Рішення № 7523313, 27.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.09                                                                                           Справа№ 2/200

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представників позивача П’ятковської І.П., Базарника Б.І., представника відповідача Кушнір Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Передзвін”, м. Львів до Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів про розірвання договору банківського рахунку та стягнення 95710 грн. 85 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Передзвін”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів про розірвання договору банківського рахунку та стягнення 7831 грн. 66 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 15.09.2009р. призначив розгляд справи на 01.10.2009р. В судовому засіданні 01.10.2009р. оголошувалась перерва до 13.10.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 27.10.2009р.

В судових засіданнях представники позивача позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського рахунку, згідно якого відповідач зобов’язувався виконувати розпорядження позивача щодо перерахування грошових коштів з рахунку. Відповідно до умов договору банківського рахунку, відповідачу було надано п’ятнадцять платіжних доручень на перерахування 78316 грн. 61 коп. Відповідач прийняв платіжні доручення до виконання, однак, зазначена сума коштів на банківські рахунки одержувачів не поступила. У зв’язку з цим просили суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання банківського переказу в розмірі 7831 грн. 66 коп., розірвати договір банківського рахунку, зобов’язати відповідача перерахувати залишок коштів в сумі 87865 грн. 53 коп. на рахунок позивача в ЛФ АБ “Експрес-Банк”.

23.10.2009р. позивачем через канцелярію суду подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання банківського переказу в розмірі 7831 грн. 66 коп., розірвати договір банківського рахунку, стягнути з відповідача залишок коштів в сумі 87879 грн. 19 коп. на рахунок позивача в ЛФ АБ “Експрес-Банк”.

В судових засіданнях представники відповідача підтвердили факт надходження від позивача платіжних доручень на суму 78316 грн. 61 коп. Однак, у зв’язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку, переказ вищевказаної суми коштів не був проведений. Також зазначили, що постановою правління НБУ з 17.04.2009р. по 16.10.2009р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача. Таким чином, наявність мораторію виключає можливість виконання відповідачем вимог позивача, в тому числі безпідставними є вимоги щодо стягнення пені.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23 червня 2005р. між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського рахунку.

За цим договором банк (позивач) відкриває клієнту (відповідачу) поточний мультивалютний рахунок №2600639926 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів НБУ та внутрішніх правил банку.

26 лютого 2009р. позивач надав відповідачу для виконання платіжні доручення на перерахування грошових коштів одержувачам коштів, зокрема платіжні доручення №6330 на суму 4743 грн. 07 коп., №6331 суму 5316 грн. 43 коп., №6332 на суму 4402 грн. 24 коп., №6333 на суму 4680 коп. 16 коп., №6334 на суму 3154 грн. 51 коп., №6335 на суму 15000 грн. 00 коп., №6336 на суму 1990 грн. 52 коп., №19 на суму 7748 грн. 19 коп.

27 лютого 2009р. позивач надав відповідачу для виконання платіжні доручення №21 на суму 18783 грн. 54 коп., №6337 на суму 1680 грн. 19 коп. 02.03.2009р. позивач надав платіжні доручення №6338 на суму 3765 грн. 19 коп., №6339 на суму 437 грн. 40 коп., №6340 на суму 678 грн. 40 коп., №6341 на суму 1887 грн. 24 коп., №6342 на суму 1467 грн. 00 коп.

Таким чином відповідач мав перерахувати з рахунку позивача на користь одержувачів 78316 грн. 61 коп.

Відповідно до п. 2.3.2. договору банківського рахунку, відповідач брав на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства. П. 2.3.5. договору передбачено, що відповідач зобов’язаний виконувати належним чином оформлені розрахункові документи клієнта (позивача) в день їх надходження, якщо вони надійшли в операційний час. Якщо розрахункові документи клієнта надійшли до банку після операційного часу, вони виконуються наступного дня, крім випадків, коли угодами на дистанційне обслуговування клієнта передбачений інший порядок виконання банком розрахункових документів.

