Рішення № 7524045, 24.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.09                                                                                           Справа№ 14/216

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Арій», м.Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Львівполіграфпостач», м.Львів

про стягнення 11826,58 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Хороз І.Б

Представники:

від позивача: не з»явився

від відповідача: Гринів В.К.-керівник.

Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України відповідачу роз»яснено.

Суть спору: Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Арій», м.Київ, до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Львівполіграфпостач», м.Львів, про стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій в сумі 11826 грн. 58 коп, а саме : 8000,00 грн. основного боргу, 2349,42 грн. пені, 1165,16 грн. інфляційних, 312,00 грн. –3 % річних; позивач просить також відшкодувати судові витрати по справі : 118,27 грн – держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.12.2009 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов»язковою явку повноважних представників сторін в судове засідання . Ухвала отримана позивачем 27.11.09 р , що підтверджується поштовим за №4983752 повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції; відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 30.11.09 р, що підтверджується поштовим за №4983884 повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

14.12.09 р від представника позивача поступив до суду лист вих..№150 від 07.12.2009 р, в додаток до якого і на виконання вимог ухвали від 23.11.09 р позивачем скеровано до суду оригінали документів (перелік наводиться у листі). В листі також зазначено, що представник позивача письмово підтверджує станом на час розгляду справи суму основного боргу відповідача - 7000,00 грн. Щодо явки повноважного представника, то у зв»язку з важким матеріальним становищем представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника позивача.

14.12.2009 року від відповідача в канцелярію суду поступив відзив на позовну заяву вих.№139 від 03.11.09 р. У відзиві ДВАТ «Львівполіграфпостач»стверджує, що станом на 15.12.09 р має місце сума боргу 6000,00 грн.; просить зважити на важкий фінансовий стан підприємства (230,8 тис.грн збитків станом на 01.12.09 р), відсутність фінансування на Державне замовлення у зв»язку з фінансовою кризою, та заборгованість з виплати зарплати працівникам) і відтермінувати погашення боргу.

В судове засідання 16.12.09 р явку повноважного представника забезпечив лише відповідач.

Відповідач подав за №27А від 21.12.09 р «Доповнення до відзиву за №265 від 11.12.2009 р на позовну заяву №139 від 03.11.2009 р ТзОВ «Видавництво «Арій», в якому стверджує про закінчення 31 грудня 2006 року терміну дії договору постачання №15/08 від 15.08.2006 р між ТзОВ «Арій»і відповідачем, у зв»язку з чим просить суд не застосовувати п.6.2 договору та відмовити позивачу в частині вимоги про стягнення пені; повторно просить зважити на важкий фінансовий стан державного підприємства «Львівполіграфпостач»і відтермінувати виконання рішення до травня 2010 року.

В засіданні, на підставі поданих відповідачем документів (Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про включення до ЄДРПОУ, тощо) судом було встановлено, що повне найменування відповідача –Державне відкрите акціонерне товариство «Львівполіграфпостач», форма власності державна; що поставка товару по накладній №РН-000154 від 10.11.08 р здійснювалась саме Державному відкритому акціонерному товариству «Львівполіграфпостач».

У зв»язку із наведеним, суд вбачав за доцільне (поскільки позивач не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника) довести до відома позивача позицію відповідача щодо заявлених вимог, у зв»язку з чим відкласти розгляд справи.

Ухвалою від 16.12.09 р розгляд справи відкладено на 24.12.09 р Позивача, зокрема, зобов»язано : письмово обґрунтувати та підтвердити, що поставка товару по накладній РН-Б000154 від 10.11.08 р здійснена на виконання умов договору №16/08; обґрунтувати підстави нарахування інфляційних та 3 % річних з 26.11.08 р; надати уточнені, обґрунтовані документально та нормативно розрахунки інфляційних та 3% річних; суд зобов»язував сторін забезпечити в засідання явку повноважного представника.

24.12.09 р позивач у надісланій телеграмі інформував про надіслання до суду рекомендованого листа, просив перенести розгляд справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, надав суду витребовувані ним документи, в тому числі для огляду оригінали договору, банківських документів по здійснених ним перерахуваннях коштів за товар згідно накладної РН-Б000154 від 10.11.08 р. Підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи , судом з»ясовано.

Позивач у позовній заяві стверджує, що на виконання умов договору постачання від 15.08.2006 року №16/08 ним було поставлено відповідачу по накладній №РН-Б000154 від 10.11.08 р поліграфічний матеріал, бумвініл, на суму 15901 грн.20 коп., а відповідач протягом 2008-2009 років сплатив за отриману продукцію 7901,20 грн, у тому числі: 3901,20 грн -10.11.08 р, 2000,00 грн -24.12.08 р, 1000,00 грн -06.08.09 р, 1000,00 грн -01.09.09 р, що обумовило загальний борг відповідача станом на 01.09.2009 року в розмірі 8000,00 грн. Позивач посилається на умови п.п.5.1-5.3 договору і стверджує про прийняття відповідачем продукції в повному обсязі відповідно до погоджених сторонами у договорі умов. Стверджує, що згідно п.6.1 договору №16/08 від 15.08.2006 р відповідач зобов»язаний був сплатити отриманий товар у повному обсязі протягом 15 календарних днів від дати отримання товару, тобто до 25.11.08 року, однак не виконав своїх зобов»язань. Повідомляє, що 13.07.2009 р відповідачу була надіслана рекомендованим листом претензія №91 від 09.07.09 р (разом з претензією було надіслано також акт звірки розрахунків з пропозицією підписати цей акт на суму заборгованості 10000,00 грн). Однак, відповідач залишив претензію позивача без відповіді, акт звірки не підписав, борг не сплатив, товар не повернув. Позивач пояснює, що додаткових документів до претензії ним не додавалось, оскільки у відповідача є повний пакет документів по цій справі. Після отримання претензії відповідач перерахував позивачу 2000,00 грн, у тому числі 1000 грн -06.08.09 р і 1000,00 грн -01.09.09 р і зупинив виконання своїх договірних зобов»язань, залишивши за собою борг в сумі 8000,00 грн

Таким чином, позивач стверджує, що на дату подання позовної заяви до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 8000,00 грн.

Керуючись п.6.2 договору №16/08 від 15.08.2006 р позивач нарахував відповідачу за несвоєчасне виконання зобов»язань , передбачених у п.6.1, а також на підставі ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», 2349,42 грн. пені. Відповідно до ст.625 ЦК України нараховано 1165,16 грн. інфляційних та 3 % річних в сумі 312,00 грн, починаючи з 26.11.08 року. Відтак, ціну позову позивач визначив в сумі 11826,58 грн і просить стягнути зазначену суму коштів з відповідача. Окрім того, позивач просить : покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у сумі 118,27 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн, а також –стягнути з відповідача в доход державного бюджету за порушення строків розгляду претензії та залишення її без відповіді штраф згідно ст.9 ГПК України.

В порядку ст.22 ГПК України позивач не уточнював заявлені позовні вимоги; із заявою про відмову (часткову чи то повну ) від заявлених вимог до суду не звертався. Натомість у листі за вих.№150 від 07.12.09 р письмово підтвердив, що станом на час розгляду справи (засідання призначено було на 16.12.09 р) сума основного боргу відповідача складає 7000,00 грн.

Відповідач заперечує , що поставка товару по накладній РН-Б000154 від 10.11.08 р мала місце на виконання умов договору №16/08, а відтак, просить відмовити позивачу в частині вимоги про стягнення пені; визнає, що станом на 15.12.09 р основний борг за отриманий по зазначеній вище видатковій накладній товар складає 6000,00 грн, а не вказану позивачем у позові (а пізніше у листі №150 від 07.12.09 р) суму; просить відтермінувати виконання рішення до травня 2010 року, у зв»язку з важким фінансовим становищем державного підприємства «Львівполіграфпостач».

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши наявні у справі докази в їх су купності, враховуючи, що відповідач не заперечує проти заявлених вимог в частині 6000,00 грн. основного боргу, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд виходив з наступного.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов»язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Аналогічна норма міститься і в ст.638 ЦК України.

Відповідно до ч.3 статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов»язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Статтею 173 ГК України господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) щодо відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу за поставлений, однак не оплачений повністю відповідачем товар та покладення на відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору поставки за порушення відповідачем зобов»язань в частині проведення оплати за виконані роботи.

На підставі матеріалів справи встановлено, що 15 серпня 2006 року між позивачем ( як постачальником) та відповідачем ( як покупцем) був укладений договір постачання №16/08, відповідно до умов п.п.1.1 якого постачальник зобов»язується постачати покупцю матеріали для поліграфії –фольга, бумвініл, папір та інше ( надалі-товар) протягом дії даного договору згідно накладних, які є невід»ємною частиною договору, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах, викладених в даному договору.

Відповідно до п.п.3.2 договору –накладна, податкова або інші необхідні документи надаються на кожну партію відвантаженого товару.

Відповідно до умов п.п.5.3 –передача товару здійснюється на підставі накладної, що підтверджується підписом та печаткою установленого представника покупця в накладній, або довіреністю суворої звітності.

Відповідно до умов п.п.10.1 –договір діє з моменту його підписання обома сторонами до 31 грудня 2006року.

Зміна умов даного договору (п.п11.1) можлива лише за взаємною згодою сторін, яка укладена у письмовій формі і підписана обома сторонами. Виправлення в тексті даного договору дійсні лише в тому разі, якщо вони додатково завірені печатками та підписами обох сторін, що підписали цей договір.

Окрім того, у п.п.12.2 зазначено, що усі накладні, акти та інші документи складені на виконання даного договору є невід»ємною частиною даного договору. У випадках неврегульованих даним договором сторони керуються чинним законодавством України ( п.п.12.3).          

10 листопада 2008 року по видатковій накладній №РН-Б000154 позивач відпустив, а відповідач прийняв ( через уповноваженого представника Сушко І.Р. на підставі довіреності серії НБК №0921163) бумвініл на суму 15901,20 грн. Як встановлено, видаткова накладна не містить відомостей про те, що підставою відпуску товару був договір №16/08 від 15.08.2006 р. , чи те, що видаткова накладна є невід»ємною частиною зазначеного договору.

Номер і дата договору, як підстава на отримання товару від ТОВ «Видавництво «Арій», не вказані і у довіреності відповідача НБК №092163 від 10.11.08 р , на підставі якої згідно видаткової накладної РН-Б000154 був відпущений товар уповноваженій особі відповідача.

Договір №16/08 від 15.08.2006 року не вказаний і у податковій накладній як умова поставки. Натомість у податковій накладній, яка є одночасно і розрахунковим документом згідно чинного податкового законодавства, підставою поставки товару вказано рахунок №СФ-0000299 від 31.10.08 р (цей же рахунок вказаний і у видатковій накладній ). Однак, у договорі №16/08 від 15.08.2006 р не передбачено рахунок ( чи рахунок-фактуру) як умову передачі товару чи умову проведення розрахунку за нього.

Договір не містить умови про пролонгацію, а містить чітку дату закінчення його дії -31 грудня 2006 року; відповідно ж до зобов»язань , погоджених сторонами в п.п.1.1, позивач зобов»язувався поставляти товар протягом дії даного договору згідно накладних, які є його невід»ємною частиною, а відповідач зобов»язувався прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Доказів зміни у встановленому порядку та відповідно до вимог чинного законодавства умов договору №16/08 ( зокрема п.п.10.1) позивач суду не надав, а відповідач стверджує, що такі не мали місця.

Окрім того, із банківських виписок, що подані позивачем, з платіжних доручень , наданих відповідачем, суд не вбачає, що відповідач здійснював перерахування коштів за товар, отриманий на виконання умов договору №16/08 від 15.08.2006 року, оскільки в графі «призначення платежу»відповідач визначив цільове призначення коштів, які перераховував позивачу : «за бумвініл згідно накладної № 154 від 10.11.08 р, в тому числі ПДВ…»або «за бумвініл згідно рахунку 299 від 31.10.08 р», тобто, рахунку, зазначеного у видатковій накладній як підстава відпуску товару). Позивач погодився з призначенням платежів, оскільки грошові кошти прийняв, не повернув відповідачу; призначення грошових коштів з відповідачем не уточнював.

Оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позивач не підтвердив належними і допустимими доказами твердження про те, що поставка товару по видатковій накладній № РН-Б000154 від 10.11.2008 року відбулась на виконання умов договору постачання №16/08 від 15.08.2006 року, не підтвердив суму основного боргу (8000,00 грн) на момент подання позову до суду і з заявами в порядку ст.22 ГПК України до суду не звертався; позивач також не підтвердив, що прострочення платежу мало місце в період, за який нараховані інфляційні та 3 % річних ( в т.ч.,правомірність таких розрахунків на момент подання позову до суду, оскільки проводить такі розрахунки із урахуванням тривалості судового процесу і набуття чинності рішення суду, тобто тих обставин, які не існують в природі станом на момент поступлення позову до суду, а передбачаються на майбутнє) .

Разом з тим, вазідповідач не заперечує отримання від позивача товару по видатковій накладній №РН-Б000154 від 10.11.2008 року на загальну суму 15901,20 грн через свого представника Сушко І.Р. за довіреністю НБК №092163 від 10.11.08 р., не заперечує проти задоволення позову в частині вимоги про стягнення основного боргу у сумі, що відповідає залишку боргу станом на даний час (6000,00 грн), однак, просить відстрочити виконання рішення в цій частині у зв»язку із важким фінансовим станом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив наступні платежі за товар, отриманий по накладній №154 від 10.11.2008 р :

-          по платіжному дорученню №530 від 07.11.2008 року –3901,20 грн;

-          по платіжному дорученню №594 від 23.12.2008 р –2000,00 грн;

-          по платіжному дорученню №232 від 28.07.2009 р –1000,00 грн;

-          по платіжному дорученню №260 від 17.08.2009 р –1000,00 грн;

-          по платіжному дорученню №284 від 31.08.2009 р –1000,00 грн;

-          по платіжному дорученню №387 від 08.12.2009 р -1000,00 грн.

Всього : перераховано 9901,20 грн.

Визнання основного боргу відповідачем за даним позовом не порушує прав та законних інтересів сторін по справі (позивача, зокрема), хоч підстави позову щодо вимоги про стягнення основного боргу, на які покликається позивач, спростовуються поданими доказами, а в порядку ст.22 ГПК України позивач не змінював і не уточнював позовні вимоги щодо зміни підстав позову. Відтак, суд вбачає за можливе і доцільне розглянути в даній справі по суті вимогу позивача щодо стягнення основного боргу за поставлений товар.

Позовна заява ТзОВ «Видавництво «Арій»за вих.№139 від 03.11.2009 року поступила і зареєстрована в канцелярії господарського суду Львівської області 19 листопада 2009 року за вхідним номером 8034 відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України , затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року №75 ( із наступними змінами і доповненнями).

Таким чином, станом на час поступлення позовної заяви до суду основний борг відповідача перед позивачем за отриманий по накладній РН-Б000154 від 10.11.08 р товар складав 7000,00 грн. (15 901,20 -3901,20 –5000,00 грн, включно платіж за 31.08.09 р). Відтак, щодо стягнення 1000,00 грн основного боргу позовні вимоги заявлені безпідставно (8000,00 грн основного боргу, заявленого до стягнення –7000,00 грн. основного боргу, що фактично мав місце станом на час поступлення позовної заяви до суду).

1000,00 грн. відповідач перерахував позивачу після порушення провадження у справі, відтак в цій частині основного боргу предмет спору відсутній, провадження підлягає припиненню. Основний борг на час прийняття рішення по справі складає 6000,00 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов»язку.

Судом встановлено, що між сторонами мала місце поставка товару по вказаній вище накладній без письмово укладеного договору; відповідач прийняв цей товар, претензій щодо кількості, якості, найменування товару та його ціни не висловив. Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару станом на даний час.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.525 ЦК України). Із зазначеними статтями Цивільного кодексу України кореспондується також і ст.193 ГК України.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.07.2009 року позивач відіслав відповідачу претензію за вих..№91 від 09.07.09 р., яку останній отримав 16.07.09 р, що підтверджується поштовим за №1340405 повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції. Як вбачається зі змісту, у зазначеній претензії позивач посилається на те, що відповідач ( як юридична особа) , на підставі усного замовлення та рахунку-фактури №СФ-0000229 від 31.10.08 р та довіреності серії НБК №092163 від 10.11.08 р отримав від позивача, ТОВ «Видавництво «Арій». згідно видаткової накладної №РН-Б000154 від 10.11.2008 року, палітурний матеріал бумвініл в кількості 3000 п/м на загальну суму 15901,20 грн. Окрім того, у претензії вказується про те, що за умовами замовлення та рахунку-фактури відповідач , як юридична особа, був зобов»язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 30 календарних днів, але не розрахувався у повному обсязі; перераховуються вже здійснені відповідачем на момент звернення із претензією платежі :3901,20 грн -10.11.08 р і 2000,00 грн - 24.12.08 р, що загалом склало 5901,20 грн.; суму боргу –10000,00 грн, яку позивач просив відповідача перерахувати протягом 7 днів з дня отримання претензії.

Наведений зміст претензії додатково підтверджує, що поставка товару по накладній №РН-Б000154 від 10.11.08 р мала місце на бездоговірній основі.

Відтак вимога позивача про стягнення 2349,42 грн. пені нарахованої відповідно до умов договору №16/08 від 15.08.2006 р є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Не оплативши вартість отриманого товару у строки, визначені позивачем у претензії, відповідач прострочив виконання зобов»язання перед позивачем щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до ст.625 ЦК України позивач вправі звернутись до суду із вимогою про стягнення з боржника інфляційних нарахувань та 3 % річних за весь час прострочення. Однак попри зазначене право позивача, нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст.54 ГПК, встановлено обов»язок останнього надати обгрунтовані розрахунки заявленої до стягнення суми ( чи сум) станом на момент подання позову до суду. Відповідно до ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову має визначати позивач

Відповідно ж до ст.55 ГПК ,окрім суми основного боргу в ціну позову входять, зокрема, суми нарахованих і заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних, станом на момент звернення з позовом до суду, оскільки саме на цей момент має існувати порушення права чи законного інтересу позивача ( спір щодо них). Відповідно , доведеними і обгрунтованими мають бути заявлені вимоги

В подальшому , в ході розгляду справи ( до прийняття рішення у справі) та за умови доплати, при необхідності, держмита; скерування заяви відповідачу) позивач вправі, відповідно до ст.22 ГПК України, збільшити розмір заявлених вимог.

Розрахунки позивача стосовно, зокрема, інфляційних нарахувань і 3 % річних, наведені у Додатку №1 до позовної заяви, не відповідають приписам ГПК. Позов поступив до суду 19.11.09 р і у ньому основний борг в сумі 8000,00 грн позивач вивів, станом на час подання позовної заяви до суду ( хоча, як з»ясовано, ця сума не відповідає фактичній сумі основного боргу на зазначений момент). Проте, розрахунки інфляційних та 3 % річних позивач проводить , як сам зазначає «з урахуванням тривалості судового процесу і набрання чинності рішенням суду», починаючи з 26.11.08 р ( виходячи з умов договору №16/08) і включно по грудень 2009 року .

Оскільки зобов»язання по оплаті товару не виникло у відповідача з 26.11.08 р , так як претензію він отримав 16.07.09 р, а строки (терміни) виконання зобов»язання з оплати на дату отримання претензії ще не настали (ч.2 ст.530 ЦК України), а також враховуючи період за який ці розрахунки проведені позивачем на момент подання позову до суду, та те, що обставини на яких грунтуються вимоги про стягнення інфляційних та 3 % річних не відповідають фактичним обставинам справи, суд вбачає за доцільне в цій частині заявлені вимоги залишити без розгляду. Позивач тим самим не позбавляється можливості , виходячи із фактичних обставин, пов»язаних з поставкою товару по накладній № РН-Б000154 від 10.11.08 р; здійснених відповідачем оплат; строку (терміну) виникнення у відповідача зобов»язання по оплаті отриманого товару, а також - положень Господарського процесуального кодексу України , звернутись в загальному порядку з позовом до відповідача по справі із вимогами про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних за весь час прострочення.

Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення , має зокрема, право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи, що відповідач належить до державної форми власності, що відсутнє державне фінансування у зв»язку із економічними та політичними процесами в державі ( економічною кризою, виборами президента держави), що має місце у відповідача заборгованість перед працівниками із виплати заробітної плати, що відповідач несе значні фінансові збитки, що підтверджує поданими до справи документами, враховуючи, що відповідач з власної волі визнає позовні вимоги в частині основного боргу і вживає заходів до можливого погашення боргу, суд вбачає за доцільне частково задоволити клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення.

Часткову, оскільки суд враховує і інтереси позивача та ту обставину, що товар був поставлений відповідачу по видатковій накладній №154, та те, що у липні 2009 року позивач визначив для відповідача строки (термін) виконання зобов»язання по оплаті отриманого товару у скерованій претензії .

Виконання рішення по справі підлягає відтермінуванню до 01.03.2009 року.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог. .

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.Аналогічна за змістом норма закріплена також і в ст.20 ГК України.

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування –це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу до позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб”єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 21,22,32,33,34,36,43,44,49,75,п.5 ст.81, ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд,-

Вирішив :

1.           Позов задоволити частково.

2.           Стягнути із Державного відкритого акціонерного товариства «Львівполіграфпостач»(м.Львів, вул.Конюшинна,3, код 02471330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Арій»( пр.-т Л.Курбаса,2Б, м.Київ,03148 (адреса для листування :03148, м.Київ, а/с 84) 6000,00 грн. основного боргу, 102,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виконання рішення в цій частині відстрочити до 01.03.2010 року.

3.          Видати наказ в порядку ст.116 ГПК України на виконання п.2 резолютивної частини даного рішення.

4.          Відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення 1000,00 грн. основного боргу та 2349,42 грн. пені.

5.          Припинити провадження щодо стягнення 1000,00 грн. основного боргу.

6.          Залишити без розгляду позов в частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Суддя