Постанова № 75229673, 04.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/955/17 Головуючий у І інстанції Косович Т. П.Провадження № 22-ц/780/1497/18 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 58 04.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кулішенка Ю.М.,

суддів: Сушко Л.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря: Гуторки А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 16 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету П'ятигірської сільської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «П'ятигори», ОСОБА_2 про захист цивільних прав та інтересів,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що він та його мати ОСОБА_4, згідно довідки сільської ради с. П'ятигори, станом на 22.11.2002 року були зареєстровані та проживали в житловому будинку в АДРЕСА_1. З 21 грудня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року його мати перебувала у відділі районного територіального центру соціального обслуговування у м. Тетієві Київської області, в цей період він у будинку також не проживав. Мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року і після смерті була знята з реєстрації 03 січня 2017 року. Після смерті матері йому стало відомо, що рішенням виконавчого комітету Тетіївської сільської ради № 24 від 19 квітня 2011 року визнано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2. Вказує, що оскаржуване рішення є протиправним, порушує його права на проживання у даному будинку, оскільки станом на 18 квітня 2011 року житловий будинок АДРЕСА_1, в якому були зареєстровані він та його мати, на праві власності не був зареєстрований ні за ким, а тому сільська рада безпідставно, без належних документів, визнала право власності на нього за ОСОБА_2, яка в подальшому незаконно отримала Свідоцтво про право власності на житловий будинок.

Просив визнати протиправним та скасувати рішення П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області № 24 від 19 квітня 2011 року «Про визнання права власності на житловий будинок» в частині визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та проведення Тетіївським міжміським бюро технічної інвентаризації реєстрації свідоцтва про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, визнати протиправним та скасувати Свідоцтво про право власності від 21 квітня 2011 року, видане на ім'я ОСОБА_2 на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1, видане на підставі рішення П'ятигірської сільської ради № 24 від 19 квітня 2011 року.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 16 січня 2018 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області № 24 від 19 квітня 2011 року «Про визнання права власності на житловий будинок» в частині визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та проведення Тетіївським міжміським бюро технічної інвентаризації реєстрації свідоцтва про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1

Визнано протиправним та скасовано Свідоцтво про право власності від 21 квітня 2011 року, видане на ім'я ОСОБА_2 на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1, видане на підставі рішення П'ятигірської сільської ради № 24 від 19 квітня 2011 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою та просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги зазначає, що вона відкрито користувалась будинком з 2011 року про що відповідачу було відомо. Позивач не є власником будинку, не проживає в ньому з 2011 року тому його права на проживання в спірному будинку ніким не порушувались. Позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності звернення до суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що він ОСОБА_5 та його мати ОСОБА_4 станом на 22.11.2002 року були зареєстровані в будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1. ( а.с. 26).

ОСОБА_5 з 03 вересня 2001 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 року мати позивача ОСОБА_4 - померла. ( а.с. 17).

Із довідки виконавчого комітету П'ятигірської сільської ради Тетіївського району від 26.04.2017 року № 145 вбачається, що з 21 грудня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 перебувала у відділенні стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання у м. Тетієві Тетіївського районного територіального центру соціального обслуговування. (а.с. 19)

На день смерті ОСОБА_4 була зареєстрована в будинку за адресою: АДРЕСА_1 та знята з реєстрації 03 січня 2017 року в зв'язку зі смертю. (а.с.-20-21).

Рішенням виконавчого комітету П'ятигірської сільської ради № 24 від 19 квітня 2011 року визнано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 ( а.с. 8).

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із його обгрунтованності та доведеності.

З вказаним висновком не погоджується колегія суддів виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із ч. 3 ст. 12ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Нормами ст.19 Конституції України визначено обов»язок органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Із довідки П'ятигірської сільської ради № 144 від 26 квітня 2017 року видно, що згідно погосподарської книги № 4 П'ятигірської сільської ради за 2001 -2005 року житловий будинок по АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_4 не рахувався. ( а.с. 28).

Із довідки П'ятигірської сільської ради № 245 від 26 червня 2017 року, вбачається, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, в с. П'ятигори, станом на 18 квітня 2011 року згідно погосподарської книги П'ятигірської сільської ради рахувався за СВК «П'ятигори» (а.с. 37).

Відповідно до відомостей погосподарської книги № 4 Пятигірської сільської ради за 2001-2005 роки станом на 22 листопада 2002 року житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, рахувався за СВК «П'ятигори», земельна ділянка за вказаною адресою знаходилась в користування ОСОБА_4.(а.с. 29).

Всупереч вимогам ст. ст. 77-80 ЦПК України, ОСОБА_5 не надав, а судом не здобуто доказів порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, оскільки спірний житловий будинок не належав на праві власності ні ОСОБА_5 ні його матері ОСОБА_4.

Звертаючись до суду позивач не врахував, що визнання протиправним та скасування рішення П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області № 24 від 19 квітня 2011 року не створює для нього будь-яких правових наслідків і не захищає жодних його прав.

Посилання позивача, що оспорюване рішення порушує його право на проживання в житловому будинку необґрунтовані.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в спірному будинку і не проживав, з вимогами про вселення не звертався.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відповідно до вимог ст. 374, 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376,381,384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 16 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до виконавчого комітету П'ятигірської сільської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «П'ятигори», ОСОБА_2 про захист цивільних прав та інтересів відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: