Рішення № 75243340, 09.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/37/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2018 Справа № 908/846/18

м. Запоріжжя

За позовом: Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення заборгованості по договору про реструктуризацію заборгованості від 30.09.2013 № 63Р/02 в розмірі 430459,50 грн.

суддя Зінченко Н.Г.

Без виклику представників сторін.

07.05.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства «Енергоринок» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості по договору про реструктуризацію заборгованості від 30.09.2013 № 63Р/02 в розмірі 430459,50 грн.

07.05.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/846/18, присвоєно справі номер провадження 4/37/18. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.05.2018 (позивач) та 11.05.2018 (відповідач).

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання в частині оплати 3 % річних та пені за договором про реструктуризації заборгованості від 30.09.2013 № 63Р/02 за період з 01.07.2017 по 31.12.2017, у зв’язку з чим у ПАТ «Запоріжжяобленерго» утворилась заборгованість в розмірі 430459,50 грн. яку позивач просить стягнути. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Державне підприємство «Енергоринок» керується ст.ст. 4,12, 20,42, 46. 162, 163, 164, 171, 176, 177, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216-217, 230, 231, 232, 275 ГК України.

25.05.2018 на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить зменшити розмір пені до 1000 грн. та розстрочити виконання рішення в частині сплати ПАТ «Запоріжжяобленерго» суми пені та 3 % річних, а також судового збору на 12 (дванадцять) календарних місяців, починаючи з червня 2018 р. зі сплатою сум щомісячно рівними частинами, у зв’язку з тяжким фінансовим становищем ПАТ «Запоріжжяобленерго», довготривалою відсутністю грошових коштів на поточних рахунках, що фактично паралізувало ведення господарської діяльності відповідача.

08.06.2018 через поштове відділення позивачем було направлено на адресу господарського суду Запорізької області відповідь на відзив, в якій ДП «Енергоринок» просить в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені та розстрочення виконання рішення суду відмовити в повному обсязі. Свої позицію позивач обґрунтовує тим, що заявлена сума позовних вимог заявлена саме за договором про реструктуризацію заборгованості від 30.09.2013 № 63Р/02, тому відповідач фактично просить суд змінити умови договору на підставі рішення. Крім того, договір про реструктуризації заборгованості від 30.09.2013 № 63Р/02 за своєю правовою природою є договором про надання розстрочки. Укладаючи даний договір позивач врахував матеріальні інтереси відповідача та його фінансовий стан та погодив з ним графік розстрочення заборгованості. Відповідачем, в свою чергу, даний графік дотримано не було. Інфляційні процеси, які перебувають у державі кожний місяць знецінюють вартість гривні та суму заборгованості по відношенню до попереднього періоду.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п’яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

08.06.2018 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений тридцятьма днями з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться, тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі сплило 08.07.2018.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

08.07.2018 – вихідний день, першим робочим днем за ним є 09.07.2018.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 09.07.2018.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2007 року між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (ЕК) укладено договір купівлі-продажу електроенергії № 4243/02, за умовами якого ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 6.4 договору № 4243/02 остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного зі спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу. Якщо до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, ЕК не здійснила повну поточну оплату вартості електроенергії за розрахунковий місяць, ДПЕ надсилає до ЕК факсимільним зв'язком попередження про можливість обмеження споживання в обсязі недоплаченої ЕК в розрахунковому місяці електроенергії. Обмеження може бути застосоване ДПЕ після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 11.6 договору № 4243/02 передбачено, що його укладено на термін з 01.09.2007 до 31.12.2007. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього договору.

Згідно з додатковою угодою від 10.02.2017 за № 13103/01 до договору від 29.08.2007 № 4243/0 правонаступником всіх зобов’язань Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» за вказаним договором є Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго».

На виконання умов договору № 4243/02 позивачем та відповідачем складено та підписано акт купівлі-продажу електроенергії від 29.02.2012 та від 31.12.2012, згідно з якими у лютому та грудні 2012 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято електроенергію в лютому в обсязі 876053,622 тис.кВт.г на загальну суму 453 260 454,54 грн. та грудні в обсязі 751 933,817 тис.кВт.г на загальну суму 474 777 199,82 грн.

30.09.2013 року між Державним підприємством «Енергоринок» (кредитор) та Публічним Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 63Р/02 (далі – договір реструктуризації).

Відповідно до умов Договору сторони домовились про розстрочення погашення заборгованості, що виникла у боржника перед кредитором на підставі договору купівлі-продажу електроенергії від 29.08.2007 № 4243/02.

Згідно з п. 2.1. договору реструктуризації загальна сума грошового боргу (заборгованості), що підлягає реструктуризації за цим договором, складає 136 140 760,05 грн., а саме: заборгованість за електричну енергію в сумі 131 836 164,72 грн. у т.ч. ПДВ 21972694,12 грн. за договором від 29.08.2007 № 4243/02, яка придбана боржником у лютому 2012 року у сумі 57004523,31 грн. та грудні 2012 у сумі 74831641,41 грн. та підтверджується актом звірки розрахунків:

- заборгованість з 3 % річних у сумі 3915112,26 грн. з яких:

а) 2 506 637,26 грн. – 3 % річних за прострочення оплати коштів у сумі 57004523,31 грн. з 15.03.2012 до 01.09.2013;

б) 1408475,00 грн. – 3 % річних за прострочення оплати коштів у сумі 74831641,41 грн. з 15.01.2013 до 01.09.2013 та які нараховано на підставі ст. 625 ЦК України за порушення п. 6.4 договору купівлі-продажу електроенергії від 29.08.2007 № 4243/02;

- пені у сумі 389483,07 грн., яку нараховано на підставі п. 7.3.2 та за порушення п. 6.4 договору купівлі-продажу електроенергії від 29.08.2007 № 4243/02.

Відповідно до п. п. 2.2 - 2.7 договору рекструктуризації погашення суми заборгованості за електроенергію здійснюється шляхом щомісячного перерахування грошових коштів боржником згідно з графіком на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кредитора. За порушення зобов'язання щодо оплати електричної енергії в сумі 131836164,72 грн., яка придбана боржником в лютому, грудні 2012 року, боржник зобов'язаний до 31.10.2013 (включно) сплатити кредитору штраф в сумі 32869,53 грн., який нараховано за порушення п. 6.3 договору купівлі-продажу електроенергії від 29.08.2007 № 4243/02. Сплата 3% річних, пені та штрафу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів боржника на поточний рахунок кредитора; загальний строк реструктуризації (погашення) заборгованості боржника перед кредитором за цим договором встановлюється до 31.12.2018 (включно). Перший платіж з погашення заборгованості, що підлягає реструктуризації за цим договором повинен бути здійснений не пізніше 31.01.2014 (включно); кожний черговий платіж має бути здійснений боржником не пізніше останнього числа місяця, в якому він (платіж) підлягає перерахуванню згідно з наведеним в п. 2.7 договору № 4243/02, графіком.

Згідно з п. 2.13 договору реструктуризації, протягом дії останнього боржник зобов'язується здійснювати стовідсоткову поточну оплату вартості електричної енергії, купованої останнім відповідно до умов діючого договору купівлі-продажу електроенергії, повну оплату щомісячних платежів відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до пункту 5.1 договір реструктуризації останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2018.

На підтвердження наявності заборгованості на загальну суму 131836164,72 грн., станом на 01.09.2013, сторонами складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків (додаток №1 до договору реструктуризації).

Таким чином, на заборгованість, що виникла на підставі договору купівлі-продажу електроенергії № 4243/02 від 29.08.2007, позивачем нараховані, в тому числі, пеня та 3 %. Про розстрочення їх погашення за графіком сторони домовились шляхом укладення договору про реструктуризацію заборгованості № 63Р/02 від 30.09.2013, яка повинна бути сплачена протягом 2014-2018 років.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 боржник порушує виконання своїх зобов'язань за договором реструктуризації в частині оплати 3 % річних та пені, внаслідок чого розмір заборгованості становить 430459,50 грн. (71743,25 грн. х 6 місяців = 430459,50 грн.).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір про реструктуризацію заборгованості № 63Р/02 від 30.09.2013 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п. п.1, 7 ст. 193 ГК України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. ст.6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Суд дослідивши докази, подані сторонами по справі та керуючись вищенаведеними нормами права, вважає, що позовні вимоги заявлені позивачем законно, обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 430459,50 грн. (сума прострочених платежів за договором про реструктуризацію заборгованості № 63Р/02 від 30.09.2013 за період з 01.07.2017 по 31.12.2017).

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно норм ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Розглянувши докази, які містяться в матеріалах справи, подані сторонами, суд встановив, що предметом розгляду в даній справі є стягнення заборгованості по договору про реструктуризацію заборгованості від 30.09.2013 № 63Р/02 в розмірі 430459,50 грн., яка складається з суми 3 % річних та пені. Дана сума була нарахована відповідачу за порушення зобов'язання щодо оплати електричної енергії по договору купівлі-продажу електроенергії № 4243/02 в сумі 131836164,72 грн., яка була придбана боржником в лютому, грудні 2012 року.

Таким чином, позивачем заявлені позовні вимоги, не в порядку стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання своїх зобов’язань по договору, а про стягнення суми основної заборгованості за невиконання умов договору про реструктуризацію заборгованості від 30.09.2013 № 63Р/02.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 1000 грн.

Що стосується клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення на 12 календарних місяців, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для відстрочки та розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Отже, договором про реструктуризацію заборгованості від 30.09.2013 № 63Р/02 відповідачу фактично вже надана розстрочка виконання свого зобов’язання зі сплати утвореної та непогашеної заборгованості за договором № 4243/02 від 29.08.2017 зі сплатою згідно графіку в період з 2014 по 2018 роки.

Відповідачем жодним чином не обґрунтовується довготривалий термін (12 місяців), на який слід розстрочити виконання рішення.

Разом з тим, суд враховує, що з доданих позивачем доказів вбачається, що позивач також знаходиться у скрутному фінансовому становищі, а розстрочення виконання рішення з урахуванням значного рівня інфляції в країні, за час несплати заборгованості призведе до знецінення грошових коштів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем існування підстав для розстрочення виконання рішення.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач не довів обґрунтованості заявлених ним клопотань.

Позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Енергоринок», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 21515381) заборгованість в розмірі 430 459 (чотириста тридцять тисяч чотириста п’ятдесят дев’ять) грн. 50 коп., судовий збір в розмірі 6456 (шість тисяч чотириста п’ятдесят шість) грн. 89 коп. Видати наказ.

Повне судове рішення складено “09” липня 2018р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.