Рішення № 75233076, 02.07.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4739/15-ц

Провадження № 2/496/16/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

за участі:

секретаря – Дигуляр А.С.,

представника позивача – ОСОБА_1,

прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до України в особі Державного казначейства України, треті особи: Іллічівська місцева прокуратура Одеської області та Біляївський ВП ГУНП в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового слідства,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, який згодом уточнювала, та який обґрунтовує тим, що вироком суду по справі № 496/2037/13-к від 27 жовтня 2014 року позивача було виправдано, а ухвалою апеляційної інстанції вирок залишено без змін.

Вирок набрав чинності 16.12.2014 року. Позивач вказує, що вона тривалий час піддавалась незаконному та безпідставному карному переслідуванню, під час допитів, як на слідстві так і під час судового розгляду, на неї чинився моральний тиск. Це негативно відобразилося на її фізичному та моральному стані. Дії відповідача привели до моральних переживань позивача, до порушення нормальних життєвих зв’язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя на протязі тривалого часу. На підставі викладеного просить стягнути моральну шкоду. 05 липня 2016 року позов був уточнений з урахуванням проведеної експертизи та суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив стягнути з відповідача суму на відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн., та витрати на проведення експертизи

Прокурор Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав так як вважав, що сума надмірно великою та необґрунтованою.

Інші учасники справи у судове засідання не з’явились, хоча неодноразово повідомлялись належним чином про час та місце слухання справи.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги обставини спору та пояснення сторін, дослідивши представлені та забезпечені письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами, належну правову оцінку, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом національного права, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтями 55, 124 Конституції України, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України, шкода завдана, фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державною у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» передбачається, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтею 3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відповідно до ст. 4 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У відповідності до пунктів 4, 10 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41(надалі - Положення) завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Статтею 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» також встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» встановлюється, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Абзацом 2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» також встановлено, рішення про стягнення коштів з державних органів, з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 1 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджене постановою КМУ №215 від 15 квітня 2015 року, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністерство фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно із п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03 серпня 2011 року, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно із п. 3 того ж Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Підпунктом 1 п. 35 того ж Порядку встановлено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

На підставі досліджених судом доказів, достовірність яких не було спростовано з боку відповідача, судом встановлено наступні фактичні обставини справи:

Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2014 року, ОСОБА_3, обвинувачену у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України виправдано в зв’язку з не доведенням, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою. (а.с. 5-6).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2014, вирок Біляївського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2014 року, залишено без змін. (а.с. 7-8).

Згідно до висновку № 7446 судової психологічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 496/4739/15-ц від 08 червня 2016 року, ОСОБА_3 має зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджали та перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок притягнення її до кримінальної відповідальності. Ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для ОСОБА_3 ОСОБА_3 задані моральні страждання , які є психологічною основою моральної шкоди. ОСОБА_3 спричинені моральні страждання, які виникли внаслідок її притягнення до кримінальної відповідальності. Можливий розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_3 страждання становить від 100000 (ста) до 500000 (п’ятисот) тисяч гривень, в залежності від ступеню провини заподіювачей шкоди та обсягу порушених прав під експертної, як людини та громадянки України. (а.с. 54-60).

За викладених обставин суд вважає, що позивач отримав право, передбачене ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» на відшкодування як моральної так і матеріальної шкоди, яка була їй завдана в результаті незаконних рішень та дій органів досудового розслідування. При цьому, розмір відповідного відшкодування повинен визначатись на підставі конкретних обставин справи та наданих сторонами доказів.

Загальний строк перебування позивача під судом і слідством складає 1 рік 8 місяців та 9 днів, тобто, з урахуванням вимог ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», позивач має право вимоги на відшкодування моральної шкоди, завданої їй незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, щонайменше у розмірі 74460,00 грн. (20 місяців під судом та слідством * 3723 грн. мінімальна заробітна плата в Україні на січень 2018 р.).

Проте, з урахуванням усіх перелічених у позовній заяві факторів, які характеризують глибину душевних страждань позивача та їх тривалості, позивач оцінює розмір нанесеної йому моральної шкоди в розмірі 500000,00 гривень.

Обґрунтованість заявленого розміру моральної шкоди підтверджується висновком вказаної експертизи, яка стороною відповідача сумніву не піддавалась, проведеної відповідно положень ЦПК України, яким встановлено наявність відповідних моральних страждань у неї та їх глибину, а також можливий розмір відшкодування від 100000 до 500000 гривень.

Суд вважає за можливе стягнути з відповідача мінімальний поріг зазначений у висновку судово-психологічної експертизи – 100 000 гривень, який перевищує розрахункову суму 74460, 00 грн, з огляду на таке.

Як зазначено в висновку експертизи, розбіг можливої шкоди у випадку ОСОБА_3 становить від 100 000 до 500 000 грн.

При цьому експерти у висновку, в частині «Критерії оцінки спричиненої моральної шкоди» зазначають обставини від яких залежить остаточна сума, і суд призначаючи до стягнення 100 000 грн., також приймає до уваги ці обставини.

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» встановлюється, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Таким чином, сума 74460, 00 грн, є саме тією сумою, менш якої не може бути призначена моральна шкода, а граничний її розмір встановлюється з урахуванням обставин справи.

Відповідно до ст. 76 ч. ч. 1,2 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1 і 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Отже, висновок психологічної експертизи є належним та допустимим доказом як наявності моральних шкоди, так і розміру заявленої до стягнення суми моральної шкоди, незгода з зазначеними висновками експерта повинна бути мотивована. Будь-яких заперечень щодо цього доказу з боку відповідача не надходило.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що заявлена сума стягнення є надмірною, адже наявні належні докази, які обґрунтовують відповідні позовні вимоги. При цьому, суд керується принципом, викладеним у ст. 3 Конституції України, а саме: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 133 ч. ч. 1, 3 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем по справі були понесені судові витрати у сумі 3791,76 грн., що складається з оплати клопотання про забезпечення доказів в сумі 243,60 та оплати судової психологічної експертизи в сумі 3548,16 грн., що підтверджується матеріалами справи. (а.с. 35,61).

За таких обставин зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі яка становить 758,35 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81,141,258,259,263, 264, 265,268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до України в особі Державного казначейства України, треті особи: Іллічівська місцева прокуратура Одеської області та Біляївський ВП ГУНП в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового слідства – задовольнити частково.

Стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 100 000 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 758,35 гривень.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя Буран В.М.

02 липня 2018 року