Постанова № 75227537, 10.07.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 278/2691/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"10" липня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "05" квітня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа- Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, скасування п.14 рішення № 52 від 08.07.2016, зобов'язання вчинити певні дії , -

суддя в 1-й інстанції - Черноліхов С.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Житомир,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення йому одноразової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 3 групи;

- визнати протиправним та скасувати пункт 14 рішення відповідача про повернення на доопрацювання документів, направлених на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 3 групи з 13.05.2015 внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформленого протоколом № 52 від 08.07.2016;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання:

1) про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, тобто з 13.02.2015;

2) про те, що отримані ним поранення, контузія, захворювання, не пов'язані із вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення тілесного ушкодження;

3) про те, що протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії № 205 від 26.01.2015 та акт судово-медичного дослідження (обстеження) Житомирського обласного бюро судово-медичної № 116 від 20.01.2015 експертизи є документами, які свідчать про причину та обставини, отриманих ним поранень, контузій і захворювань.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем протиправно прийнято рішення про повернення пакету поданих документів на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 3 групи на доопрацювання Житомирському військовому комісаріату. Підставою для такого повернення вказано відсутність документів, які свідчать про причинний зв'язок між пораненням та встановленою інвалідності 3 групи. Вважає, що повернення документів на доопрацювання є фактичною відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, що суперечать нормам чинного законодавства.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 3 групи.

Визнано протиправним і скасовано пункт 14 рішення Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський,6 м.Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) про повернення на доопрацювання документів у зв'язку із встановленням йому інвалідності 3 групи з 13.05.2015 внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформленого протоколом № 52 від 08.07.2016;

Зобов'язано Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський,6 м.Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 12410, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи з 13.02.2015, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити мотивувальну частину рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 року виключивши з неї висновки: 1. щодо права ОСОБА_2 на отримання одноразової грошової допомоги; 2. щодо не встановлення законодавчо форми документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; 3. щодо того, що витяг з протоколу ЦВЛК № 205 від 26.01.2015 та акт судово-медичного дослідження бюро судово-медичної експертизи УОЗ Житомирської ОР № 116 від 20.01.2015 по своїй суті свідчать, що поранення та захворювання ОСОБА_2 не пов'язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду у межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_2 в період з 25.06.1985 по 04.02.1987 проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях, що підтверджується копією довідки Житомирського обласного військового комісаріату № 10 від 19.05.2016 (а.с.17).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України № 205 від 26.01.2015 встановлено, що отримані ОСОБА_2 поранення, контузія та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії (а.с. 18).

Згідно із заключної частини акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 116 від 20.01.2015, складеного судово-медичним експертом І.В.Діденко, випливає, що при обстеженні ОСОБА_2 було виявлено рубці на голові, обличчі та правій нозі, які утворились від дії тупих твердих предметів з достатньо-обмеженою контактуючою поверхнею, можливо внаслідок осколочних поранень за обставин та в термін, що вказаний обстеженим (липень 1985 року) (а.с.19-20).

З довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії № 083934 від 14.02.2015 (серії 12 ААА) видно, що позивачу було встановлено IІІ групу інвалідності з 13.02.2015, яка настала внаслідок поранення та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (а.с.22).

Позивач з метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІI групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із відповідною заявою та копіями необхідних документів, які в подальшому були направленні останнім до Міністерства оборони України.

Однак, розглянувши подані документи, 08.07.2016 відповідно до п.14 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, комісія дійшла висновку про направлення поданих документів на призначення одноразової допомоги ОСОБА_2 на доопрацювання у зв'язку із відсутністю документів, які свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що вона не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.

Вважаючи рішення комісії Міністерства оборони України протиправним позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оброни України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, позов задовольнив частково та прийшов до висновку, що позивач як військовослужбовець отримав поранення та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, суд вважає, що ОСОБА_2 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком, спираючись на наступні підстави

За змістом статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Така одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

За приписами ч.6 ст.16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Частиною 2 статті 16 Закону № 2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп.4 п.2 ст.16 цього Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок № 499).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджено новий Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

У відповідності до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п.п.1 п.6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової

служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи.

Таким чином, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 13.02.2015 р., оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого позивачу встановлена ІІІ група інвалідності.

Матеріалами справи підтверджено, що поранення та захворювання позивача пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону №2011-XII право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 р. (справа № 21-446а14) та від 21.04.2015 р. (справа № 21-183а13). Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав поранення та захворювання не внаслідок протиправних дій, а в наслідок виконання обов'язків військової служби під час участі в бойових діях.

Документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для повернення документів або відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 22.01.2015 р. по справі 2-а-1626/12/1370.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що поданих позивачем документів достатньо для підтвердження його права на отримання одноразової грошової допомоги по ІІІ групі інвалідності, яке виникло з моменту встановлення інвалідності, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо можливого втручання суду, через постановлення рішення, у дискреційні повноваження органу державної влади, то колегія суддів зазначає, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тож, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, суд має повне право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.

При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки, суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає допомогу у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо розгляду питання про те, що отримані позивачем поранення, контузія, захворювання, не пов'язані із вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення тілесного ушкодження та про те, що протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії № 205 від 26.01.2015 та акт судово-медичного дослідження (обстеження) Житомирського обласного бюро судово-медичної № 116 від 20.01.2015 експертизи є документами, які свідчать про причину та обставини, отриманих ним поранень, контузій і захворювань, не підлягають задоволенню, оскільки поглинаються вимогою про зобов'язання Міністерства оборони України розглянути питання стосовно призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, а саме задоволення вказаної вимоги є тим засобом захисту, який гарантуватиме захист соціальних прав позивача.

Відповідно до ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "05" квітня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

С.М. Шевчук

Повне судове рішення складено "10" липня 2018 р.