Всі зазначені вище платіжні доручення були прийняті відповідачем до виконання, однак виконані не були, що підтверджується поясненнями представників відповідача в судовому засіданні.

У зв’язку з цим, позивач направив на адресу банку претензію за вих. №269 від 15.06.2009 р. з вимогою сплатити пеню за прострочення виконання зобов’язання за договором банківського рахунку від 23.06.2009р.

У відповідь на претензію відповідач листом від 15.07.2009р. за вих. №309-3070/та повідомив, що банк не має правових підстав для виконання вимоги позивача, оскільки на вимоги останнього поширюється дія мораторію. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.04.2009 №229 у ВАТ “СКБ “Дністер” з 17.04.2009 року до 16.04.2010 року призначена тимчасова адміністрація. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану ВАТ “СКБ “Дністер” введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 17.04.2009 року до 16.10.2009 року.

09.10.2009р. в межах договору банківського рахунку від 23.06.2005р., позивачем по системі “клієнт-банк” було надано відповідачу на виконання платіжне доручення №6353 від 09.10.2009р. (електронний розрахунковий носій) для перерахування суми залишку на рахунку - 87879 грн. 19 коп. з рахунку №2600639926 в ВАТ “СКБ “Дністер” на рахунок позивача №26009109600, відкритий у Львівській Філії АБ “Експрес-Банк”.

Судом встановлено, що дане платіжне доручення прийняте відповідачем до виконання, однак виконане не було. Листом від 14.10.2009р. за вих. №302-6205/та відповідач повідомив позивача, що платіжне доручення №6353 від 09.10.2009р. на суму 87879 грн. 19 коп. не може бути виконане в силу введеного постановою Правління НБУ від 16.04.2009р. №229 у ВАТ “СКБ “Дністер” мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Вважаючи дану відмову від виконання зобов’язань банком безпідставною, позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою від 21.10.2009р. за вих. №349, якою повідомив банк про розірвання договору банківського рахунку від 23.06.2005р., на підставі положень п.п. 7.2., 7.6.-7.7. вищевказаного договору та положень п.п. 20.1., 20.5.-20.6. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка затверджена постановою правління Національного Банку України від 12.11.2003р. №492, просив 23.10.2009р. закрити банківський рахунок №2600639926 в ВАТ “СКБ “Дністер”, залишок коштів на рахунку перерахувати на банківський рахунок №26009109600 в Львівській філії АБ “Експрес-Банк”, згідно платіжного доручення, що було додано до вищевказаної заяви. Однак відповідач вказаних дій не вчинив.

Таким чином, з матеріалів справи, пояснень представників сторін вбачається, що відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо виконання платіжних доручень від 26.02.2009р., 27.02.2009р., 02.03.2009р. на загальну суму 78316 грн. 61 коп. у строк, встановлений договором, не виконав, станом на дату судового засідання залишок коштів на рахунку в сумі 87879 грн. 19 коп. згідно платіжного доручення №6353 на рахунок позивача в іншому банку не перерахований.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 2 ст. 1066 ЦК України банк гарантує клієнту право безперешкодно розпоряджатися коштами на рахунку останнього. Ч. 3 цієї статті передбачено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та пунктом 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004р. передбачено, що банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 8.4. ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

П. 30.1. Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєї власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідні норми щодо абсолютного характеру права власності, його захисту та непорушності також містяться у статтях 316 –321, 325, 386 ЦК України.

Твердження представника відповідача про невиконання платіжних доручень позивача через введений у банку мораторій на задоволення вимог кредиторів, якими останній заперечує позов, суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій - зупинення виконання банком зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань.

Пунктом 2.1.1 договору встановлено, що банк гарантує проведення операцій з коштами клієнта у відповідності до діючого законодавства України і нормативних актів Національного банку України.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виходячи з наведених положень Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що договір банківського рахунку є договором про надання послуг, а не майновим зобов’язанням.

Отже позивач не має майнових вимог до відповідача, а лише вимагає від відповідача виконання умов договору щодо здійснення поточних операцій по розпорядженню власними коштами, тобто вимагає надати послуги, за які в силу договору, саме позивач сплачує відповідачу певну комісійну винагороду.

Дія мораторію поширюється тільки на зобов’язання банку перед кредиторами, тоді як позивач не є кредитором банку і вимоги позивача ґрунтуються не на майновому зобов’язанні, а лише на договорі про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 7831 грн. 66 коп.

Дослідивши розрахунок пені, нарахованої за порушення строків проведення платежів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги щодо стягнення пені, виходячи з наступного.

Згідно п. 32.2. ст. 32 Закону України “Про платіжні системи і грошові перекази в Україні” у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ банк зобов’язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п. 3.1. договору, за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства. П. 3.2. договору передбачено, що за несвоєчасне чи неправильне списання з вини банку суми з рахунку клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування суми, яка належить власнику рахунку, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,01% несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожен день прострочення, але не більше 1% суми переказу.

Згідно Листа Національного банку України від 05.03.2009р. №25-113/592-3302 банк платника або банк отримувача зобов’язані сплачувати пеню клієнту - ініціатору переказу або відповідно клієнту-платнику на наступний день після останнього дня, коли такі банки повинні були відповідно до законодавства або договору завершити (виконати) ініціювання переказу коштів або завершити переказ коштів (зарахувати на рахунок або видати в готівковій формі).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем суму пені за несвоєчасне проведення платежів розраховано на підставі п. 32.2. ст. 32 Закону України “Про платіжні системи і грошові перекази в Україні”, не взято при цьому до уваги положення п. 3.2. договору.

Оскільки розмір та порядок нарахування пені за порушення строків виконання платіжного доручення передбачено п. 3.2. договору, суд прийшов до висновку, що нарахування пені за невиконання платіжних доручень від 26.02.2009р. 27.02.2009р., 02.03.2009р. на загальну суму 78316 грн. 61 коп. повинно здійснюватись на підставі відповідних положень договору, тому до задоволення підлягає пеня в розмірі 783 грн. 17 коп. (1% від несвоєчасно проведеної суми переказу), у стягненні решти суми пені суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема припинення правовідношення.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов’язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невиконання відповідачем вимоги позивача щодо розпорядження коштами на рахунку призвело до істотного порушення умов договору, внаслідок чого позивачу завдано шкоду, яка полягає в тому, що позивач не має можливості використовувати суму коштів на рахунку у своїй господарській діяльності. Уклавши з відповідачем договір банківського рахунку 23.06.2005р., позивач розраховував на належне здійснення банком розрахунково-касового обслуговування по цьому рахунку та своєчасне виконання банком розрахункових документів у відповідності до умов зазначеного договору та вимог чинного законодавства України, тому позовні вимоги в частині розірвання договору банківського рахунку та стягнення коштів, що перебувають на рахунку позивача правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному розмірі.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, однак підлягають до задоволення частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 316-321, 325, 386, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 626, 651, 901, 1066, 1068, 1073, 1074 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 8, 30, 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Розірвати договір банківського рахунку від 23.06.2005р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Передзвін”, м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, 1 (ідентифікаційний код 25231752) та Відкритим акціонерним товариством “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів, вул. Переяславська, 6а (ідентифікаційний код 19159542).

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів, вул. Переяславська, 6а (ідентифікаційний код 19159542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Передзвін”, м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, 1 (ідентифікаційний код 25231752, рахунок №26009109600 в Львівській філії акціонерного банку “Експрес-Банк”, МФО 325956) залишок грошових коштів в сумі 87879 грн. 19 коп.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів, вул. Переяславська, 6а (ідентифікаційний код 19159542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Передзвін”, м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, 1 (ідентифікаційний код 25231752) 783 грн. 17 коп. пені за прострочення виконання банківського переказу, 971 грн. 57 коп. державного мита, 218 грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя