Рішення № 7523936, 23.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.09                                                                                           Справа№ 31/179

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Приватного підприємства „Мега –Оліс”, м. Луцьк

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „СШРБУ № 3”, м. Львів

про:стягнення 42345,02 грн.

                                                                                          Суддя Артимович В.М.

                                                                                          при секретарі Митник М.Б.

Представники

від позивача:не з’явився;

від відповідача:не з’явився. Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства „Мега –Оліс”, м. Луцьк, надалі –позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „СШРБУ № 3”, м. Львів, надалі –відповідач, про стягнення 42345,02 грн.

Ухвалою суду від 27.11.2009 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 14.12.2009 р.

В судове засідання 14.12.2009 р. з’явився лише уповноважений представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові та подав документи, що вимагались судом. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору по суті. У зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи судом відкладено.

Позивач та відповідач в судове засідання 23.12.2009 р. не забезпечили явки представників, при цьому відповідач відзиву на позов не подав, доказів оплати боргу не представив.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 14.11.2008 р. був укладений договір поставки № 14/1/11/08, у відповідності до якого позивач зобов’язувався передати у власність відповідачу товар (нафтопродукти в асортименті), а відповідач зобов’язувався здійснити оплату вартості отриманого товару в порядку, визначеному умовами договору.

Згідно п. 5.1 договору відповідач має право здійснити оплату у розмірі 100 % вартості отриманого товару по передоплаті. У випадку неоплати покупцем відвантаженої партії товару у строки, вказані в п. 5.1 договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту терміном на 30 днів, починаючи з дня відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1 (одного) % за кожен день використання товарного кредиту (п. 5.2 договору).

У відповідності до п. 5.3 договору покупець зобов’язаний оплатити суму товарного кредиту і відсотків за його використання на 31 день від дати відвантаження, вказаної у накладній. При цьому відсотки нараховуються на залишок заборгованості. Якщо ж після закінчення 30 днів користування товарним кредитом покупець не внесе всіх передбаченизх договором платежів, то він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також споачувати пеню в розмірах, перебачених п. 8.1 договору (п. 5.4 договору).

Згідно договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 208249,39 грн., що підтверджується відповідними накладними, податковими накладними, що знаходяться в матеріалах справи. Також факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями, доданими до позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання мас виконуватися належним чином ті відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

Нормою ст. 1057 Цивільного кодексу України передбачено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до пп. 1.11.2 п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товарний кредит –це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, відповідач повністю оплатив позивачу вартість поставлено товару. У зв’язку з вищевикладеним заслуговують на увагу доводи позивача про поставку товару відповідачу на умовах товарного кредиту з нарахуванням плати за користування таким кредитом.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за користування товарним кредитом складає 39689,53 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору, зокрема надсилалась на адресу відповідача вимога про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді.

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що при невиконанні чи неналежному виконанні умов цього договору винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення несплаченої суми.

У зв’язку з вищевикладеним та зважаючи на обмеження розміру пені, що встановлені нормами законодавства, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2612,55 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачі доказів погашення боргу та пені не представлено, відзиву на позов не подано, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Сліз зазначити, що згідно вимог ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом на засадах змагальності.

У зв’язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідності до ст. 49 ГПК України в повній сумі слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства „Мега –Оліс”, м. Луцьк, задоволити повністю.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „СШРБУ № 3” (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 35; код ЄДРПОУ 32261838) на користь Приватного підприємства „Мега –Оліс” (43000, вул. Рівненська, 48а, м. Луцьк Волинської області; код ЄДРПОУ 36112300) 39732,47 грн. коштів за користування товарним кредитом, 2612,55 грн. пені, 423,45 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя