Рішення № 75240185, 11.07.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2018 р.

м. Київ

справа № 755/7554/2018

провадження № 2/755/4016/18

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Ламбуцької Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_3 про стягнення суми майнової шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Київський національний університет імені Тараса Шевченка, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача суму завданої шкоди у розмірі 100 536,90 грн. та суму судових витрат у розмірі 1 762,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що Наказом ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 22.10.2013 року № 607-34 було зараховано ОСОБА_3 до аспірантури економічного факультету Університету на навчання з відривом від виробництва за державним замовленням за спеціальністю 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (з видами економічної діяльності)» з 01.11.2013 року. На виконання п. 17 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 року № 309 між аспірантом ОСОБА_3 та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка було укладено Угоду про підготовку аспірата, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва, за рахунок державного замовлення від 01.11.2013 року № 221. На підставі рішення кафедри та у зв'язку із невиконанням індивідуального навчального плану, вченою радою економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 8 від 02.06.2015 року) прийнято рішення про відрахування відповідача аспірантки економічного факультету другого року навчання з відривом від виробництва. Наказом ректора від 18.06.2015 року № 336-34 відповідача відраховано з 31.05.2015 року зі складу аспірантів економічного факультету у зв'язку із невиконанням індивідуального плану роботи аспіранта без поважних причин. Паспортом бюджетної програми університету, що затверджується спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України щорічно, визначаються середні витрати на підготовку 1 аспіранта, який навчається з відривом від виробництва у поточному році. Так, згідно паспортів бюджетної програми на 2012-2015 роки, середня вартість підготовки 1 аспіранта становила: у 2013 році - 58 307,30 грн.; у 2014 році - 62 107,60 грн., у 2015 році - 68 907,40 грн. Отже вартість підготовки відповідача склала: 2 місяці 2013 року - 9 717,90 грн., у 2014 році - 62 107,60 грн., 5 місяців 2015 року - 28 711,40 грн., а всього - 100 536,90 грн. Таким чином на підготовку відповідача в аспірантурі позивачем були витрачені бюджетні кошти в розмірі 100 536,90 грн. При цьому відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання як аспірант університету, чим завдала майнової шкоди позивачу, що є підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

23.05.2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_3 про стягнення суми майнової шкоди, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. (а.с. 35-36)

15.06.2018 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на позовну заяву про стягнення суми майнової шкоди, відповідно до якого представник заперечує проти позову в повному обсязі, вказуючи на те, що Київський національний університет імені Тараса Шевченка є неналежним позивачем по справі, оскільки згідно п. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України позивачем по справі має бути Міністерство освіти і науки України, якому підпорядковується позивач. Крім того, позивачем зауважено про відсутність будь-яких нормативно-правових актів, які б регулювали порядок відшкодування вартості навчання в аспірантурі, тому є невизначеним механізм перерахування таких коштів. (а.с. 39-42)

21.06.2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва заяву представника відповідача ОСОБА_4 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, заявлену в межах цивільної справи за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_3 про стягнення суми майнової шкоди, залишено без задоволення. (а.с. 54-55)

26.06.2018 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла відповідь позивача Київського національного університету імені Тараса Шевченка на відзив на позовну заяву представника відповідача, якою позивачем викладено спростування тверджень відповідача щодо зазначених останнім підстав для відмови у задоволенні позовної заяви. (а.с. 60-62)

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. (рішення ЄСПЛ по справі «Мельник проти України»)

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 71 Закону «України «Про освіту», фінансування державних закладів освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що кореспондується із п. 9.3 Статуту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24.07.2015 року № 802. (а.с. 14-21; 63-66)

Згідно п. 6.9. Статуту, ректор Університету, відповідно до законодавства України та цього Статуту, діє від імені Університету, представляє його в усіх державних органах, організаціях, установах, розпоряджається майном Університету, укладає угоди (контракти), дає доручення, відкриває в установах банків рахунки Університету; організовує діяльність Університету; вирішує питання фінансово-економічної діяльності Університету, затверджує його структуру і штатний розпис; відповідає за результати діяльності Університету перед засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (органами); є розпорядником майна і коштів; забезпечує виконання фінансового плану (кошторису), укладає договори.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 309 затверджено Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів (далі - Положення). (а.с. 11-13)

Відповідно до п. 17 Положення (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), взаємозобов'язання аспіранта, підготовка якого здійснюється за державним замовленням, та вищого навчального закладу визначаються в типовій угоді, форма якого визначена Постановою від 01.03.1999 року № 309.

22.10.2013 року Наказом ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 607-34 на підставі рішення приймальної комісії від 21.10.2013 року зараховано до аспірантури (ад'юнктури) Київського національного університету імені Тараса Шевченка з відривом від виробництва з 01.11.2013 року та призначено наукових керівників: економічний факультет, спеціальність 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)» ОСОБА_3. (а.с. 7)

01.11.2013 року між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та ОСОБА_3 укладено Угоду про підготовку аспіранта, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва, за рахунок державного замовлення № 221, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язалась виконувати індивідуальний план роботи; звітувати про хід написання дисертації та індивідуального плану; своєчасно подавати відділу підготовки та атестації науково-педагогічних працівників індивідуальний план роботи, результати атестації та інші необхідні документи; дотримуватись всіх умов Положення про підготовку науково-педагогічних та наукових працівників. В разі відрахування за наслідками атестації, невиконання індивідуального плану без поважних причин, грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку університету відшкодувати вартість навчання згідно з чинним законодавством. (а.с. 8)

Отже, в розрізі даного спору Київський національний університет імені Тараса Шевченка є належним позивачем по справі як сторона Договору, неявиконаненя якого є підставою звернення з даним позовом до суду.

Згідно пп. 4 п. 16 та 22 Положення, аспірант або докторант зобов'язаний виконувати індивідуальний план роботи над дисертацією. Індивідуальний план роботи аспіранта передбачає складання кандидатських іспитів із спеціальності, іноземної мови та філософії, а у разі необхідності - додаткового іспиту, визначеного рішенням спеціалізованої вченої ради закладу, установи, де передбачається захист дисертації, і заліків з дисциплін, визначених рішенням вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи з урахуванням профілю підготовки, а також педагогічна практика.

Відповідно до п. 22 Положення, аспірант або докторант може бути відрахованим з аспірантури або докторантури за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи, за вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин, передбачених пунктом 19 цього Положення. Рішення про відрахування аспіранта або докторанта приймає вчена рада вищого навчального закладу, наукової установи. На підставі рішення вченої ради аспірант або докторант відраховується з аспірантури або докторантури наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи. Аспірант або докторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартість навчання згідно із законодавством України.

Відповідно до пп. 6 п. 6.15 Статуту Київського національного університету імені Тараса Шевченка в Університеті утворюються вчені ради факультетів (інститутів), повноваження яких визначаються Вченою радою Університету, відповідно до цього Статуту, Вчена рада Університету може делегувати частину свої повноважень вченим радам факультетів (інститутів).

Згідно Витягу з протоколу № 8 засідання Вченої ради економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 02.06.2015 року, прийнято рішення про відрахування за невиконання індивідуального плану роботи аспіранта без поважних причин ОСОБА_3 - аспірантку 2 року навчання з відривом від виробництва. (а.с. 9)

Наказом ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 18.06.2015 року № 366-34, ОСОБА_3, аспірантку 2 року навчання з відривом від виробництва, відраховано з 31.05.2015 року зі складу аспірантів економічного факультету, у зв'язку з невиконанням індивідуального плану роботи аспіранта без поважних причин. (а.с. 10)

Напрями використання бюджетних коштів, що спрямовуються на досягнення мети та забезпечують виконання завдань університету, визначаються паспортом бюджетної програми, який щорічно затверджується у порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2002 року № 1098 «Про паспорти бюджетних програм». Паспортом бюджетної програми Університету, що затверджується спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України щорічно, визначаються середні витрати на підготовку 1 аспіранта, який навчається з відривом від виробництва, у поточному році.

Згідно паспортів бюджетної програми на 2012-2015 роки, середня вартість підготовки 1 аспіранта становила: у 2013 році - 58 307,30 грн.; у 2014 році - 62 107,60 грн., у 2015 році - 68 907,40 грн. (а.с. 22-130)

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України ).

Згідно з нормою ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правовими наслідками порушення зобов'язання за положенням статті 611 Цивільного кодексу України є серед іншого відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги письмові заяви сторін по суті позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 100 536,90 грн., що є вартістю підготовки відповідача з розрахунку на одного аспіранта згідно паспортів бюджетної програми на 2013 - 2015 роки, за 2 місяці у 2013 році - 9 717,90 грн., у 2014 році - 62 107,60 грн., за 5 місяців у 2015 році - 28 711,40 грн., а всього - 100 536,90 грн., - оскільки відповідачем порушено зобов'язання за Угодою про підготовку аспіранта, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва, за рахунок державного замовлення, від 01.11.2013 року № 221, та її було відраховано зі складу аспірантів 31.05.2015 року Наказом ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 18.062015 року № 366-34, на підставі рішення засідання Вченої ради економічного факультету Університету від 02.06.2018 року за невиконання індивідуального плану підготовки без поважних причин, яке є чинним на день ухвалення даного рішення суду. При цьому відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження відшкодування досліджуваної у даному провадженні матеріальної шкоди у добровільному порядку.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_3 про стягнення суми майнової шкоди є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи ціну позову та задоволення позову щодо вимоги майнового характеру, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним під час звернення з даним позовом до суду судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 11, 526, 610, 611, 626, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_3 про стягнення суми майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка, код ЄДРПОУ 02070944, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 60, матеріальну шкоду у розмірі 100 536,90 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн., а всього на загальну суму 102 298 (сто дві тисячі двісті дев'яносто вісім) гривень 90 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 липня 2018 року.

Суддя: В.І. Галаган