Постанова № 75227131, 11.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/101/18

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Єщенка О.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та стягнення зайво сплачених коштів за проведення митного оформлення товару,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі ДФС) про визнання протиправним і скасування рішення ДФС № UA508070/2017/000033/2 від 09 листопада 2017 року про коригування митної вартості товарів та стягнення з відповідача на користь позивача зайво сплачених коштів за проведення митного оформлення товару внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товару в сумі 50621,75 грн..

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року позов було задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення ДФС № UA508070/2017/000033/2 від 09 листопада 2017 про коригування митної вартості товарів. В решті позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

11 липня 2018 року на адресу апеляційного суду від представника апелянта надійшло клопотання про встановлення правонаступництва відповідача з Херсонської митниці ДФС на Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, яке, з огляду на постанову КМУ від 28 березня 2018 року №296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби", було задоволено.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 листопада 2017 року декларантом ТОВ до сектору митного оформлення митного поста "Херсон-центральний" ДФС було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення товару "піна монтажна у металевих балонах", країна походження Китай, якій присвоєно номер №UA 508070/2017/000840.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст.58 Митного кодексу України. Під час декларування товарів було подано відповідний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару.

За результатами оцінки ризику щодо МД №508070/2018/000071 спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів та витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів з коментарем до них "можливе заниження митної вартості товару (3)": контролюючим органом встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товару за вищевказаною митною декларацією менша, ніж митна вартість по фактам митних оформлень ідентичних товарів. Між митним органом та позивачем проведена процедура консультації з метою обміну наявної у кожного з них інформації та вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

ДФС на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України та у відповідності до ст.53 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої ТОВ митної вартості товарів, було запропоновано позивачу надати наступні додаткові документи: 1) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації; прейскуранти (прас-листи) виробника товару, 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надано відповідачу: прайс-лист фірми BEIJING GU NUO INDUSTRIAL &TRAло н CO., LTD (Китай), бізнес-пропозицію фірми BEIJING GU NUO INDUSTRIAL &TRA., L CO., LTD (Китай), копію митної декларації країни відправлення.

ДФС було прийнято рішення № UA508070/2017/000033/2 від 09 листопада 2017 року про коригування митної вартості за резервним методом та визначено вартість товарів в сумі 1,2 доларів США/кг, а всього - 26591,76 доларів США., внаслідок чого позивач був змушений додатково надмірно сплатити суму ПДВ в розмірі 40886 грн. 80 коп. та суму ввізного мита в розмірі 9734 грн. 95 коп.. Також, було оформлено картку відмови № UА508070/2017/00029 від 09 листопада 2017 року в митному оформленні декларації.

Винесення ДФС вказаних актів індивідуальної дії і стало підставою для звернення з даним позовом.

Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позов в частині суд першої інстанції виходив з того, що митним органом в порушення приписів вищенаведених норм було необґрунтовано відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів, а рішення про коригування митної вартості прийнято відповідачем в порушення норм Митного кодексу України, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом 1 ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.57 МК України (Глава 9) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості, відповідач виходив з того, що подані декларантом документи мали розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ст.53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-IV Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу: Зовнішньоекономічний договір (контракт); доповнення до зовнішньоекономічного контракту; пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс); коносамент; автотранспортна накладна; декларація про походження товару;; прейскурант (прайс-лист) виробника товару, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; договір про надання послуг митного брокера; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено"); Інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено"); інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампів "Ввезення в Україну дозволено", або"Транзит по Україні дозволено", або "Вивезення з України дозволено");інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено").

Відповідач, не визнаючи заявлену ТОВ згідно ціни контракту митну вартість, зазначало, що подані товариством до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, зокрема, до ціни розмитненого товару не включено вартість страхування та навантаження.

Відповідачем було зазначено, що декларантом не було надано документи, що містять відомості про витрати на страхування та транспортування вантажу, виписку з бухгалтерської документації, платіжні та а/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, інші документи за бажанням декларанта, наприклад, калькуляцію вартості виготовлення товару.

Колегія суддів зазначає, що посилання ДФС на відсутність зазначення про врахування витрат на транспортування та страхування до вартості товару є безпідставним, оскільки поставка відбувалась на умовах CIF, за якими продажна ціна включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страховки при перевезенні.

Крім того, посилання ДФС на ту обставину, що згідно п.6.3 контракту виробником товару є компанія BEIJING GU-NUO INDUSTRIAL &TRA.

Окрім іншого, на думку колегії суддів, посилання ДФС на не подання усіх необхідних документів, а саме: каталогів виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; виписок з бухгалтерської документації; платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, не є підставою для не визначення митної вартості за ціною контракту, оскільки вказані матеріали не є тими первинними документами, на підставі яких така митна вартість визначається, також з огляду на відсутність законодавчо визначеної обов'язкової наявності таких документів.

Крім того, слід зазначити, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, водночас.

В ході розгляду справи ДФС не було обґрунтовано підстав, за наявності яких поданих декларантом документів було недостатньо для визначення митної вартості за основним методом, тобто за ціною договору.

Окрім іншого, згідно до ч.2 та 3 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів ДФС зазначено про не подання ТОВ всіх необхідних документів та відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами, з подібними (аналогічними товарами) та інформації, необхідної для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. В той же час, відповідачем було зазначено, що ДФС буде здійснено коригування митної вартості, заявленої декларантом, за резервним методом до рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, що саме по собі суперечить вищевказаним посиланням ДФС стосовно відсутності інформації щодо вартості операцій з аналогічними/подібними товарами та не узгоджується з положеннями ч.3 ст.57 МК України.

Проте, колегія суддів вважає вказані висновки безпідставними з огляду на характер виявлених ДФС «недоліків» та в зв'язку з наявністю у ДФС відповідного переліку визначальних для встановлення митної вартості документів.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправним та скасування рішення Херсонської митниці ДФС № UA508070/2017/000033/2 від 09 листопада 2017 року про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321,322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: О.В. Єщенко О.А. Шевчук