Постанова № 75226928, 10.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року справа №812/1804/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 р. у справі № 812/1804/17 (головуючий І інстанції Секірська А.Г.) за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в загальному розмірі 49010,46 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Луганській області) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративний позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач, ФОП ОСОБА_2), в якому просило: стягнути з відповідача податковий борг у загальному розмірі 49010,46 грн, з яких адміністративні штрафи та інші санкції (код бюджетної класифікації 21081103) - 17000,00 грн, акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код бюджетної класифікації 14040000) - 5010,46 грн, адміністративні штрафи та санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (код бюджетної класифікації 21081500) - 27000 грн. (а.с.3-6 т.1).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг у загальному розмірі 49 010,46 грн, з яких адміністративні штрафи та інші санкції (код бюджетної класифікації 21081103) - 17 000,00 грн, акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код бюджетної класифікації 14040000) - 5010,46 грн, адміністративні штрафи та санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (код бюджетної класифікації 21081500) - 27 000 грн. (а.с.246-251 т.1).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що провадження у справі відкрито з порушеннями вимог ст. 6, 99, 183-3 КАС України (у редакції на час звернення з позовом) та ст.. 5, 122, 238, 240, 283 КАС України в редакції на час розгляду справи судом, оскільки предметом адміністративного позову є стягнення податкового боргу. Тому, на думку апелянта, необхідною умовою, за наявності якої виникає право звернення до суду з адміністративним позовом в загальному порядку, є ухвала суду про відмову в прийнятті подання із зазначенням однієї з двох підстав, визначених ч. 5 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак, до адміністративного позову Головним управлінням ДФС у Луганській області по справі такої ухвали не додано. Також, минув строк звернення до суду, передбачений статтями 99, 183-3 КАС України (ст. 122, 283 КАС України в чинній редакції від 15 грудня 2017 року). Апелянт зазначає, що податкові повідомлення-рішення та вимога є рішеннями про застосування фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР). Головне управління ДФС у Луганській області не є уповноваженим органом, який видає ліценцію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, отже, позивач, відповідно до Закону № 481/95-ВР не має повноважень щодо здійснення перевірок дотриманням норм цього Закону. Тобто, апелянт вважає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога є протиправними. Також, рішенням від 18.11.2016 № 0000031/12-09-40/2296411189 прийнято ДПІ у м. Лисичанськ, яке є окремою юридичною особою. Апелянт зазначає, що позивачу не надано повноважень представництва у суді інших юридичних осіб у тому числі ДПІ у м. Лисичанськ, а отже, звернення позивача з вимогами про стягнення боргу за вказаним рішенням є незаконним. Крім того, апелянт зазначає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України, оскільки Головне управління ДФВС у Луганській області не є суб'єктом владних повноважень (а.с.1-6 т.2).

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець 02.07.2015 (а.с.46-47 т.1).

Згідно даних інтегрованих карток платника за позивачем рахується заборгованість на загальну суму 49010,46 грн, яка складається з заборгованості зі сплати адміністративних штрафів та інших санкцій (КБК 21081103) в розмірі 17000,00 грн, акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (КБК 14040000) в розмірі 5010,46 грн та зі сплати адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (КБК 21081500) в розмірі 27000,00 грн. (а.с.37-39 т.1)

Заборгованість зі сплати адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 17000,00 грн та зі сплати адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну в розмірі 27000,00 грн утворилася в наслідок наступного.

Рішенням ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області від 18.11.2016 № 000031/12-09-40/2296411189 за порушення статті 15 Закону № 481/95-ВР в частині здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, згідно з абзацом п'ятим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а.с.11-12 т.1). Рішення отримано уповноваженою особою позивача 12.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 9311801110426, яке не було оскаржено позивачем (а.с.10 т.1)

21 березня 2017 року позивачем проведено фактичну перевірку відповідача з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 21.03.2017 № 58/12-32/40-02/2296411189, яким встановлено порушення статті 15 Закону № 481/95-ВР та п. 1 Постанови від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва"(а.с.28-29 т.1).

Позивачем податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2017 № 0000814002 на підставі акту перевірки від 21.03.2017 № 58/12-32/40-02/2296411189 та підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзацу 5 та абзацу 14 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 27000,00 грн (а.с.25-26 т.1).

Акт від 21.03.2017 № 58/12-32/40-02/2296411189 та податкове повідомлення - рішення від 18.04.2017 № 0000814002 отримано уповноваженою особою відповідача 20.03.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 9311801148857 (а.с.30 т.1).

