Постанова № 75226878, 27.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 червня 2018 року, м. Дніпро

справа № 804/454/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії: головуючий суддя: Коршун А.О. (доповідач)

судді: Чередниченко В.Є. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 27.02.2018р. у справі №804/454/18

за позовом:

Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства

до:

про:

Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

11.01.2018р. Дніпропетровське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. / а.с. 4-9/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2018р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №804/454/18 та справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні /а.с. 2/.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідачем було проведено камеральну перевірку підприємства з питання порушення терміну сплати частини податку на прибуток за результатами якої складено акт №1147/04-62-12-01/3187660 від 08.06.2017р, у якому податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, яке полягає у порушенні термінів сплати узгодженого грошового зобов’язання з частини чистого прибутку за 2016р. по строку сплати 19.02.2017р. у розмірі 400000грн., та відповідачем 11.10.2017р. на підставі вищенаведеного акту перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення – №0000631234, яким за затримку на 54 календарних дня сплати грошового зобов’язання у розмірі 400000 грн. підприємство зобов’язано сплатити штраф у розмірі 80000 грн. Позивач вважає висновки відповідача за результатами перевірки та прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що з урахуванням положень Податкового кодексу України та організаційно правової форми підприємства, яке є державним унітарним підприємством, частина чистого прибутку підприємства за 2016р. у розмірі 400000грн. не може бути визначена як податковий борг і тому до цієї суми не можуть бути застосовані негативні наслідки визначені Податковим кодексом України, тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000631234 від 11.10.2017р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2018р. у справі №804/454/18 адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0000631234 від 11.10.2017р. (суддя Кононенко О.В..) / а.с. 68-70/.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 27.02.2018р. подав апеляційну скаргу /а.с. 74-78/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її рішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 27.02.2018р. у даній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Дана адміністративна справа разом з вищезазначеною апеляційною скаргою надійшли до суду апеляційної інстанції 25.04.2018р. / а.с. 73/.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018р. у справі №804/454/18 апеляційна скарга ГУ ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2018р. у справі №804/454/18 була залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам ст. 296 КАС України та заявнику було надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 81/.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018р. у справі №804/454/18 заявнику було продовжено встановлений судом строк на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2018р. у справі №804/454/18 / а.с. 89/

У встановлений судом строк відповідачем зазначені судом недоліки апеляційної скарги були усунуті / а.с. 91,92/ та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018р. у справі №804/454/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2018р. у справі №804/454/18 / а.с. 93 /, і ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.06.2018р. апеляційний розгляд справи у судовому засіданні призначено на 10-30 годин 27.06.2018р. /а.с. 95/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб було повідомлено учасників справи / а.с. 96-100/.

Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с.101-104/, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та посилаючись на те, що судом першої інстанції постановлено у даній справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 27.02.2018р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 27.02.2018р. скасувати, постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу і просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 27.02.2018р. залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дніпропетровське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, позивач у даній адміністративній справі, зареєстровано як юридична особа 25.06.1992р., ідентифікаційний код 03187660 / а.с. 11-28/.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області (відповідач у справі) проведено камеральну перевірку підприємства з питання порушення терміну сплати частини податку на прибуток за результатами якої складено акт №1147/04-62-12-01/3187660 від 08.06.2017р. (далі – акт перевірки) / а.с. 58-59/

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки податковим органом за результатами перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, яке полягає у порушенні термінів сплати узгодженого грошового зобов’язання з частини чистого прибутку за 2016р. по строку сплати 19.02.2017р. у розмірі 400000 грн.

У подальшому, на підставі акту №1147/04-62-12-01/3187660 від 08.06.2017р, податковим органом, відповідачем у справі, 11.10.2017р. за результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0000631234, яким за затримку на 54 календарних дня сплати грошового зобов’язання з частини чистого прибутку у розмірі 400000 грн. позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 80000 грн. / а.с. 10/ і саме ці рішення відповідача є предметом оскарження у даній адміністративній справі, при цьому сторони не оскаржують розмір сум які підлягають сплаті, як частини чистого прибутку так і штрафу, а спірним є питання чи є частина чистого прибутку (доходу) державного підприємства податком та збором та чи застосовуються до неї норми та механізми передбачені Податковим кодексом України .

Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовано нормами Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

Так, ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об’єднання зобов’язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів Державного бюджету України, належить, зокрема, частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями (далі – Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України №318 від 23.02.2011р. (з наступними змінами та доповненнями), і саме цим Порядком визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств (пункт 2 порядку), частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства, а розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств (пункт 3 Порядку)

Статтею 6 Податкового кодексу України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Пунктом 7.1 ст. 7 Кодексу передбачено, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Пунктом 7.3 ст. 7 Кодексу зазначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Пунктом 7.4 ст. 7 Кодексу визначено, що елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Статтею 8 Кодексу передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито. Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється( ст.9 Кодексу).

До місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок, до місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється (ст.10 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій, за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Грошове зобов'язання платника податків, відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, це - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Тоді як, відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк.

Статтею 126 Кодексу передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже з урахуванням положень ст.ст. 8-10 Кодексу, якими визначено виключний перелік встановлених в Україні загальнодержавних та місцевих податків і зборів, які регулюються Кодексом, частина чистого прибутку (доходу) не є податковим платежем, який регулюється Кодексом, і визначається за результатами фінансово-господарської діяльності та розраховується за правилами бухгалтерського обліку.

Сукупний аналіз вищенаведених норм чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, дає можливість зробити висновок про те, що відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за свою правовою природою є платежем, який в обов’язковому порядку підлягає сплаті до бюджету, однак не є податковим (грошовим) зобов'язанням і, як наслідок - не є податковим боргом у розумінні Кодексу, що виключає можливість застосування визначених Кодексом механізмів у разі затримки сплати частини чистого прибутку державним унітарним підприємством.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб’єкта владних повноважень, під час прийняття податкового повідомлення-рішення №0000631234 від 11.10.2017р. діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно того, що таке рішення суб’єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню, та постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог у повному обсязі, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції від 27.02.2018р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Щодо розподілу судових витрат, які були понесені відповідачем під час апеляційного розгляду та складаються з сплати судового збору за подання апеляційної скарги , то колегія суддів враховуючи, що апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, з огляду на положення ст. 139 КАС України, вважає, що у даному випадку відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу понесених відповідачем у справі судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2018р. у справі №804/454/18 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.

Повний текст виготовлено – 11.07.2018р.

Головуючий суддя: А.О. Коршун

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.М. Панченко