Ухвала суду № 75226922, 10.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 липня 2018 року справа №415/4884/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Суддя-доповідач Донецького апеляційного адміністративного суду Геращенко І.В., розглянув апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 23 травня 2018 року у справі № 415/4884/17 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

До Донецького апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 415/4884/17 з апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області.

Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, суд вважає, що вона не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум працездатних осіб встановлений у місячному розмірі 1600,00 грн.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, на момент подання апеляційної скарги), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.п.2).

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем у позовній заяві заявлені вимоги немайнового характеру.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи те, що позивачем при поданні позову заявлено позовні вимоги немайнового характеру та те, що при поданні адміністративного позову немайнового характеру сплаті підлягає ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому апелянту необхідно було сплатити - 960,00 грн. (1600*0,4*150%) та належним чином це підтвердити.

Несплачену суму судового збору належить перераховувати за наступними реквізитами: Краматор.УК/м.Краматорськ/220301101, Код отримувача (ЕДРПОУ) 37944338, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банка (МФО) 899998, Рахунок 34314206081008.

Разом з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Своє клопотання апелянт обґрунтовує відсутністю коштів на цю мету та посилається на статтю 8 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Таким чином, звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком.

Крім того, суддя-доповідач зазначає, що статтею 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції після 15.12.2017 року) встановлено вичерпний перелік щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, а тому підстави для задоволення клопотання щодо звільнення від сплати судового збору відсутні.

Також необхідно зазначити, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).

Тобто, в даному випадку доступ до суду обмежений Законом.

З вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування майнового стану сторони, обґрунтування цих обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з заявою.

Крім того, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, суддя-доповідач відмовляє у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Разом з тим, суддя-доповідач зазначає, що відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Приписами частини 1 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що правом підпису апеляційної скарги поданої юридичною особою, суб'єктом владних повноважень, який не є юридичною особою, наділений керівник, уповноважений член виконавчого органу або представник, повноваження якого повинні бути визначені у відповідному документів, що посвідчує такі повноваження.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційна скарга підписана Першим заступником начальника управління С.О. Кос'яновой.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності у С.О. Кос'яновой повноважень підписувати апеляційні скарги.

Таким чином, апелянту необхідно надати докази щодо наявності у С.О. Кос'яновой повноважень підписувати апеляційні скарги.

За приписами частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаного недоліку шляхом надіслання на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 169, 296, 298, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 23 травня 2018 року у справі № 415/4884/17 - залишити без руху.

Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга повертається апелянту.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Геращенко