгаз" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" пені в розмірі 247729,92 грн., інфляційних – 140120,83 грн. та 3% річних – 25101,75 грн., усього – 412952,50 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором розподілу природного газу задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 61, ідентифікаційний код 05541114) на користь публічного акціонерного товариства "Мелітопольгаз" (72318, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Чкалова, буд. 47а, ідентифікаційний код 05535349) 247729,92 грн. (двісті сорок сім тисяч сімсот двадцять дев'ять грн. 92 коп.) пені, 25101,75 грн. (двадцять п'ять тисяч сто одна грн. 75 коп.) 3% річних, 140120,83 грн. (сто сорок тисяч сто двадцять грн. 83 коп.) інфляційних втрат та 6194,30 грн. (шість тисяч сто дев'яносто чотири дві грн. 30 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 липня 2018 року.

Суддя О.В. Федорова