Рішення № 7523676, 24.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.09 Справа№ 9/78

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

при секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Приватного підприємства „ КуДі”, м. Львів,

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, м. Львів,

Про: визнання використання знаку для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно свідоцтва НОМЕР_4 Суб”єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 неправомірним; зобовязати Суб”єкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 не використовувати знак для товарів та послуг „OPTICUM”, відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_4; стягнення з Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 матеріальних збитків в розмірі 40720,00 грн.; стягнення з Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: не прибув,

Від відповідача: не прибув.

Представникам, у попередніх судових засіданнях, було роз”яснено права та обов”язки сторін відповідно до статті 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено та не подано. Представники не наполягали на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства „КуДі”, м. Львів, до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів, про визнання використання знаку для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно свідоцтва НОМЕР_4 Суб”єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 неправомірним; зобовязати Субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1, м. Львів, не використовувати знак для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_4; стягнення з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів, матеріальних збитків в розмірі 63 000,00 грн. (шістдесят три тисячі грн. 00 коп.), стягнення з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів, моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. (п»ятдесят тисяч грн. 00 коп.) та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.04.2009р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 28.04.2009р.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області від 28.04.2009р. розгляд справи було відкладено на 07.05.2009р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені, позивач - 27.04.2009р. рекомендованою поштою № 4238740, відповідач - 24.04.09р. рекомендованою поштою № 4238737, що підтверджується оригіналами поштівок ( а.с. 58, 59).

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області від 07.05.2009р. розгляд справи було відкладено на 19.05.2009р., про що сторони були повідомлені належним чином, під розписку, позивач - 07.05.2009р. отримав ухвалу суду, особисто (зворот ухвали від 07.05.09р.), відповідач - 12.05.09р. рекомендованою поштою № 4282622 та 13.05.09р. рекомендованою поштою № 4282614 ( а.с. 83 та 84).

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області від 19.05.2009р. розгляд справи було відкладено на 03.07.2009р., а з підстав зазначених в ухвалі суду від 03.07.09р. на 14.07.09р.

Представником відповідача, 14.07.2009р. подано письмову заяву про фактичне місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1. Крім того, представники відповідача клопотали про надсилання кореспонденції за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 119).

Слід також зазначити, що юридичною адресою відповідача, згідно з Витягом з ЄДР, який видано 05.05.2009р. (серії НОМЕР_1) є: АДРЕСА_5 (Запис 1 Витягу з ЄДР), дата державної реєстрації: 26.09.2001р., реєстраційний номер: НОМЕР_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, місце державної реєстрації: Виконавчий комітети Львівської міської ради (а.с. 74 - 75).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.07.2009р. господарським судом Львівської області, відповідно до статті 41 ГПК України, призначено судову експертизу з питань інтелектуальної власності, у зв»язку з чим, провадження у справі зупинено.

Ухвала господарського суду Львівської області від 14.07.2009р. у справі № 9/78 не оскаржена, набрала законної сили, відповідно до статті 85 ГПК України.

Після повернення матеріалів даної справи з Науково-дослідного центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності, м. Київ, ухвалою господарського суду Львівської області від 27.11.2009р. поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.12.2009р., про що сторони були повідомлені, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВСГУ від 10.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 03.12.2009р. розгляд справи було відкладено на 15.12.2009р. про що сторони були повідомлені, представник позивача отримав ухвалу суду від 03.12.09р. особисто під розписку, відповідач, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВСГУ від 10.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

З тих підстав, що відповідач, повторно, не прибув у судове засідання, не повідомив суд про причини неприбуття, ухвалою господарського суду від 15.12.2009р. розгляд справи було відкладено на 24.12.2009р., про що відповідач 21.12.09р. був належним чином повідомлений, під розписку, рекомендованою поштою № 4953128 та № 4934964, за адресою: м. Львів, вул. Творча, 14/129 (оригінали поштівок в матеріалах справи).

Представник позивача, 15.12.2009р. в порядку статті 22 ГПК України, подав заяву про уточнення позовних вимог, докази надсилання цієї заяви відповідачу у справі, докази доплати державного мита в сумі 215,00 грн. за збільшення розміру позовних вимог, в судове засідання, яке відбулося 24.12.09р. представник позивача не прибув, подав письмове клопотання (вхідний № 26836 від 24.12.09р.) про розгляд справи без його участі, що уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд визнати використання знаку для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно свідоцтва НОМЕР_4 Суб”єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 неправомірним; зобовязати Субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1, м. Львів, не використовувати знак для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_4; стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів, матеріальних збитків в розмірі 63 000,00 грн., стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів, моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. та судові витрати.

Відповідач, після поновлення провадження у справі, втретє, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, вимог ухвал суду від 27.11.09р., від 03.12.09р., та від 15.12.09р. не виконав.

Справа розглядається згідно статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО,

Позивач Приватне підприємство «КуДі»є юридичною особою, юридичній особі присвоєно ідентифікаційний код за № 32712685, місцезнаходження юридичної особи за установчими документами: 79022, Львівська область, місто Львів, вулиця Виговського, 67, що підтверджується Статутом приватного підприємства «КуДі»(нова редакція) (стаття 3 Статуту), який зареєстровано у встановленому законом порядку, номер запису: НОМЕР_6, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_9, згідно Витягу з ЄДР серії НОМЕР_7, місцезнаходження позивача: 79022, Львівська обл.., м. Львів, Залізничний район, вул. Городоцька, 174, що підтверджується також Витягом з ЄДР серії НОМЕР_8, який видано 22.01.2009р., довідкою Управління статистики у Львівській області АА № 060161.

Відповідач ОСОБА_1 є субєктом підприємницької діяльності фізичною особою (Приватним підприємцем), згідно Витягу з Єдиного Державного Реєстру № 956576, який видано 05.05.2009р., місцезнаходження відповідача згідно Витягу ЄДР: 79070, вул. Хуторівка, Б. 42АДРЕСА_3, дата державної реєстрації фізичної особи підприємця: 26.09.2001р., Свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_5, видане 13.12.2004р. (а.с. 74 75).

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами даної справи, що 11 червня 2007 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України громадянину ОСОБА_2 видано Свідоцтво за НОМЕР_4 на знак для товарів та послуг „OPTICUM” для 9, 37, 38 класів МКТП, зокрема на виробництво та встановлення пристроїв для приймання супутникового телебачення ( а.с. 13 16). В свою чергу, ОСОБА_2 є власником (засновником) приватного підприємства «КуДі»(стаття 1.1. Статуту), керівником цієї юридичної особи, що підтверджується Статутом приватного підприємства «КуДі» (нова редакція), який зареєстровано у встановленому законом порядку, номер запису: НОМЕР_6, Витягом з ЄДР серії НОМЕР_7, довідкою Управління статистики у Львівській області АА № 060161, Витягом з ЄДР серії НОМЕР_8, яка видана 22.01.2009р. Як встановлено у судовому засіданні, 12.06.2007р. між громадянином ОСОБА_2 (ліцензіар) та Приватним підприємством «КуДі»(ліцензіат) було укладено ліцензійний договір (а.с. 11 12), за умовами якого (п. 1.1., п. 2.1. договору), позивачеві (ПП «КуДі») передано в оплатне користування знак для товарів та послуг „OPTICUM”, відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_4. Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано представниками двох сторін, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України, статті 208 ЦК України, відтак є правормірним правочином, згідно статті 204 ЦК України.

Відповідно до п. 6.2 договору Ліцензіат має право забороняти іншим особам використовувати знак для товарів та послуг без дозволу ліцензіату.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2007 року по вул. Чернівецькій 9 у м. Львові працівниками УДСБЕЗ ГУМВС України у Львівській області був затриманий суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 при здійсненні реалізації (з автомобіля у непристосованому для цього місці та не за місцем здійснення підприємницької діяльності зазначеного у свідоцтві) ресиверів для прийняття супутникових каналів у кількості 200 штук з нанесеним знаком для товарів та послуг „OPTICUM” ( а.с. 17 20).

По даному факту, після неодноразового скасування постанов про відмову у порушенні кримінальної справи, була порушена кримінальна справа 08 серпня 2008 року, дізнавачем СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області Поляковим І.Б. ( а.с. 17).

Відповідно до висновку спеціаліста, який складено Товариством з обмеженою відповідальністю "Формула" щодо схожості позначень „OPTICUM” від 13.11.2007 року від 23.11.2007р. № 619-гр. ( а.с. 21- 22) вбачається, що позначення зазначене на цифрових тюнерах (ресиверах), що вилучені у приватного підприємця ОСОБА_1 є тотожними позначенню за свідоцтвом України НОМЕР_4. За ступенем зміщуваності позначення сторін є ідентичними.

Згідно з ч. 1 ст. 494 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

Статтею 495 Цивільного кодексу України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки: виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, зокрема забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За змістом статті 427 Цивільного кодексу України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цивільного кодексу України та іншого закону.

Пунктом 8 ст. 16 Закону України " Про охорону прав на знак для товарів та послуг" також передбачено можливість надання власником свідоцтва будь - якій особі дозволу (видача ліцензії) на використання знака для товарів та послуг на підставі ліцензійного договору, причому особа, яка одержала відповідну ліцензію, з огляду на ст. 421 Цивільного кодексу України є суб'єктом права інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 4 ст. 16, ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знак для товарів та послуг" використання знака визнається:

-нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, ... зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж,... і т. ін.; -застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; -застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі інтернет, у тому числі в доменних іменах. Згідно з ч. 2 ст. 157 Господарського кодексу України, використання торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг. За статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є: 1) припинення дії, яка порушує право; 2) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 3) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знак для товарів та послуг" на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник обов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Статтею 22 Цивільного кодексу України особа визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За статтею 174 ГК України господарські зобов»язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб»єкту або суб»єктам господарювання.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України (далі ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов»язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб»єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов»язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вирішуючи даний спір про стягнення збитків, господарський суд перш за все з»ясував правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарським судом встановлено, що обов»язок боржника відшкодувати збитки, виник із позадоговірної шкоди, тобто, від зобов»язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

За таких обставин, при вирішенні спору господарський суд керувався нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Загальними положеннями про відшкодування шкоди (ст. 1166 Цивільного кодексу України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі, разом з тим, позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала, відповідно до статті 1166 ЦК України.

Отже, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правовідношення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв»язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Цивільне законодавство України передбачає презумпцію вини правопорушника, відтак позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

У визначенні розміру позадоговірної шкоди (завданих збитків) господарський суд виходив з положень статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

В нашому випадку мали місце витрати потерпілої сторони понесені з виправлення пошкодженого майна її засобами і коштами, відтак суд виходив з реальних витрат позивача.

Звертаючись до господарського суду Львівської області з позовом за захистом свої порушених прав, позивач розмір матеріальних збитків позивач оцінив в сумі 40 720 грн. 00 коп., виходячи із того, що відповідач здійснив реалізацію 200 ресиверів для прийняття супутникових каналів на загальну суму 40 720 грн.00 коп. В процесі розгляду даної справи, враховуючи висновок № 569 судової експертизи об»єктів інтелектуальної власності від 12.10.2009р., яким визначено ( п. 2 Висновку № 569 судової експертизи), що розмір майнової шкоди, що завдано власнику, відповідно до свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_4 - „OPTICUM” ОСОБА_2 та підприємству «КуДі»внаслідок використання вказаного знаку ПП ОСОБА_1 складає 201 000 грн. (двісті одна тисяча грн.) та 63 000 грн. (шістдесять три тисячі грн..) відповідно (оригінал Висновку № 569 судової експертизи в матеріалах справи), позивач, в порядку статті 22 ГПК України, збільшив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача 63 000 грн. матеріальних збитків, завданих неправомірними діями відповідача. Інші вимоги позивача залишені без змін, тобто аналогічні вимогам позовної заяви ( п.п. 1, 2, 4 прохальної частини позову).

Пунктом 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з абзацом 2 ч. 3 цієї статті передбачено, що особа яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Право власника об'єкта інтелектуальної власності, або уповноваженої ним особи, на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення права інтелектуальної власності передбачене ст. 16 Цивільного кодексу України, що кореспондується з п.2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", яким також встановлено, що обов'язок порушника є відшкодування власнику свідоцтва заподіяних збитків.

Згідно із ст. 432 Цивільного кодексу України, кожна особа вправі звернутися за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 ЦК України.

Майнова та моральна шкода можуть відшкодовуватися у порядку глави 82 ЦК України.

Так зокрема, відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається в тому числі й матеріальна компенсація моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 33 ГК України під неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання визнається використання без дозволу уповноваженої на те особи чужої торгівельної марки, інших позначень.

Відповідно до ст. 201 ЦК України ділова репутація відноситься до особистих немайнових благ.

Пунктом третім Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, з наступними змінами та доповненнями, під немайновою школою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Факт порушення інтелектуальних власності у вигляді посягання на товарний знак розцінюється як завдана власнику моральної шкоди - зокрема така позиція підтверджується і судовою практикою, а саме: Постановою Луганського апеляційного господарського суду у справі № 18/271пн віл 05.06.2007 року.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування, що передбачено ч. 4 ст. 23 ЦК України.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходиd із наступного.

По-перше, відповідач використовував повністю тотожний знак для товарів та послуг.

По-друге, відповідач здійснював реалізації не сертифікованої продукції, яка, підлягає обов'язковій сертифікації.

По - третє, відповідач здійснював реалізацію продукції яка не відповідає протипожежним вимогам, зокрема, згідно з п. 20.1. ГОСТ 12.2.006-87 друковані плати після вогневих випробувань не витримали зазначені параметри. По - четверте, відповідач реалізовував дану продукцію у магазині «Богданівка»по вулиці Городоцька 219а, з автомобіля та на промисловому ринку "Радіоринок" у м. Львові, який є одним з найбільших на території Західної України, а тому така продукція могла попасти в різні регіони України. Разом з тим, судом враховано твердження позивача, що у кінцевого споживача формується недовіра до даного знаку у зв'язку з низькою якістю продукції, відсутністю україномовної інструкції та будь-якої інформації на державній мові, інтерфейсу приладів та те, що Приватним підприємством "КуДі" не здійснюється обслуговування зазначеної продукції, яку реалізовував відповідач. Судом також взято до уваги, що відповідачем було протиправно використано належний позивачу знак для товарів та послуг, на розробку і просування якого приватним підприємством "КуДі" було витрачено як матеріальні, так і моральні, ділові та підприємницькі ресурси. Фактично, відповідачем, була використана, без відома та згоди позивача, його праця, завдано шкоду діловій репутації позивача, який виготовляє під зазначеним знаком для товарів та послуг продукцію, визначену у Свідоцтві на знак для товарів і послуг НОМЕР_4 ( а.с. 13 16), в т.ч. ресивери для прийняття супутникових каналів та інших супутніх товарів, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, моральна шкода була заподіяна позивачу злочином - найважчою формою прояву неповаги до суспільства загалом та до позивача зокрема. З огляду на вищенаведені обставини, позивачу діями відповідача завдано моральну шкоду, яка оцінена позивачем у розмірі 50000 грн. 00 коп. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), зазначена вимога є обґрунтованою з огляду на суть та спосіб порушення. З метою повного, об»єктивного та всебічного дослідження обставин даної справи, у справі № 9/78, відповідно до статті 41 ГПК України, проведено судову експертизу з питань інтелектуальної власності, проведення якої було доручено Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Боженка, 11, корп. 4. У матеріалах справи міститься лист № 135/166 від 20.07.2009р. науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, що останній створено згідно розпорядження КМ України від 31 грудня 2004 р. № 984-р і відноситься до сфери управління Міністерства юстиції України та є державною спеціалізованою установою, що здійснює судово-експертну діяльність, на яку покладено завдання щодо проведення судових експертиз з питань інтелектуальної власності. Згідно ч. 1, 4 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також: у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також: інші фахівці з відповідних галузей знань. Згідно ч. 1, 3 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 41 ГПК України проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями.

