Постанова № 75241969, 25.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 761/16024/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Гуменюк А.І.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3460/18 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ВолошинаВ.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року Апеляційного суду міста Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченка М.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 січня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем на підставі заяви Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» було вчинено виконавчий напис про стягнення із ОСОБА_5 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості, що виникла із кредитного договору № 800003560 від 04 квітня 2008 року за період із 04 квітня 2014 року по 03 грудня 2015 року в розмірі 104 743, 35 доларів США. Позивач зазначав, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевірив факт безспірності заборгованості, не надіслав позивачу заяву про вимоги ПАТ «Альфа - Банк», що витікають із кредитного договору, при цьому розрахунок заборгованості, підготовлений працівниками банку, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків ПАТ «Альфа-Банк» і не може бути доказом безспірності грошових вимог кредитора до позивача. Також вказував на те, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, оскільки починаючи з 04 вересня 2008 року у нього виникла заборгованість перед кредитором за кредитним договором у розмірі 136 доларів США, відповідно виконавчий напис було вчинено на суму заборгованості, яка виникла за період з 04 вересня 2008 року по 04 грудня 2015 року, що є порушенням статті 88 Закону України «Про нотаріат». Посилаючись на те, що виконавчий напис не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки документи, подані банком для вчинення виконавчого напису не підтверджують безспірність заборгованості боржника та кредитором пропущено строк, протягом якого останній міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису, позивач просив суд ухвалити судове рішення, яким визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а також відшкодувати судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року позов ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, вчинений від 25 січня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за номером № 1314 про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (Код ЄДРПОУ 23494714) заборгованості, що виникла по Кредитному договору № 800003560 від 04 квітня 2008 року за період із 04 квітня 2014 року по 03 грудня 2015 року, боржником за яким є ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на загальну суму 104 743 (Сто чотири тисячі сімсот сорок три) доларів США 35 цент. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (Код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 521 (п'ятсот двадцять одна) гривню 20 коп.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції представник відповідача подав апеляційну скаргу.

У поданій апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховані наступні обставин, що ПАТ «Альфа Банк» на момент звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису надало всі передбачені законом документи (оригінал кредитного договору, договорів про внесення змін і доповнень до кредитного договору, розрахунок заборгованості, виписки по особовим рахункам, вимогу про усунення порушень з доказами її направлення позичальнику, тощо). При цьому, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158ис15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України. Також матеріалами справи підтверджується, що виконавчий напис вчинено з дотриманням 30-денного строку та чинним законодавством не передбачено надання доказів отримання боржником надісланої вимоги, банком не був пропущений строк, з якого виникло право вимоги повернення кредиту, оскільки позичальником останній платіж було внесено 01.12.2015 у розмірі 194.55 доларів США.

Зазначаючи про спірність заборгованості, позивач не надав жодних розрахунків або переконливих доказів на підтвердження того, що на час вчинення виконавчого напису його заборгованість за кредитним договором була відсутня або була у іншому розмірі ніж зазначено у листах відповідача чи виконавчому написі. Таким чином, вважає, що нотаріус вчинив виконавчий напис відповідно до закону та підстав відмовляти банку у вчиненні виконавчого напису не було, а підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_7 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Альфа-Банк», посилаючись на те, що ухвалене рішення у справі відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах - п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VІІІ .

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Альфа-Банк» - Юрченко В.Я. підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача - ОСОБА_7 заперечував, просив судове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів цивільної справи, що 04 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір № 800003560 (далі - Кредитний договір), за умовами якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 80 000,00 доларів США, зі сплатою 13,80 % річних за користування кредитом та кінцевим строком погашення 04 квітня 2023 року. Підпунктом 2.8. пункту 2 базових умов кредитування та графіку платежів (додаток № 1 до говору) сторони встановили графік та порядок погашення кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитом шляхом сплати позичальником щомісячно 4 (го) числа рівні суми грошових коштів, кожна з яких включає в себе заборгованості за кредитом та процентами, розрахованих за весь строк користування кредитом в сумі 1055,00 доларів США (а.с. 160, 168-172 том 1).

У зв'язку з порушенням позичальником строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом, що встановлені договором та виникненням заборгованості кредитор 25 січня 2016 року звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення з позичальника ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором.

25 січня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ЧуловськимВ.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1314, відповідно до якого запропоновано стягнути на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість, що виникла по кредитному договору № 800003560 від 04 квітня 2008 року, боржником за яким є ОСОБА_5. Строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 04 квітня 2014 року по 03 грудня 2015 року. Сума заборгованості складається із заборгованості за кредитом 76 804,84 доларів США; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 27 938,51 доларів США. Загальна сума заборгованості становить 104 743,35 доларів США (а.с. 95 том 1).

Позивач ОСОБА_5, звертаючись за захистом свого цивільного права, оспорює у судовому порядку вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача ( в частині розміру заборгованості та спливу строків давності за вимогами), з якими кредитор звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Перевіряючи доводи сторін, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, судова колегія виходить з такого.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII &q?ку;Про нотаріат&quза; нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом &que=;Про нотаріат&quif; та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону &q?ви;Про нотаріат&q?ів;). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року N 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України &q? д;Про нотаріат&qu ;). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України &q?кт;Про нотаріат&q?ко; та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України &q?рі;Про нотаріат&q?ва; для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 &q? М;Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса&qu р; для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 88 Закону України &q?ов;Про нотаріат&quта; нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналіз зазначеної норми статті 88 Закону України &q?ав;Про нотаріат&q?ть; дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України &q?ку;Про нотаріат&q?пі;). При цьому нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років тощо.

Дослідженні судом першої інстанції матеріали справи свідчать про те, що у поданій заяві від 25 січня 2016 року кредитор просив стягнути на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість, що виникла по кредитному договору № 800003560 від 04 квітня 2008 року, боржником за яким є ОСОБА_5. Зазначив, що строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 04 квітня 2014 року по 03 грудня 2015 року, яка складається із заборгованості за кредитом - 76 804,84 доларів США; по процентам за користування кредитом - 27 938,51 доларів США, а всього на загальну суму 104 743,35 доларів США.

Для вчинення виконавчого напису представником ПАТ «Альфа-Банк» нотаріусу були надані наступні документи: кредитний договір № 800003560 від 04 квітня 2008 року із графіком платежів (додаток № 1 до договору); розрахунок заборгованості станом на 03 грудня 2015 року; виписку по особовим рахункам з 04 квітня 2008 року по 03 грудня 2015 року; заява про вчинення виконавчого напису; вимога до ОСОБА_5 про усунення порушень, реєстр рекомендованих відправлень із зазначенням адреси ОСОБА_5, фіскальний чек УДППЗ «Укрпошта» від 17 грудня 2015 року; витяг та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи ПАТ «Альфа-Банк», нотаріально посвідчена довіреність на представництво інтересів ПАТ «Альфа-Банк» у відносинах з нотаріусами України, в органах нотаріату України у питаннях, пов'язаних з вчиненням виконавчих написів нотаріусів, скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей, інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, документи, що ідентифікують фізичну особу представника ПАТ «Альфа-Банк», банківська ліцензія, видана ПАТ «Альфа-Банк», свідоцтво про реєстрацію ПАТ «Альфа-Банк», генеральна ліцензія із додатком до неї на здійснення валютних операцій, видана ПАТ «Альфа-Банк», статут ПАТ «Альфа-Банк» (а.с. 94-199 том1, 201-260 том 1, а.с. 1-49 том 2).

Із умов кредитного договору № 800003560 від 04 квітня 2008 року, що був наданий нотаріуса, вбачається, що боржник ОСОБА_5 узяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 04 квітня 2023 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Згідно з підпунктом 2.8. пункту 2 базових умов кредитування та графіку платежів (додаток № 1 договору) сторони встановили графік та порядок погашення кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитом шляхом сплати позичальником щомісячно 4 (го) числа рівні суми грошових коштів, кожна з яких включає в себе заборгованості за кредитом та процентами, розрахованих за весь строк користування кредитом в сумі 1055,00 доларів США (а.с. 160, 168-172 том 1).

Отже, сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором строк пред'явлення кредитором вимог до позичальника про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Наданий нотаріусу розрахунок заборгованості містить дані про розмір виданого кредиту, суми сплачених позичальником платежів на виконання кредитного зобов?язання, періоди і суми виникнення заборгованості та кількість днів прострочення, що дорівнює 2 343 днів.

Розрахунок заборгованості охоплює період з 04 квітня 2008 року по 03 грудня 2015 року, до нього увійшов період заборгованості заявлений кредитором до стягнення з 04 квітня 2014 року по 03 грудня 2015 року.

За наведеними у розрахунку даними за період з 04 квітня 2008 року по 03 грудня 2015 року позичальником сплачено на виконання зобов'язання по сплаті кредиту (тіла) 3 195,16 доларів США зі сплатою останнього платежу 04 червня 2009 року та на виконання зобов'язання по сплаті процентів - 28 566,83 доларів США зі сплатою останнього платежу 01 грудня 2015 року.

Про те, що боржником ОСОБА_5 допущено прострочення виконання зобов'язання з вересня 2008 року свідчить розрахунок заборгованості та виписки по особовим рахункам, які знаходились у розпорядженні нотаріуса. Згідно банківських виписок по особовому рахунку, починаючи з 05 лютого 2009 року прострочені позичальником ОСОБА_5 платежі на виконання зобов?язання за договором перенесені кредитором на відповідний рахунок обліку простроченої заборгованості (а.с. 12-24 том 2). Починаючи з 04 лютого 2009 року позичальнику нараховано та ним сплачено пеню за прострочену заборгованість та процентами за кредитним договором за період з 04 квітня 2008 року - 04 лютого 2009 року (а.с. 226 том 1).

Із відображених у розрахунку даних вбачається, що сума до стягнення у розмірі 76 804,84 доларів США за кредитом (тіло) обрахована ПАТ «Альфа-Банк» як прострочена заборгованість, яка виникла за період з 04 квітня 2008 року по 03 грудня 2015 року, так і дострокове стягненням залишку кредиту, за мінусом сплачених платежів за цей період ( 80 000, доларів США - 3 195,16 доларів США).

Сума до стягнення по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 27 938,51 доларів США обрахована кредитором як прострочена заборгованість по сплаті процентів за період з 04 квітня 2008 року по 03 грудня 2015 року за мінусом сплачених платежів за цей період (56 505,34 доларів США - сума, що підлягала сплаті позичальником за період з 04 квітня 2008 року по 03 грудня 2015 року за мінусом сплачених за цей період платежів на суму 28 566,83 доларів США).

Таким чином, обрахована кредитором заборгованість станом на 03 грудня 2015 року, розрахунок якої був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, виходить за межі заявленого до стягнення періоду з 04 квітня 2014 року по 03 грудня 2015 року, оскільки до загальної суми заборгованості включені прострочені платежі по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом, які виникли з вересня 2008 року.

На підставі встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимогу до позичальника про повернення боргових сум кредитор пред'явив більш ніж через три роки з дня виникнення права вимоги у кредитора.

Крім того, перевіряючи факт подання кредитором документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитись в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що долучена кредитором до заяви про вчинення виконавчого напису вимога про усунення порушень вих. № 105408-34-б/в від 15 грудня 2015 року, адресована позичальнику, не містить документального підтвердження вручення зазначеної вимоги ОСОБА_5 Факт отримання дострокової вимоги про усунення порушень також заперечив у судовому засіданні позивач (позичальник за договором) та ним не визнана вимога кредитора в частині правомірності розміру заборгованості та її розрахунку.

Отже, встановлені фактичні обставини у справі на підставі наданих сторонами доказів, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість свідчать про те, що нотаріус, підтверджуючи наявність у кредитора права на стягнення грошових сум з позичальника ОСОБА_5 шляхом вчинення виконавчого напису, не з`ясував факт безспірності заборгованості на підставі поданих кредитором документів та умови застосування положень статті статті 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки вимогу до позичальника про повернення боргових сум кредитор пред'явив більш ніж через три роки з дня виникнення права вимоги у кредитора.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, вчинений від 25 січня 2016 року, про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості, що виникла по кредитному договору № 800003560 від 04 квітня 2008 року за період із 04 квітня 2014 року по 03 грудня 2015 року, боржником за яким є ОСОБА_5 на загальну суму 104 743 (Сто чотири тисячі сімсот сорок три) доларів США 35 цент. є правильним, ґрунтується на зібраних у справі доказах та відповідає нормам матеріального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів, які були надані банком згідно переліку, передбаченого законом, узгоджуються з нормами Закону «Про нотаріат». Так, згідно із Законом «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Разом з тим, обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України &q? р;Про нотаріат&q?ен;) є безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України &q?зн;Про нотаріат&quна; у такому спорі суд перевіряє доводи боржника в повному обсязі й установлює чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що банком не був пропущений строк, з якого виникло право вимоги повернення кредиту, оскільки позичальником останній платіж було внесено 01.12.2015 у розмірі 194.55 доларів США, були предметом перевірки судом першої інстанції, їм надана належна правова оцінка. Як вірно встановлено судом першої інстанції, що до вимоги, з якою банк звернувся 25 січня 2016 року до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, включені прострочені платежі по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом, які виникли з вересня 2008 року. Відповідно до статті 261 ЦК України саме з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу право кредитора вважається порушеним, а отже, і початок перебігу трирічної позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Тоді як у відповідності до вимог статті 88 Закону України &quУк;Про нотаріат&q?ен; нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Інші доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування судового рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: