Ухвала суду № 75231993, 02.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/6419/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П.

Провадження № 22-ц/783/2035/18 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

У Х В А Л А

про повернення справи

02 липня 2018 року м.Львів

Апеляційний суд Львівської області в складі судді Левика Я.А., перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами Головного управління ДФС у Львівській області, Заступника прокурора Львівської області, Державної казначейської служби України на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м.Львова, Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, прокуратури Львівської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового розслідування та прокуратури, -

в с т а н о в и в :

рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 травня 2018 року позов задоволено частково.

Дане рішення оскаржили Головне управління ДФС у Львівській області, Заступник прокурора Львівської області, Державна казначейська служба України.

Відповідно до змісту ст.ст. 264, 265 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваного рішення) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання про те чи слід позов задовольнити або в позові відмовити і у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог.

Як вбачається із тексту як вступної та резолютивної частини рішення, що були проголошені у судовому засіданні, так і повного тексту рішення суду, що оскаржується судом, що ухвалив рішення вказані норми закону дотримані не у повному обсязі.

Так, у резолютивній частині рішення відсутній узагальнюючий висновок по суті усіх заявлених вимог про задоволення позову або відмову в задоволенні позову повністю чи частково.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлений ОСОБА_3 до Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області про стягнення з Державного бюджету України на його користь 120000грн. заподіяної йому моральної шкоди незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування та прокуратури; стягнення з Державного бюджету України на його користь 50000грн. за заподіяну ОСОБА_3 незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування та прокуратури матеріальну та майнову шкоду.

09 листопада 2016 року ОСОБА_3 подано заяву про зміну предмету позову у якій він зазначає, що вимоги, які викладені у позовній заяві слід змінити шляхом виключення з них вимоги про стягнення з Державного бюджету України на його користь 50000грн. за заподіяну ОСОБА_3 незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування та прокуратури матеріальну та майнову шкоду.

Як вбачається із тексту як вступної та резолютивної частини рішення, що були проголошеніу судовому засіданні, так і повного тексту рішення суду, що оскаржується, судом, що ухвалив рішення, вирішено лише позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, вимоги ж ОСОБА_3 про стягнення з Державного бюджету України на його користь 50000грн. за заподіяну йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування та прокуратури матеріальну та майнову шкоду - не вирішено.

Крім цього, в матеріалах справи відсутня також і ухвала про залишення позову ОСОБА_3 про стягнення з Державного бюджету України на його користь 50000грн. за заподіяну йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування та прокуратури матеріальну та майнову шкоду повністю чи частково без розгляду, закриття провадження в частині її вимог, тощо.

Відповідно до змісту п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 365 ЦПК України, якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Враховуючи те, що судом не вирішено вимог позову в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 50000грн. за заподіяну йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування та прокуратури матеріальну та майнову шкоду, справу слід повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про задоволення позову чи відмову у такому у цій частині вимог.

Керуючись ч.3 ст. 365 ЦПК України, -

у х в а л и в :

справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м.Львова, Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, прокуратури Львівської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового розслідування та прокуратури - повернути до Сихівського районного суду м. Львова для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, що повинно бути вирішене протягом місяця з дня надходження справи до суду першої інстанції.

Суддя: Левик Я.А.