19 травня 2017 року відповідачем до ДФС України направлено скаргу на податкове повідомлення - рішення від 18.04.2017 № 0000814002 на суму 27000,00 грн., яку отримано ДФС України 25.05.2017 (а.с.76-80 т.1).

26 травня 2017 року ГУ ДФС у Луганській області отримано повідомлення ФОП ОСОБА_2 від 19.05.2017 про подання скарги на податкове повідомлення - рішення від 18.04.2017 № 0000814002 на суму 27000,00 грн, направлене на виконання вимог пункту 56.5 статті 56 Податкового кодексу України (а.с.81-82 т.1).

13 червня 2017 року ДФС України направлено поштою з повідомленням за № 7536/х/99-99-11-03-01-25 про вручення на адресу відповідача та ГУ ДФС у Луганській області рішення про продовження строку розгляду скарги, конверт повернувся за закінченням терміну зберігання (а.с.167-168 т.1).

06 липня 2017 року ДФС України направлено поштою з повідомленням за № 8503/х/99-99-11-03-01-25 про вручення на адресу відповідача та ГУ ДФС у Луганській області рішення про результати розгляду скарги, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 18.04.2017 № 0000814002 без змін, конверт повернуто без вручення (а.с.169-172 т.1).

Рішення про результати розгляду скарги у відповідності з положеннями статей 42 та 58 Податкового кодексу України отримано платником 11.08.2017 року.

Заборгованість з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 5010,46 грн, утворилась на підставі наступного.

14 листопада 2016 року ДПІ у м. Лисичанську проведено камеральну перевірку відповідача податкової звітності з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 14.11.2016 № 89/12-09-40/2296411189, яким встановлено порушення платником пунктів 223.1, 223.2 статті 223 Податкового кодексу України (а.с34-35 т.1).

Податковим повідомленням - рішенням від 16.12.2016 № 0001114000, винесеним на підставі акту перевірки від 14.11.2016 № 89/12-09-40/2296411189 та підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та абзацу 4 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн за платежем "акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" (а.с.15 т.1). Зазначене податкове повідомлення - рішення направлено платнику поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повернуто у зв'язку з закінченням терміну зберігання, яке ним не оскаржено (а.с.14 т.1). Залишок несплаченого боргу за цим рішенням складає 930,46 грн згідно з даними інтегрованої картки платника (а.с.39).

12 січня 2017 року ДПІ у м. Лисичанську проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації з акцизного податку. За результатами перевірки складено акт від 12.01.2017 № 2/12-09-40/2296411189, яким встановлено порушення платником - відповідачем у справі пункту 49.2-1 та підпунктів 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ, пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України (а.с.19 т.1).

Податковим повідомленням - рішенням від 22.02.2017 № 0000324000, винесеним на підставі акта перевірки від 12.01.2017 № 2/12-09-40/2296411189 та підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та абзацу четвертого пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції у сумі 2040,00 грн за платежем "акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" (а.с.16 т.1). Зазначене податкове повідомлення - рішення направлено платнику поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отримано уповноваженою особою платника, яке також не оскаржено (а.с.30 т.1)

23 лютого 2017 року позивачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації акцизного податку. За результатами перевірки складено акт від 23.02.2017 № 6/12-32-40/2296411189, яким встановлено порушення платником - відповідачем у справі пункту 49.2-1 та підпунктів 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ, пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України (а.с.31-32 т.1).

Податковим повідомленням - рішенням від 28.03.2017 № 0000704002, винесеним на підставі акта перевірки від 23.02.2017 № 6/12-32-40/2296411189 та підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та абзацу 4 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції у сумі 2040,00 грн за платежем "акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" (а.с.21 т.1).

Зазначене податкове повідомлення - рішення направлено відповідачу поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отримано уповноваженою особою відповідача та яке в подальшому не було не оскаржено (а.с.27 т.1).

Таким чином, заборгованість відповідача з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів становить 5010,46 грн (а.с.39 т.1).

Позивачем було сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу від 13.03.2017 форми Ф № 187-17, конверт повернувся у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с.36-35 т.1).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимог, дійшов до висновку, що зважаючи на вимоги законодавства та встановлені судом обставини справи щодо наявності у відповідача узгодженого податкового боргу, а також виходячи з конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, позовні вимоги Головного управління ДФС у Луганській області щодо стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця в сумі 49010,46 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Суд з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 6 ПК України надано визначення понять «податок» та «збір». Так, податок - це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України, визначається, як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України на платників податків покладений обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п.п. 59.1 та 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування фінансових санкцій та податковою вимогою узгоджені, оскільки були направлені на адресу відповідача, отримані відповідачем та не були ним оскаржені в судовому порядку.

Положеннями абзацу 1 пункту 87.1, пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Податковий борг у загальному розмірі 49010,46 грн. відповідачем у добровільному порядку не було сплачено, що підтверджується витягами з інтегрованих карток платника податків. Правомірність нарахованих відповідачу сум податкового боргу апелянтом не спростовується та не є предметом спору.

Несплата відповідачем суми узгодженого грошового зобов'язання у визначені законодавством строки обумовила звернення податкового органу до суду з даним позовом.

Отже, у відповідача наявний податковий борг, суми якого з огляду на положення Податкового кодексу України є узгодженими.

Таким чином, за наявності у платника податків суми узгодженого, але не сплаченого у встановлені строки грошового зобов'язання, контролюючий орган наділений правом здійснити заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом його стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позову податкового органу про стягнення з відповідача податкового боргу.

Суд не приймає посилання апелянта на те, що Головне управління ДФС у Луганській області не є належним позивачем у справі з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків та згідно п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України - звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

З 01 січня 2017 року відповідно до внесених Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні змін до Податкового кодексу України функція з погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів здійснюється органами Державної фіскальної служби України обласного рівня і у спірних правовідносинах Головне управління ДФС у Луганській області є належним позивачем.

Суд не приймає посилання апелянта, як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, на те, що провадження у справі відкрито з порушеннями норм Кодексу адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду з позовом, було передбачено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Згідно з ч. 3 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовом, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 102 Податкового кодексу України визначено строки давності та порядок їх застосування. Так, відповідно до п. 102.1 цієї статті контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено строк 1095 календарних днів з дня його виникнення.

Із позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду з дотриманням строку, визначеного статтею 102 ПК України.

Суд зазначає, що відповідач невірно трактує положення статті 183-3 КАС України в редакції, що діяла на час звернення позивача з позовом до суду, оскільки вказаною нормою не передбачено обов'язок контролюючого органу звернутися до суду з поданням про стягнення коштів та тільки відмова в прийнятті подання є обов'язковою передумовою для звернення контролюючого органу з позовом до платника у загальному порядку. Контролюючому органу надано право у встановленому порядку звернутися до суду з позовом про стягнення податкового боргу, що й було виконано позивачем.

Щодо посилання апелянта на те, що позивач не є органом, який уповноважений видавати ліцензії на торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами та вести контроль за дотриманням норм Закону України «Про держане регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд зазначає наступне.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Частиною 4 статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною 3 статті 17 Закону № 481/95-ВР, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

У разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду (частина 5 статті 17 Закону № 481/95-ВР).

Отже, оскільки податкове повідомлення-рішення не оскаржене та є узгодженим, позивач має право на звернення до суду з зазначеним позовом.

Стосовно посилання апелянта на те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України, оскільки Головне управління ДФС у Луганській області не є суб'єктом владних повноважень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 КАС України, в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду, позивач особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» утворено Державну фіскальну службу, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, внесені зміни до Податкового кодексу України.

Зазначеним Законом внесені зміни до статті 19-1, доповнено кодекс статтями 19-2 і 19-3, пункт 41.1 статті 41 викладено в новій редакції.

Відповідно до пп.19-1.1.2, 19-1.1.22, 19-1.1.45 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

За п. 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Отже, повноваження і функції щодо звернення до суду про стягнення податкової заборгованості покладено на контролюючий орган. З 01 січня 2017 року відповідно до внесених Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» змін до Податкового кодексу України функція з погашення податкового боргу здійснюється органами Державної фіскальної служби України обласного рівня та вище.

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС у Луганській області є органом державної влади, створеним на підставі Постанови КМУ від 06.08.2014 № 311.

Головне управління ДФС у Луганській області є органом державної влади та зареєстровано юридичною особою.

Згідно з Положенням про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженим наказом Державної фіскальної служби України від 27.03.2017 № 202, Головне управління ДФС у Луганській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується Державній фіскальній службі України. Головне управління ДФС у Луганській області є органом доходів і зборів. ГУ ДФС може мати у своєму складі відокремлені структурні підрозділи, перелік яких затверджується окремим наказом ДФС. ГУ ДФС забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Луганської області.

З вищевикладеного слідує, що у межах спірних правовідносин контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення податкового боргу, є Головне управління ДФС у Луганській області, як суб'єкт владних повноважень.

Таким чином, вказаний спір належить до компетенції адміністративних судів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 р. у справі № 812/1804/17 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 р. у справі № 812/1804/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 10 липня 2018 року.

Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко