Рішення № 7524264, 19.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.10 Справа№ 11/252

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.

По справі:

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Львів

до: Відкритого акціонерного товариства „Львів-Інтуртранс”, м.Львів

про: стягнення 2733,27грн.

За участю представників:

від позивача: Старин-ФОП

від відповідача: не зявився

Присутнім учасникам судового процесу розяснено їх права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 подано позовну заяву про стягнення із Відкритого акціонерного товариства „Львів-Інтуртранс” 2733,27грн. боргу з яких 2168,64грн.-інфляційні та 564,63грн.- 3% річних нарахованих, у звязку із невиконанням останнім грошових зобовязань.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.01.2010року.

Позивач позовні вимоги підтримав, та наполягає на його задоволенні.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

02.04.2009року Господарським судом Львівської області винесено рішення по справі № 2/42 про стягнення із ВАТ „Львів-Інтуртранс” на користь позивача 29500,00грн. основного боргу, 4977,75грн. пені, 5370,51грн. інфляційних та 1007,63грн. річних, про що видано наказ про примусове виконання рішення по справі, на підставі якого відкрито виконавче провадження.

На час подання позовної заяви рішення № 2/42 виконано лише частково, а саме:

-21.04.2009року-1000,00грн.;

-28.05.2009року-1500,00грн.;

-16.06.2009року-2000,00грн.;

-25.09.2009року-6000,00грн.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування збитків, завданих відповідачем невиконанням грошових зобовязань, що складає 2168,64грн.-інфляційних втрат та 564,63грн.-річних за користування чужими коштами.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника сторони та оцінивши в сукупності подані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Рішенням господарського суду від 02.04.2009року № 2/42 задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 та стягнено із Відкритого акціонерного товариства „Львів-Інтуртранс”” 29500,00грн. основного боргу, 4977,75грн. пені, 5370,51грн. інфляційних, 1007,63грн. річних, 408,56грн держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Однак, кошти стягнуто лише частково в сумі 10500,00грн.

Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобовязань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Враховуючи те, що у звязку із таким невиконанням рішення ФОП ОСОБА_1 несе відповідні фінансові збитки, повязані із непоступленням коштів, розмір невідшкодованих збитків збільшився у звязку із ростом цін на майно.

Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання відповідачем грошових зобовязань згідно рішення господарського суду № 2/42 та 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідач (Емітент) не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

По-друге, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобовязань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Враховуючи тривалий період часу, який пройшов з моменту коли зобовязання повинне було бути виконаним, відповідач несе відповідні фінансові збитки, повязані із не поступленням коштів.

Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання відповідачем грошових зобовязань та 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідно до Розяснення Вищого Арбітражного суду України від 12.05.1999року № 02-5/223 „Про деякі питання повязані із застосуванням індексу інфляції” відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків.

У разі необхідності господарські суди можуть витребувати від органів статистики дані про розмір індексу інфляції за той чи інший період.

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Відповідно до п.4 Розяснення ВСУ, викладеному у Постанові № 8/406 (02/083) від 25.03.2002року три проценти річних, передбачені статтею ЦК України, стягуються лише при простроченні виконання грошового зобовязання. Ця форма передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою, тому скорочені строки позовної давності на дані вимоги не поширюються.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Позивачем представлено обґрунтований розрахунок інфляційних в розмірі 2168,64грн., та річних в розмірі 564,63грн.

Належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується та 3% річних на момент пред'явлення позову.

Разом з тим господарський суд, приймаючи рішення про відшкодування збитків, на підставі пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України може, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів потерпілої особи, виходити за межі позовних вимог і стягувати збитки у розмірі, обчисленому на день вирішення спору.

Якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.

Відповідач відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про виконання ним рішення господарського суду Львівської області № 2/42.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позивачем правомірно нараховано розмір інфляційних збитків та 3% річних завданих невиконанням грошових зобовязань Відкритим акціонерним товариством „Львів-Інтуртранс”.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України,

суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути із Відкритого акціонерного товариства „Львів-Інтуртранс”, м.Львів, вул.Кузневича, 2 (код ЄДРПОУ 13829036) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (Код ДРФО НОМЕР_1) 2168,64грн. інфляційних втрат, 564,63грн.-річних, 102,00грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України.

Суддя