Постанова № 75236966, 10.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 липня 2018 року

м.Харків

справа № 642/6005/17

провадження № 22-ц/790/3777/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - Харківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державна казначейська служба України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України про стягнення індексу інфляції та 3% річних за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 12 квітня 2018 року, постановлене під головуванням судді Проценко Л.Г., в залі суду в місті Харкові, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України про стягнення індексу інфляції та 3% річних.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 12 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що управління Пенсійного фонду України в Харківській області є боржником у зобов'язанні, яке виникло при невиконанні відповідачем рішення суду. Вважає, що наявні підстави для застосування ст. 625 ЦК України.

Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області надало відзив на апеляційну скаргу, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовано ЗУ «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону.

Судом встановлено, що постановою Харківського районного суду Харківської області від 29.09.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано УПФ України в Харківському районі Харківської області зробити ОСОБА_1 перерахунок основної пенсії у відповідності до ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у відповідності до ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та провести відповідні виплати з 01.01.2004р. по 31.12.2007р.; з 22.05.2008р. по 28.09.2009р., та з 19.05.2010р. з наступним перерахунком цих сум відповідно до ст.67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано УПФ України в Харківському районі Харківської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з підвищенням її на 12% у відповідності до постанови КМУ №894від 13.07.2004р. «Про підвищення розміру пенсій, призначених відповідно до частини 4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08.09.2009р. з урахуванням виплачених сум та з подальшим перерахунком. Зобов'язано УПФ України в Харківському районі Харківської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з підвищенням її в 3,5 рази у відповідності до Постанови КМУ №1293 від 27.12.2005р. «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 08.09.2009р. з урахуванням виплачених сум та з подальшим перерахунком (а.с.5-8).

З відповіді Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області від 17 серпня 2017 року вбачається, що кошти за рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29.09.2011 року відповідно до довідки УПФУ про нарахування ОСОБА_1 573 975,03 грн., були перераховані ДКСУ за платіжним дорученням від 18.07.2017р. №200006 на рахунок ОСОБА_1 у ПАТ «Приватбанк» (а.с.11).

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що рішення суду від 29 вересня 2011 року про перерахунок його пенсії відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснено відповідачами лише 18 липня 2017 року. Вважає, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду, що є підставою для застосування ст. 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

За частиною другою вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз частини другої статті 625 ЦК України дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання, встановлена статтею 625 ЦК України, передбачає насамперед наявність договірних правовідносин, тобто положення зазначеної статті поширюються на порушення грошового зобов'язання.

При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, - не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами правовідносин, які регулюються нормами іншого законодавства.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації згаданого Закону.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» (далі - Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 цього ж Закону встановлює, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Таким чином, правовідносини, які виникли між сторонами стосовно нарахування пені та трьох процентів річних з урахуванням встановленого індексу інфляції, не є зобов'язальними в розумінні ст. 625 ЦК України, вони розглядаються в рамках спору, що регулюються спеціальним законодавством про пенсійне забезпечення громадян окремої категорії.

Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовано ЗУ «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, - не відповідають вимогам закону.

Тому колегія суддів вважає, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити з інших підстав виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом спірних правовідносин є несвоєчасне виконання Харківським об'єднанням управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Державною казначейською службою України постанови Харківського районного суду Харківської області від 29.09.2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_1

Відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Визначення предмету та підстав заявленого позову належить виключно позивачу.

З урахуванням того, що питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені на підставі ст. 625 ЦК України - відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

У зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позову ОСОБА_1 з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з інших підстав.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук

Повне судове рішення виготовлено 10.07.2018 року у нарадчій кімнаті.