Згідно витягу з реєстру атестованих судових експертів ОСОБА_4 є атестованим судовим експертом не фахівцем державних спеціалізованих установ (додаток 1), а ОСОБА_5 є атестованим судовим експертом фахівцем державних спеціалізованих установ (додаток 2).

Отже підсумовуючи слід зазначити, що судова експертиза проведена ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно висновку № 569 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 12 жовтня 2009 року була проведена атестованими судовими експертами фахівцями державних та не державних спеціалізованих установ, які володіють необхідними для цього знаннями, а зважаючи на те, що експертиза об'єктів інтелектуальної власності відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»не відноситься до судово-експертної діяльності, що здійснюється виключно державними спеціалізованими установами вважаю проведену експертизу такою, що проведена відповідно до порядку призначення судових експертиз визначеним Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про судову експертизу», іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.

Висновком № 569 судової експертизи об»єктів інтелектуальної власності від 12 жовтня 2009р. встановлено наступне:

1. Позначення „OPTICUM” на серверах для прийняття супутникового телебачення та упаковці до них, що були вилучені у СПД-ФО ОСОБА_1 є схожими настільки, що їх можна сплутати з знаком для товарів і послуг „OPTICUM” за свідоцтвом України НОМЕР_4.

2. Розмір майнової шкоди, що завдано власнику, відповідно до свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_4 - „OPTICUM” ОСОБА_2 та підприємству «КуДі»внаслідок використання вказаного знаку ПП ОСОБА_1 складає 201000 грн. (двісті одна тисяча грн.) та 63000 грн. (шістьдесят три тисячі грн.) відповідно.

Тобто, висновком № 569 судової експертизи об»єктів інтелектуальної власності від 12 жовтня 2009р., якому господарським судом надано оцінку, відповідно до статті 43 ГПК України, підтверджено факти встановлені судом у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2007 року в ОСОБА_1 було закуплено 200 тюнерів на суму 40 720 гривень, продавати (реалізовувати) які, він з використанням знаку для товарів та послуг „OPTICUM” не мав права.

Враховуючи той факт, що останній ввів в оману покупця щодо оригінальності продукції та її виробника, тобто реалізував недоброякісну (підроблену та/або фальсифіковану) продукцію, в той час, коли товар на аналогічну продукцію за обставин поінформованості покупця, міг бути закуплений у виготовлювача цієї продукції, в нашому випадку, у позивача (ПП «КуДі»).

Відповідно до висновку Львівської торгово-промислової палати № 19-09/934 від 03.12.2009р., аналогічний товар може бути проданий по ціні - 315 грн. 00 коп. з ПДВ.

Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)(п.2 ч. 2 ст. 22 ЦПК України), отже виходячи з наведеного: 315,00 грн. х 200 од. = 63000,00 грн. - розмір майнової шкоди нанесеної відповідачем ПП «КуДі», тобто збитки, що відшкодовуються у повному обсязі, оскільки ні договором ні законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На запит господарського суду з Відділення забезпечення державної реєстрації Українського інституту промислової власності (УКРПАТЕНТ) Державного департаменту інтелектуальної власності, м. Київ-42, поступила виписка на знаки для товарів і послуг щодо свідоцтва НОМЕР_4 станом на 02.06.2009р. від 02.06.2009р. № 386 на 7-ми арк. (а.с. 102 - 109).

Як випливає із виписки наданої Відділенням забезпечення державної реєстрації Українського інституту промислової власності (УКРПАТЕНТ) Державного департаменту інтелектуальної власності, свідоцтво за НОМЕР_4 видане 11.06.2007р. ОСОБА_2, прож. ІНФОРМАЦІЯ_1, на знак для товарів та послуг „OPTICUM” для 9, 37, 38 класів МКТП визначених у цьому свідоцтві, в т.ч. виробництво та встановлення пристроїв для приймання супутникового телебачення ( а.с. 102-108).

Вищезазначене спростовує твердження відповідача щодо недійсності свідоцтва від 25.10.2007р. № 86616 на знак для товарів і послуг «Globo»та свідоцтва від 11.06.2007р. НОМЕР_4 на знак для товарів і послуг «Optikum»( а.с. 85).

Позивач (ПП «КуДі») виробляє та встановлює пристрої та надає послуги, в т.ч. виробляє та встановлює пристрої для приймання супутникового телебачення, використовуючи знак для товарів та послуг „OPTICUM”, на підставі, укладеного між ПП «КуДі»та ОСОБА_2 ліцензійного договору від 12 червня 2007 року ( а.с. 11-12), за яким позивачеві було передано в оплатне користування знак для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_4 (а.с. 13 - 16).

Виходячи із аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, фактів та обставин справи, які встановлено у судовому засіданні та мають значення для справи, не спростована відповідачем, доведена належними та допустимими доказами, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, яким надано оцінку відповідно до статті 43 ГПК України, протиправна поведінка особи відповідача (Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1), серед інших доказів, зокрема, постановою про порушення кримінальної справи і прийняття її до провадження від 08.08.2008р. (а.с. 17), розпискою ОСОБА_1 ( а.с. 18); доведено шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв»язок між протиправною поведінкою відповідача у даній справі та збитками, які завдано позивачу діями відповідача та, в повному обсязі доведена вина правопорушника відповідача (СПД-ФО ОСОБА_1).

Суд, у попередніх судових засіданнях, заслухав пояснення представників позивача та відповідача, оглянув та дослідив подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, відповідачем не спростованими, підлягають до задоволення.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України.

Згідно з п. 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 року № 02-5/95 розмір ставок державного мита із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має визначатися відповідно до підпункту "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93.

Відповідно до підпункту "б" пункту 2 етапі 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" за вимогами немайнового характеру державне мито сплачується у розмірі 85 грн. 00 копійок за кожну вимогу.

Згідно із п. 4.6. Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру. У випадках коли в позовній заяві альтернативно викладено майнові або немайнові вимоги, господарському суду слід визначити предмет спору і вирішити питання щодо сплати позивачем державного мита у встановленому розмірі або стягнення його за рішенням суду. За наявності підстав для повернення чи відмови у прийнятті позовної заяви в частині однієї з вимог господарський суд порушує провадження у справі щодо альтернативної вимоги. У таких випадках питання стягнення державного мита вирішується за загальними правилами.

У зв'язку з цим державне мито сплачено позивачем у розмірі 85 грн. 00 коп. з позовних вимог немайного характеру, в тому числі і за відшкодування моральної шкоди та 407,20 грн. вимога майнового характеру + 215 грн. 00 коп. за заявою про збільшення позовних вимог майнового характеру, що разом складає 707,20 грн. ( 85,00 грн. + 407,20 грн. + 215,00 грн.), які належить покласти на відповідача.

На інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивачем сплачено 118 грн. 00 коп., які належить покласти на відповідача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-3, 12, 15, 18, 21, 22, 32 34, 41 42, 43, 44 49, 69, 75, 82 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовільнити повністю.

2.Визнати використання знаку для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно свідоцтва НОМЕР_4 Суб”єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 - неправомірним.

3.Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 ( м. Львів, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР: НОМЕР_10, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5, видане 13.12.2004) не використовувати знак для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_4.

4. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (п.і. 79037, АДРЕСА_4, фактична адреса: 79037, АДРЕСА_2, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_5, видане 13.12.2004р., реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР: НОМЕР_10) матеріальних збитків в розмірі 63 000,00 грн. (шістдесят три тисячі грн. 00 коп.), моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. (п»ятдесят тисяч грн. 00 коп.), 707 грн. 20 коп. державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя