Постанова № 752432, 07.06.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.06.2007

Справа №2-22/4864-2007А

За позовом - ЗАТ “Гліцинія -2001 ” ( м.Ялта, смт.Ореанда, пансіонат«Гліцинія», амін. корпус, каб.№12 )

До відповідача - ДПІ у м.Ялта ( м.Ялта, вул.Васильєва, 16).

Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Суддя ЯковлєвС.В.

За участю секретаря Дулімової В.І.

Представники:

Від позивача – Флос В.В.. – пред-к, дов. від 02.05.2007 р.

Мерзлікін А.О. – пред-к , дов. від

Від відповідача – Скородум О.М. – пред-к, дов. від 27.04.2007 р.

Ярцев С.П. - пред-к, дов. № 38/9/100 від 11.01.2006 р.

Сутність спору: - ЗАТ “Гліцинія -2001 ” ( далі позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Ялта (далі відповідач) № 0000282200/3 від 28.02.2007 р., № 0002852301/0 від 31.08.2006 р., № 000871701/3 від 28.02.2007 р. Вимоги мотивовані тим, що відповідач під час проведення виїзної планової ї перевірки позивача зробив помилкові висновки про порушення ним вимог Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств”, невірно застосував положення Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”. На думку позивача висновки, викладені у акті перевірки, складеному за результатами зазначеної перевірки, не відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим у відповідача не було правових підстав для нарахування податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій.

Представник відповідача під час судового засідання, яке відбулось 03.05.2007 р. , надав відзив на позовну заяву( вих . № 3116/3/100 від 28.04..2007 р. ) , в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняти з додержанням вимог діючого законодавства в наслідок встановлення порушення позивачем вимог діючого законодавства , тому відсутні підстави для визнання їх нечинними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд Встановив

Позивач зареєстрований рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 04055765Ю0020151 від 21.11.2001 р. , взятий на податковий облік в ДПІ м. Ялта 28.11.2001р. за № 2245.

Відповідач провів виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2006 р., за результатами якої 21.08.2006 р. склав акт № 1965/23-0/31683355/136 .

У зазначеному акті було зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог п.п.5.3.2.п.5.3. ст.5, п.п.8.4.1. п.8.4. ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2005 р. на суму 5200 грн., порушення п.13.2. ст.13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” , в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за 4 квартал 2005 р. на суму 1902,85 грн., порушення вимог п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , в частині ненарахування , неутримання та несплати до бюджету податок в розмірі 4654 грн. в 2005 р. з доходу приватного нотаріусу Сотникова В.П., та 2144,87 грн. в 2006 р. з доходу приватного нотаріуса Єпіфанова Ю.О., а також в частині невчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб в 2004-2005 р.р., донараховано облікової пені в розмірі 47,98 грн.

За наслідками проведення зазначеної перевірки та на підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002852301/0 від 31.08.2006 р. , згідно з яким позивачу за порушення п.п.5.3.2.п.5.3. ст.5, п.п.8.4.1. п.8.4. ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 7280 грн., з яких 5200 грн. – за основними платежем, 2080 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі акту перевірки № 1965/23-0/31683355/136 від 21.08.2006 р. відповідачем 31.08.2006 р. прийнято податкове повідомлення рішення № 000871701/0 , згідно з яким за порушення позивачем п.п. 8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» йому визначено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 20396,61 грн., у тому числі 6798,87 грн. – за основним платежем, 13597,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того , відповідач 31.08.2006 р. прийняв податкове повідомлення - рішення № 0000282200/0, згідно з яким позивачу за порушення п. 13.1, п. 13.2. ст.13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” нараховане податкове зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 5708,55 грн., у тому числі 1902,85 грн. – за основним платежем, 3805, 7 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Діючи відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивач звернувся до відповідач зі скаргою по перегляду податкових повідомлень-рішень від 31.08.2006 р. № 000871701/0 та № 0000282200/0 .

Відповідач 04.10.2006 р. прийняв рішення № 17017/10/25-0 про відмову у задоволенні скарги позивача.

Скарга позивача до ДПА в АРК про скасування рішення відповідача № 17017/10/25-0 та про перегляд податкових повідомлень-рішень від 31.08.2006 р. № 000871701/0 та № 0000282200/0, залишена останньою 07.12.2006 р. без задоволення.

Позивач 20.12.2006 р. звернувся до ДПА зі скаргою на зазначені вище рішення.

ДПА України 20.02.2007 р. прийняла рішення № 3311/7/25-0315 про відмову у задоволені скарги позивача.

Відповідач на підставі акту перевірки № 1965/23-0/31683355/136 від 21.08.2006р. та рішення ДПА України про розгляд скарги від 20.02.2007 р. № 3311/7/25-0315 прийняв 28.02.2007 р. податкові повідомлення-рішення № 0000282200/3 та № 000871701/3 , згідно з якими позивачу нараховані податкові зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 5708,55 грн., у тому числі 1902,85 грн. – за основним платежем, 3805, 7 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та по податку з доходів фізичних осіб у сумі 20396,61 грн., у тому числі 6798,87 грн. – за основним платежем, 13597,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює , що платниками потачку з числа резидентів є суб’єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Відповідно до п.3.1 зазначеного закону об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу не включаються суми коштів визначені п.п. 4.2.1-4.2.16 п.4.2. ст. 4 Закону, а також інші надходження , прямо визначені нормами цього Закону.

Ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажею продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) , з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7. цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на придбання , будівництво, реконструкцію, модернізацію , ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані , зокрема, з придбанням нематеріальних активів , які підлягають амортизації ( п.п. п.5.3.2 п. п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

П.п. 8.4.1. п. 8.4. ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості Ії придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням.

Відповідно до п. 13.1. ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України , від провадження господарської діяльності оподатковуються у порядку і за ставками , визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерел їх походження з України слід розуміти, зокрема проценти, дисконтні доходи , що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов’язаннями.

Резиденти або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, ориманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності зобов’язані утримати податок з таких доходів, зазначених у п.13.1. цієї статті , за ставкою у розмірі 15% від їх суми та за їх рахунок , який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності ( п. 13.2. ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

П.18.1.ст.18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає , якщо міжнародними договорами, ратифікованими Верховною радою України, встановлено інші правила , ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов ‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов’язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Розмір штрафних санкції, які накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства , та порядок їх застосування визначені у ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Згідно з п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку , збору (обов‘язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати , такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку, збору (обов‘язкового платежу).

Матеріали справи свідчать про те, що 01.12.2003 р. позивач уклав з нерезидентом «RTI Holding Gmb» (Австрія) кредитний договір. За користування кредитом позивач сплатив «RTI Holding Gmb» 14.10.2005 р. відсотки у сумі 150721,73 дол. США.

Відповідно до п.1 ст.11. Конвенції , укладеної 16.10.97 р. між Урядом Республіки Австрія та Урядом України «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно», яка ратифікована 17.03.99 р. та набрала чинності 20.05.99 р. проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другій Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі.

За таких обставин суд вважає, що сплачені позивачем нерезиденту - «RTI Holding Gmb» - відсотки мають оподатковуватись в Австрії.

Суд не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що відповідно до зазначеної Конвенції сплачені нерезиденту відсотки мають оподатковуватись в Україні. Дійсно п. 2 ст.11 Конвенції передбачає можливість , але не обов’язок сплати податку в Україні. Рішення про місце сплати податків повинен приймати сам платник податків - «RTI Holding Gmb». Відповідачем в порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ, не надані докази того, що нерезидентом прийнято рішення про сплату податків за доход (відсотки) , отриманий від позивача , в Україні.

В силу викладеного суд , приймаючи до уваги те, що «RTI Holding Gmb» є нерезидентом, який зареєстрований та розташований в Австрії , вважає, що відповідно до положень Конвенції , укладеної 16.10.97 р. між Урядом Республіки Австрія та Урядом України «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно» доход , зокрема, отриманий від позивача, підлягає оподаткуванню в Австрії. За таких обставин суд, керуючись п. 18.1 ст.18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, приходить до висновку , що виплачені позивачем «RTI Holding Gmb» відсотки за користування кредитом у сумі 150721,73 дол. США не підлягали оподаткуванню у джерелі виплати.

На підставі вище визначеного стає зрозумілим, що є помилковими висновки відповідача про порушення позивачем п.13.2. ст.13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” , в результаті чого ним нібито занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за 4 квартал 2005 р. на суму 1902,85 грн., які він зафіксував у акті № 1965/23-0/31683355/136 від 21.08.2006р.

З огляду на вищесказане суд приходить до висновку, що відповідач прийняв 28.02.2007 р. податкове повідомлення - рішення № 0000282200/3, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 5708,55 грн., у тому числі 1902,85 грн. – за основним платежем, 3805, 7 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, без урахування всіх обставин справи , з порушенням вказаних вище положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” , в силу чого підлягають задоволенню позовні вимоги по визнанню його нечинним.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач відповідно до договору купівлі-продажу від 14.12.2005 р. ВСЕ № 105669 придбав у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення , загальною площею 1,6143 га , яка знаходилась у нього в оренді на підставі договору оренди від 23.04.2002 р. реєстровий № 2866.

Позивач п/д № 36 від 22.06.2005 р. перерахував ТОВ «Проектінвестбуд» 25000грн. за незалежну оцінку ринкової вартості земельної ділянки загальної площі 1,6143га .

Керуючись ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, позивач сплачену ТОВ «Проектінвестбуд» суму у розмірі 25000 грн. відніс на валові витрати.

Надані позивачем документи свідчать про те, що придбана позивачем відповідно до договору купівлі-продажу від 14.12.2005 р. ВСЕ № 105669 земельна ділянка була в подальшому реалізована іншим юридичним та фізичним особам протягом строкую який не перевищує один календарний рік.

За таких обставин суд вважає безпідставним застосування відповідачем положень п.п.8.1.2 п. 8.1. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до витрат позивача у розмірі 25000 грн. за незалежну оцінку ринкової вартості земельної ділянки .

Суд також приймає до уваги те, що зазначена земельна ділянка на час понесення вказаних витрат знаходилась у позивача в оренді, що робило неможливим віднесення витрат на незалежну оцінку ринкової вартості на підвищення її вартості.

В силу викладеного підлягають задоволенню позовні вимоги по визнанню нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002852301/0 від 31.08.2006 р., згідно з якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 7280 грн., з яких 5200 грн. – за основними платежем, 2080 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач перерахував 14.12.2005 р. приватному нотаріусу Сотнику В.П. суму 35800 грн. за посвідчення договору відчуження земельної ділянки та внесення запису у Державний реєстр, а 16.02.2006 р. сплатив приватному нотаріусу Епифанову Ю.О. 16499 грн. за посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та внесення запису у Державний реєстр.

Надані позивачем документи свідчать про те, що податок з доходів само зайнятих осіб - приватних нотаріусів був нарахований, утриманий та перерахований до бюджету 07-11 серпня 2006 р. Матеріали справи свідчать про те, що перерахування податку відбулось з порушенням строків, встановлених у п.п. 8.1.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» .

Відповідно до норм ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за несвоєчасне перерахування податку з доходів приватних нотаріусів передбачена відповідальність у вигляді нарахування пені. Саме про це вказує відповідач у висновках , викладених у акті перевірки позивача № 1965/23-0/31683355/136 від 21.08.2006р., нараховуючи йому пеню у розмірі 47,98 грн. за невчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб в 2004-2005 р.р.

Згідно з п. 8.1.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі коли оподаткований доход виплачується з каси готівкою , то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня , наступного за днем такої виплати.

В силу викладеного суд вважає , що Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачено здійснення виплати доходу з попередньою сплатою податку , а така сплата є обов’язковою передумовою виплати доходу. За таких умов суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу штрафу, передбаченого п.17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, приймаючи до уваги те, що , як зазначено вище, на час прийняття 31.08.2006 р. податкового повідомлення - рішення № 000871701/0 , позивач нарахував, утримав та перерахував до бюджету податок з доходів само зайнятих осіб - приватних нотаріусів - , а відповідач 15.08.2006 р. отримав всі необхідні докази такого перерахування, суд вважає , що були відсутні підстави для визначення першому податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 20396,61 грн., у тому числі 6798,87 грн. – за основним платежем, 13597,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За таких підстав підлягають задоволенню позовні вимоги по визнанню нечинним податкового повідомлення - рішення № 000871701/3 від 28.02.2007 р.

Під час судового засідання, яке відбулось 06.06.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 11.06.2007р.

Керуючись ст.ст. ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в

1. Позов задовольнити .

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялта ( м.Ялта, вул.Васильєва, 16) № 0000282200/3 від 28.02.2007 р., № 0002852301/0 від 31.08.2006 р., № 000871701/3 від 28.02.2007 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ “Гліцинія -2001 ” ( м.Ялта, смт.Ореанда, пансіонат «Гліцинія», амін. корпус, каб.№12, ЗКПО 31683355, банківські реквізити невідомі ) 3, 40 грн. судового збору .

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.