Рішення № 7523272, 12.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.09 Справа№ 2/222

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Токарчика Б.Й., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Борислав Львівської області” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Борислав про стягнення 123235 грн. 09 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Борислав Львівської області” звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Борислав про стягнення 123235 грн. 09 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 27.10.2009р. призначив розгляд справи на 12.11.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в сумі 120000 грн. 00 коп. для придбання товарно-матеріальних цінностей. Відповідач зобовязувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту після закінчення терміну дії договору. Однак, відповідач свої зобовязання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становить 109000 грн. 00 коп. по кредиту, 8249 грн. 55 коп. по сплаті процентів, 5797 грн. 27 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 188 грн. 27 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідач в судове засідання не зявився, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 27.10.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення №4854685, дата вручення відповідачу 02.11.2009р.), клопотань про відкладення не подавав, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику розяснено його права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25 лютого 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №56/Кр39. 10.04.2009р. сторони уклали договори про внесення змін до цього кредитного договору.

За цим договором банк (позивач) зобовязувався надати позичальнику (відповідачу) кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 120000 грн. 00 коп. на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобовязувався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком (в редакції, викладеній договором про внесення змін):

з 1 квітня 2009р. ліміт встановлюється в сумі 118000 грн. 00 коп.

з 1 травня 2009р. ліміт встановлюється в сумі 180000 грн. 00 коп.

з 1 червня 2009р. ліміт встановлюється в сумі 115000 грн. 00 коп.

з 1 липня 2009р. ліміт встановлюється в сумі 110000 грн. 00 коп.

з 19 липня 2009р. ліміт встановлюється в сумі 0 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору №56/Кр39 від 25.02.2008р. (в редакції, викладеній договором про внесення змін), дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 19 липня 2009р.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 25.02.2008р. та 26.02.2008р. надав відповідачу грошові кошти в сумі 120000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №48, 49, 140, 145.

Згідно п. 3.2. кредитного договору №56/Кр39 від 25.02.2008р. (в редакції, викладеній договором про внесення змін), проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником (відповідачем), виходячи із встановленої банком (позивачем) процентної ставки у розмірі 23% річних.

Проценти нараховуються банком щомісячно, за період з першого по двадцяте число звітного місяця та з двадцять першого числа звітного місяця по останній календарний день звітного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 2.2. цього договору. Проценти сплачуються позичальником щомісячно в день їх нарахування з поточного рахунка позичальника на рахунок, відкритий банком.

Відповідно до п. 3.4. кредитного договору №56/Кр39 від 25.02.2008р. (в редакції, викладеній договором про внесення змін), у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 25% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 3.2. цього договору.

У звязку з порушенням строків повернення кредиту та сплати відсотків, позивач звернувся до відповідача з претензією за №319, в якій вимагав до 30.07.2009р. повернути суму кредиту, а також сплатити відсотки. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору №56/Кр39 від 25.02.2008р. виконав частково, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 109000 грн. 00 коп. по кредиту, 8249 грн. 55 коп. заборгованості по сплаті процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 5797 грн. 27 коп. та пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 188 грн. 27 коп.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України).

Як вбачається з кредитного договору №56/Кр39 від 25.02.2008р., в тексті договору зазначено про можливість застосування неустойки в разі невиконання чи неналежного виконання сторонами своїх зобовязань. Однак в даному договорі (зокрема в розділі 5. Відповідальність сторін) відсутня умова про забезпечення виконання зобовязання у вигляді пені, підстави для її застосування та розмір. Позивачем також не представлено інших правочинів, з яких би вбачалося, що сторони узгодили умову про забезпечення виконання зобовязання у вигляді пені. Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 5797 грн. 27 коп. та пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 188 грн. 27 коп. є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 109000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 8249 грн. 55 коп. заборгованості по сплаті процентів. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ, пров. Шевченка, 12 (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Борислав Львівської області”, м. Борислав, вул. Шевченка, 2, Львівська область (ідентифікаційний код 09325407) 109000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 8249 грн. 55 коп. заборгованості по сплаті процентів, 1172 грн. 45 коп. державного мита та 224 грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя