Рішення № 75232293, 04.07.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4241/16-ц

Провадження № 2/487/51/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2018 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Гречаної А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Миколаївського регіонального відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними додаткових угод до кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі Миколаївського регіонального відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними додаткових угод до кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 24.01.2008 р. між нею та ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі Миколаївського регіонального відділення ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №NKIPGA00000076 в сумі 30000 доларів США на споживчі цілі і 6118 доларів США на сплату страхових платежів строком на 19 років - по 24.01.2027 року з процентною ставкою 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з щомісячною сплатою 348,19 доларів США. У якості забезпечення позову був узгодженим іпотечний договір від 24.01.2008 року, яким була переданою в іпотеку квартира АДРЕСА_1 з оформленням закладної. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.07.2010 року з позивача та поручителя солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 280224,55 грн. Також, 15.05.2012 р. між нею та відповідачем укладено додаткову угоду до кредитного договору №NKIPGA00000076 від 24.01.2008 року, згідно з умовами якого змінений графік погашення заборгованості з щомісячною сплатою 622,77 доларів США. Позивач намагалась виконувати умови договору, але не змогла, тому була вимушена підписати нову додаткову угоду від 24.09.2013 року, згідно якої сума боргу була збільшеною до 51221,28 доларів США із щомісячною сплатою 661,79 доларів США, умови якого позивач не мала можливості виконати. Позивач вважає, що додаткові угоди від 15.05.2012 року та 24.09.2013 року до кредитного договору №NKIPGA00000076 від 24.01.2008 року є недійсними, як такі, що суперечать чинному законодавству, оскільки збільшення суми отриманих позивачем кредитних коштів не здійснювалося, що є порушенням ч.2 ст. 1046 ЦК України і свідчить про недійсність додаткових угод. Крім того, згідно додаткових угод банк ніби то надає позивачу додаткові кредити в іноземній валюті - доларах США, хоча це є порушенням законодавства, оскільки з 22.09.2011 року заборонене надання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України. Також встановлені відповідачем оплати страхових внесків в іноземній валюті суперечить нормам права. Крім того, при підписанні додаткових угод в порушення норм законодавства відповідачем застосовано факсимільний підпис уповноваженої особи і печатку банку. Таким чином, враховуючи, що відповідачем при узгодженні додаткових угод від 15.05.2012 ороку та від 24.09.2013 року до кредитного договору №NKIPGA00000076 від 24.01.2008 року здійснені порушення законодавства, позивач просила визнати зазначені додаткові угоди недійсними.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Заливчий Я.В. до судового засідання не з'явився, в заяві просив розглядати справу без представника банку, позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з такого.

Як встановлено судом, 24 січня 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №NKIPGA00000076 (а.с. 7-10 ).

Відповідно до розділу 8 вказаного договору, банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки на строк з 24.01.2008 року по 24.01.2027 року у розмірі 36118,00 доларів США, 30000 доларів США на споживчі цілі, 6118,00 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 № на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека квартири двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2.

15 травня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору №NKIPGA00000076 від 24.01.2008 року, відповідно до якої щомісяця позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 622,77 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором. що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Згідно пункту 5 зазначеної угоди погашення заборгованості позичальника за договором здійснюється згідно графіку погашення кредиту (додатку 1 до цієї Додаткової угоди). Згідно пункту 6 угоди Позичальник за весь період неналежного виконання зобов'язань по сплаті Плати за Кредитом сплачує банку неустойку: - в розмірі 100% від розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом; - в розмірі 100% від розміру неналежно сплачених винагород, передбачених договором. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, штраф сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Позивач ОСОБА_1 отримала особисто один з оригіналів даного договору, про що свідчить її підпис.

Крім того, 24 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору №NKIPGA00000076 від 24.01.2008 року, відповідно до умов якої щомісяця в період сплати починаючи з 24.09.2013 року позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 661,79 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором. що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Згідно пункту 5 зазначеної угоди погашення заборгованості позичальника за договором здійснюється згідно графіку погашення кредиту (додатку 1 до цієї Додаткової угоди). Згідно пункту 6 угоди Позичальник за весь період неналежного виконання зобов'язань по сплаті Плати за Кредитом сплачує банку неустойку: - в розмірі 100% від розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом; - в розмірі 100% від розміру неналежно сплачених винагород, передбачених договором. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, штраф сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Позивач ОСОБА_1 отримала особисто один з оригіналів даного договору, про що свідчить її підпис у додатковій угоді.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до п. 9 додаткових угод передбачено можливість використання ПАТ КБ «ПриватБанк» факсимільного відтворення підпису Голови Правління Банку, а також відтворення відбитка печатки технічними друкувальними приладами.

Беручи до уваги зазначене, відсутні підстави вважати, що у зв'язку із відсутністю мокрого підпису та відбитку печатки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на оспорюваному договорі, останній є недійсним.

Крім того, суд бере до уваги, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.07.2010 року з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Миколаївського РУ Приватбанку стягнуто у солідарному порядку заборгованість по кредитному договору від 24.01.2008 року у розмірі 280224,55 грн.

Так, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.02.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про внесення змін до умов кредитного договору відмовлено.

Крім того, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.02.2017 року було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за кредитним договором від 24.01.2008 року №NKIPGA00000076 з урахуванням укладених додаткових угод.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, та містить вичерпний перелік підстав недійсності договорів.

Підставою для визнання договору недійсним є порушення загальних вимог, додержання яких необхідним для чинності правочину, які передбачені ст. 203 ЦК України.

В ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, визначено основні критерії чинності правочину. Зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Факт підписання кредитного договору, додаткових угод, отримання за кредитним договором грошових коштів, позивачем не оспорюється, договори не суперечать вимогам ст.ст.1048, 1049, 1054,1056-1, 509, 11 ЦК України, та свідчить про те, що позивач прийняв на себе зобов'язання повернути відповідачу у строк, на умовах та порядку, передбаченому договором, отримані в якості кредиту грошові кошти.

Оспорювані додаткові угоди до кредитного договору не суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчинили даний правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин вчинений у формі, встановленій законом; він спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При його укладанні дотриманні норми діючого законодавства. В договорі зазначені усі суттєві умови договору.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями вказаних частин статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підстави визнання правочину недійсним в разі недотримання вимог закону визначено параграфом «2» глави 16 ЦК України, які конкретизують правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину даних вимог.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Позивачем не наведено обставини, які можуть бути підставою визнання правочину недійсним як наслідок порушення вимог ст. 203 ЦК України та не надано доказів на підтвердження обставин, що свідчать про відсутність волевиявлення на укладення правочину, невідповідність внутрішній волі.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України №6-1341цс15 від 02 грудня 2015 року, ухваленою за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст.214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (частина четверта статті 18 цього Закону).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до пункту 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (далі - Правила), банки зобов'язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначаючи при цьому значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

На банки покладається також обов'язок зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту (пункт 3.3 Правил).

Спірні додаткові угоди до кредитного договіру підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до договору споживчого кредиту, які підписані позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Тобто додаткові угоди були укладений в належній письмовій формі та підписаний особисто сторонами, що є також письмовим підтвердженням того, що позичальник в письмовій формі ознайомлена з умовами додаткових угод, які їй роз'яснені та зрозумілі та з якими вона цілком згодна.

Наявні в матеріалах справи додатки до додаткових угод (графік погашення кредиту), підписаний Позичальником, детально зазначає коли потрібно сплачувати та в яких розмірах, з чого складається платіж (зазначається розмір тіла та відсотків) та скільки взагалі потрібно сплатити відсотків за весь час користування кредиту.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення договору позичальнику була надана повна та вичерпна інформація, необхідна та достатня для прийняття нею зваженого та свідомого рішення щодо отримання кредиту та укладені сторонами додаткові угоди до кредитного договору відповідає положенням законодавства України.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні підстави, передбачені законодавством України для визнання недійсними додаткових угод до кредитного договору від 24.01.2008 року №NKIPGA00000076, так як всі умови були узгоджені сторонами добровільно, позивач підписала додаткові угоди, попередньо ознайомившись з їх змістом та погодившись із ними.

Керуючись ст.ст.215,216,220,628,638,799,806 ЦК України, ст.ст.10,12,13,81,141,263,265 ЦПК України,суд, -

вирішив:

В задоволені позову ОСОБА_1 (проживає: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Миколаївського регіонального відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Мостобудівників, 17/12) про визнання недійсними додаткових угод до кредитного договору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В.О. Гаврасієнко