Рішення № 7523483, 27.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.09                                                                                           Справа№ 19/126

За позовом: ТзОВ “Круг-Акватерм”, м.Черкаси;

До Відповідача: ПП “Технологія-клімату”, м.Львів;

Про: стягнення 627161,13грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: Жеребйовська С.В. – предст. (дов. №1 від 20.05.2009р.);

Відповідача: Пеленський Б.І. –керівник;

Представникам сторін, які взяли участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Круг-Акватерм”, м. Черкаси до Відповідача ПП “Технологія-клімату”, м. Львів про стягнення 627161,13грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 02.06.2009р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 09.07.2009р.

Розгляд справи відкладався на 28.07.2009р., 11.08.2009р., 29.09.2009р. та 27.10.2009р. з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 11.08.2009р. господарським судом продовжено термін розгляду справи.

В судове засідання 27.10.2009р. представник Позивача з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог від 11.08.2009р. та просив стягнути з Відповідача 123434,82грн. - основного боргу, 56986,25грн. - пені та покласти на Відповідача судові витрати. Від здійснення технічного запису судового процесу представник сторін відмовилися.

Представник Відповідача в судове засідання 27.10.2009р. з’явився, вимог ухвал суду не виконав, відзиву та документів, витребовуваних ухвалами суду не подав, заявлений позов визнав частково.

Суд, оглянувши подані представником Позивача докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, згідно із положеннями ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

18.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Круг-Акватерм” (Продавець) та Приватним підприємством “Технологія клімату”(Покупець) укладено Договір поставки товару № 72, за умовами якого (п. 1.1.) продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов’язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі зобов’язується прийняти та оплатити сталеві радіатори “KERMI” (надалі іменується “товар”).

Назва, кількість та асортимент товару, а також місцезнаходження складу покупця визначається у письмовому замовленні покупця, яке складається на кожну партію товару. На підставі замовлення, у строк 2 дні з дати його отримання продавець виписує рахунок-фактуру та видаткову накладну, де вказується назва, кількість та ціна товару, або повідомляє про відхилення замовлення та його причини (п. 1.2. договору поставки товарів № 72).

На підставі укладеного Договору 18.12.2008р. Відповідачем отримано від Позивача товар (Радіатори стальні панельні FTV22500*1000мм у кількості 190 штук, Радіатори стальні панельні FTV22500*400мм” –170 штук, Радіатори стальні панельні FTV22500*800мм –210 штук)на загальну суму 570174,88грн. (Видаткова накладна № РН-0030084 від 18.12.2008р.).

Відповідно до умов п.2.2 Договору поставки № 72 від 18.12.2008р., покупець зобов’язаний прийняти товар і розрахуватись за нього не пізніше одного календарного дня з моменту прийняття.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач: ПП “Технологія клімату” своїх зобов’язань за договором перед ТзОВ “Круг-Акватерм” щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 570174,88грн.

Направлену Позивачем претензію №59 від 10.03.2009р., Відповідачем залишено без розгляду та задоволення.

Відтак, Відповідач, на думку Позивача, неналежно виконує свої зобов’язання за договором, чим порушує його права та законні інтереси.

Після порушення провадження у даній справі, до її вирішення по суті за погодженням між сторонами, Відповідач частково повернув Позивачу придбаний товар, а саме: Радіатори типу FTV22500*1000 у кількості 171шт., Радіатори типу FTV22500*400мм –134 шт., Радіатори типу FTV22500*800 –151шт. на загальну суму 453324,17грн. Видаткова накладна (повернення) №РН-0030084 від 18.12.2008р.). Наведене також підтверджується Заявою Позивача про зменшення позовних вимог від 11.08.2009р..

Вказані факти Відповідачем у встановленому порядку не були заперечені.

П. 4.3. договору поставки товарів № 72 передбачено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або за прострочення такого розрахунку, покупець зобов’язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню у розмірі 0,2 % від вартості товару за кожен день прострочення платежу. Оскільки Відповідачем прострочено виконання грошового зобов’язання, Позивачем, крім суми основного боргу, нараховано пеню в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного Банку України у сумі 56986,25грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

За вимогами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

На момент подання позову заборгованість у розмірі 570174,88грн. не оплачено.

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст. 7 Господарського кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Під час розгляду даної справи господарським судом Відповідачем частково погашено заборгованість шляхом повернення частини придбаного за спірним договором товару на суму 453324,17грн. На момент вирішення спору та винесення судом рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем у спірних правовідносинах становила 123434,82грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про підставність вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача сум основного боргу за Договором поставки товарів № 72 від 18.12.2008р. в сумі 123434,82грн.

Крім цього, згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Нормою статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов’язань, визначається відповідним суб’єктом господарювання—господарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”). Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”).

Як зазначалось, 4.3. Договору поставки товарів № 72 передбачено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або за прострочення у такому розрахунку, покупець зобов’язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню у розмірі 0,2 % від вартості товару за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано пеню в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного Банку України в сумі 56986,25грн.

Оскільки невиконанням договірних зобов’язань Відповідачем допущено порушення ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України за що, згідно із ст.ст. 611, 625 ЦК України наступає відповідальність у вигляді стягнення боргу та пені, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог також в частині стягнення нарахованої пені на суму 56986,25грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позовні вимоги аргументовано не заперечив, доказів оплати не представив.

Враховуючи подану Позивачем Заяву про зменшення позовних вимог (вх. № канц. 16577 від 12.08.2009р.), провадження у справі в частині стягнення частини основного боргу в сумі 446740,06грн. підлягає припиненню, оскільки Позивачем у вказаній Заяві підтверджено повернення частини заборгованості в натурі на суму 446740,06грн.

Оскільки невиконанням договірних зобов’язань Відповідачем допущено порушення умов договору та вказаних положень законодавчих актів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог також в частині стягнення нарахованих штрафних санкцій, а саме пені на суму 56986,25грн.

Судові витрати, а саме, по сплаті державного мита в сумі 6271,61грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50грн., згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на Відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,-

суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути із Приватного підприємства “Технологія клімату” (юридична адреса: 79053, Львівська область, місто Львів, вул. Наукова, буд. 5А; ідентифікаційний номер 36026992; р/р 26009288371980 у ЗГРВ ВАТ “Фінанси та кредит”, МФО 325923) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю “Круг-Акватерм” (юридична адреса: 18000, місто Черкаси, вул. Ільїна, буд. 419, код ЄДРПОУ 33456890, р/р 26003060003733 в ЧГРУ КБ “ПриватБанк” в м. Черкаси, МФО 354347) 123434,82грн. –основного боргу, 56986,25 грн. –пені, а також 6271,61 грн. - витрат на оплату державного мита та 312,50 грн. - витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В частині задоволення решти позовних вимог провадження у справі припинити.

Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч. 3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя