Постанова № 75242008, 10.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи № 760/15345/16-ц

Апеляційне провадження 22-ц/796/5519/2018

Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Кравець В.А., Стрижеуса А.М.

при секретарі Борисенко Д.В.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»

відповідач ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Букіної О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим,

в с т а н о в и л а :

у/н справи № 760/15345/16-ц № а/п 22-ц/796/5519/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.у вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_3, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати поруку за договором поруки від 18.07.2008 року № 92603 Ф ИЗК 125028 К 1 припиненою.

В обґрунтування позову зазначала, що 18.07.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_3 та нею було укладено договір поруки № 92603 Ф ИЗК 125028 П 1, за умовами якого вона зобов`язалася солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника за кредитним договором № 92603 Ф ИЗК 125028 К 1 від 18.07.2008 року. Про те, що боржник не виконує кредитні зобов'язання їй стало відомо з рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда, яким з неї та позичальника на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором. На даний час заочне рішення скасовано та розгляд справи триває. Проте банк, в порушення вимог кредитного договору не повідомив її про невиконання зобов'язань боржника по кредитному договору та про зміну процентної ставки за користування кредитом з 13,5 % на 14,5 % річних, не пред'явив вимогу до неї протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Збільшення процентної ставки є збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а тому вважає, що договір поруки має бути припиненим з підстав передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України. Крім того, вважає, що договір поруки є припиненим в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки банк звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості 03.07.2014 року, в той час як боржником 11.04.2013 року було прострочено сплату чергового платежу. Відтак вважає, що кредитор зобов'язаний був пред'явити вимогу (позов) до поручителя про погашення заборгованості в межах 6-ти місячного строку з дня прострочення чергового платежу.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16.04.2018 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що банк мав повідомити неї про зміну процентної ставки з 13,5 % на 14,5 % річних у письмовій формі відповідно до п. 4.1 кредитного договору та п. 2.6 договору поруки, проте такого повідомлення їй направлено не було. Банк також не повідомив поручителя про невиконання позичальником умов кредитного договору та про зміну процентної ставки за користування кредитом з 13,5 % на 14,5% річних, а також не направляв вимог про дострокове погашення кредиту. Претензія банку від 02.06.2014 року за своїм змістом, згідно п.3.2.5, 3.2.6 кредитного договору регулює взаємовідносини між відповідачем та боржником, а саме право банку вимагати дострокового виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором, забезпеченого іпотекою, та не має розцінюватися як вимога до поручителя, відтак неможливо вважати претензію від 02.06.2014 року доказом пред'явлення вимоги до поручителя про стягнення заборгованості в межах 6-тимісячного строку. Крім того, судом було порушено норми процесуального права, а саме за ініціативою суду залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_3 , а надалі без відповідної ухвали змінено її статус з третьої особи на відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором. Підпунктом 3.1.10 кредитного договору передбачено, що банк на залишок простроченої заборгованості за кредитом нараховує проценти виходячи із процентної ставки 14,5 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості. У п. 1.3. договору поруки зазначено, що поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж обсязі, що і позичальник - за сплату - кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань - в повному об'ємі. Відтак поручитель був обізнаний з відповідними положеннями кредитного договору, у тому числі і щодо процентної ставки 14,5 % річних. Вважає також безпідставними доводи позивача про те, що банком пропущено строки звернення з вимогою до поручителя. Порушення строків повернення кредитних коштів у позичальника почалось з 11.04.2013 року, проте у період з 11.04.2013 року по 26.12.2013 року позичальником частково здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Крім того, з метою належного виконання умов договору поруки, на адресу поручителя 05.06.2014 року було направлено претензію від 02.06.2014 № 501013/1346. Зазначена претензія була повернута на адресу АБ «Укргазбанк» з відміткою «повернено у зв'язку з закінченням терміну зберігання».

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - ОСОБА_9 підтримав відзив на апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 92603 Ф ІЗ 125028 К 1, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 43 627 доларів США на придбання земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1, зі сплатою 13,5% річних строком до 17.07.2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 92603 Ф ИЗК 125028 П 1, за умовами якого позивач несе перед відповідачем солідарну відповідальність разом з боржником ОСОБА_3 у випадку невиконання останньою основного зобов'язання.

Погашення кредиту та процентів здійснювалось позичальником з порушенням встановлених кредитним договором строків та така заборгованість по нарахованих прострочених процентах становить 1 556, 47 доларів США та по кредиту - 2 484,18 доларів США.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для припинення поруки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно п. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить рву до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Позивач заявила позов про припинення поруки одночасно з двох підстав: збільшення процентної ставки без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг її відповідальності та пред'явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після порушення позичальником зобов`язань щодо сплати щомісячних платежів.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору проценти за користування кредитом встановлено у розмірі 13,5 % річних. Одночасно п. 3.1.10 договору передбачено, що на залишок простроченої заборгованості за кредитом нараховуються проценти виходячи із процентної ставки 14,5 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 3.3.4 договору позичальник зобов`язується у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої у п. 3.1.10 договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об`ємі, що і позичальник - за сплату кредиту, процентів за користуавння кредитом, неустойки (шрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у повному обсязі.

Відповідно до п. 2.6 договору поруки кредитор зобов`язаний повідомити в письмовій формі про внесенян до кредитного договору будь - яких мін та доповнень стосовно розміру суми кредиту, розміру процентної ставки за користування кредитом, строків виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом на адресу поручителя.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що будь - яких змін до кредитного договору не вносилося, процента ставка була застосована у розмірі 14,5 % відповідно до п. 3.1.10 кредитного договору у зв`язку з виникненням заборгованості за кредитом. Про нарахування такої ставки у випадку виникнення заборгованості по кредиту поручителю було відомо на час підписання договору поруки, а відтак у кредитора не виникло зобов`язання повідомляти поручителя письмово про застосування процентної ставки, передбаченої п. 3.1.10 кредитного договору, оскільки це не є новою ставкою, а є ставкою, визначеною кредитним договором.

Виходячи з аналізу ч. 1 ст. 554 ЦК України порука припиняється за дії двох умов:внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Оскільки зміни до кредитного договору не вносилися суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для застосування до договору поруки положення ч. 1 ст. 554 ЦК України.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку - припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до п. 4.1 договір поруки діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання позичальника за кредитним договором.

Оскільки сторонами не визначено строк дії поруки днями, місяцями, роками вважається, що сторони не встановили в договорі поруки строк дії поруки та у такому випадку порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредит надано на строк до 17.07.2018 року.

Умовами кредитного договору передбачено, що погашення кредиту має відбуватися шляхом сплати щомісячних платежів (п. 3.3.3 кредитного договору). Тобто, крім установлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Позивач просить припинити поруку, вказуючи на те, що позичальник вперше порушив умови кредитного договору 11.04.2013 року. При цьому позивач не просить припинити поруку у межах відповідних (конкретно визначених) щомісячних платежів, а вважає, що порушення позичальником умов кредитного договору 11.04.2013 року та не пред`явлення кредитором вимоги (позову) до поручителя протягом 6 місяців від дня прострочення щомісячного платежу має наслідком припинення поруки у повному обсязі.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У постанові Верховного Суду від 20.06.2018 року (справа № 758/6863/14-ц) зроблений висновок про те, що оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

У разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.

Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати з 1 по 10 число кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого частиною ч. 4 ст. 559 ЦК України строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Кредит надано на строк до 17.07.2018 року. Позивач не надав доказів про те, що банк змінив строк виконання зобов'язання пред`явивши вимогу про дострокове стягнення всієї суми боргу.

Оскільки шестимісячний строк після настання строку виконання основного зобов'язання не сплив, а вимог про визнання поруки припиненою в частині певних щомісячних платежів позивач не заявляв суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно змінив статус ОСОБА_3 з третьої особи на відповідача не є підставою для скасування рішення суду, оскільки порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення викладені у ч. 3 ст. 376 ЦПК України, проте таких порушень у даній справі не встановлено. В інших випадках порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення спору. Зміна правового статусу позич

альника у даній справі не призвела до неправильного вирішення спору.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що при вирішенні справи про стягнення боргу за кредитним договором, який наразі триває між сторонами, підлягають встановленню, серед іншого, і обставини щодо розміру заборгованості, з урахуванням позовної давності, якщо про це було заявлено стороною, строку дії договорів, у тому числі і щодо припинення поруки. При цьому суд, вирішуючи питання про стягнення заборгованості з поручителя перевіряє обставини припинення поруки незалежно від того, чи заявлено поручителем зустрічний позов про припинення поруки чи ні.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови виготовлений 11.07.2018 року.

Головуючий

Судді