Постанова № 75225880, 21.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2018 рокусправа № 0870/5203/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасова Ю.В.

судді: Божко Л.А. Лукманова О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 (суддя Садовий Ігор Вікторович, дата складання повного тексту 28.03.2018)

у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2012р. №0001031603,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Облводоканал", звернулось з позовом до Запорізької обласної ради до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2012р. №0001031603.

Позов обґрунтовано тим, що в акті перевірки, який став підставою для застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість, вказані декларації з податку на додану вартість, які подавалися платником податків з грудня 2009 року по листопад 2010 року. Утворений податковий борг був розстрочений платнику податків на підставі рішень Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2011 по справі №2а-0870/157/11, від 18.08.2011 по справі №2а-0870/2066/11 і позивач, як платник податків, виконував рішення суду та своєчасно сплачував суми податку на додану вартість відповідно до умов розстрочки. На думку представника, при перенесенні строків сплати податкового боргу, штраф платника податків не повинен був застосовуватися, так як у нього виникло нове зобов’язання сплачувати податок у нові (перенесені) строки, які він не порушував. Зазначає, що для застосування до платника податків адміністративного штрафу необхідна винна поведінка платника податків – порушення строків сплати податків. В даному випадку такого порушення перенесених строків не відбулось. Крім того вважає, що при винесенні рішення по справі слід врахувати висновки проведеної судово-економічної експертизи по справі від 14.12.2017 №188, за результатами якої висновки акту перевірки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства та несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість документально не підтверджено.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001031603 від 23.03.2012 про застосування штрафу у розмірі 20% у сумі 449 850 грн. 83 коп. за платежем податок на додану вартість.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що фактично відсутні жодні документальні підтвердження висновків, викладених в акті перевірки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем (Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що існує податковий борг (недоїмка), який не сплачений на даний час.

Представником позивача надано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що сума штрафу з податку на додану вартість документально не підтверджується.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Інші учасники процесу у судове засідання не з’явились. Про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.03.2012 службовими особами Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі проведена камеральна перевірка позивача з питань несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт перевірки №66/16-03/3327115 від 13.03.2012 (а.с.6-8, т.1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2 249 254,16грн.

За результатами перевірки та на підставі відомостей вищезазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення №0001031603 від 23.03.2012 про застосування штрафу у розмірі 20 % у сумі 449 850 грн. 83 коп. за платежем податок на додану вартість (а.с.9).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Отже, вищезазначені норми ПКУ вказують на обов’язок подавати податкову декларацію у відповідні строки, при цьому норми ПКУ також встановлюють певні штрафні санкції за порушення норм податкового законодавства.

Так, відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Матеріали справи містять ухвалу суду першої інстанції від 30.10.2014 р. якою призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Отже, судом першої інстанції вчинені процесуальні дії щодо призначення відповідної експертизи та проаналізовано її висновки. Так, висновками експертизи підтверджено, що штрафні санкції, згідно додатку до акта камеральної перевірки №66/16-03/3327115 від 13.03.2012, нараховані позивачу в зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань, визначених в наступних податкових деклараціях (уточнюючих розрахунках): уточнюючий розрахунок №155782 від 10.12.2009; уточнюючий розрахунок №155784 від 10.12.2009; податкова декларація №161816 від 31.12.2009; податкова декларація №175147 від 19.01.2010; податкова декларація №9876 від 18.02.2010; податкова декларація №19425 від 19.03.2010; податкова декларація №34803 від 19.04.2010 р.; уточнюючий розрахунок № 20 від 04.01.2011 (а.с.148-159, 166-168, т.1).

При цьому, матеріали справи підтверджують, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість, визначені у частині податкових декларацій (уточнюючих розрахунках), відносно яких у акті перевірки були розраховані штрафні санкції, були включені до податкового боргу, погашення якого було відстрочене і розстрочене відповідно до:

Постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2011 по справі № 2а-0870/157/11 - податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 3992466 грн., в т.ч. уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість № 20 від 04.01.2011, яким самостійно визначене податкове зобов'язання у сумі 234318 грн. та нараховано штраф у зв'язку з виправленням помилки у сумі 11 716 грн. (а.с.10-15, т.1).

Матеріалами справи підтверджується, що вказаний борг позивач почав сплачувати з січня 2012, відповідно до умов рішення суду та графіку погашення розстрочених платежів, затверджений ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з 14.03.2011 по 66541 грн. 10 коп. щомісячно (а.с.64-68, т.1).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2011 по справі № 2а-0870/2066/11 визначено податковий борг по податку на додану вартість на 23.03.2011 у розмірі 2775157,83 грн., в т.ч.:

уточнюючий розрахунок № 155782 від 10.12.2009, яким самостійно визначене податкове зобов'язання у сумі 330 000 грн. та нараховано штраф у зв'язку з виправленням помилки у сумі 16 500 грн.;

уточнюючий розрахунок № 155784 від 10.12.2009, яким самостійно визначено податкове зобов'язання у сумі 321254 грн. та нараховано штраф у зв'язку з виправленням помилки у сумі 16 063 грн.;

податкова декларація № 161816 від 31.12.2009, згідно якої самостійно визначені податкові зобов'язання у сумі 981 953 грн.;

податкова декларація № 175147 від 19.01.2010, згідно якої самостійно визначені податкові зобов'язання у сумі 84 366 грн.;

податкова декларація № 9876 від 18.02.2010, згідно якої самостійно визначені податкові зобов'язання у сумі 209080 грн.;

податкова декларація № 19425 від 19.03.2010, згідно якої самостійні визначені податкові зобов'язання у сумі 234 318 грн.;

податкова декларація № 34803 від 19.04.2010, згідно якої самостійно визначені податкові зобов'язання у сумі 317 041,00 грн. (а.с.37-40, т.1)

В силу матеріалів справи, перший строк оплати податкового боргу за даним судовим рішенням на момент проведення перевірки, складання акту № 66/16-03/3327115 від 13.03.2012 та прийняття податкового повідомлення-рішення - не настав (виконання рішення починалося з 01.09.2012, шляхом сплати щомісячно по 46 252 грн.).

Таким чином, протягом 2012-2013 років позивач виконував умови розстрочки та сплачував щомісячно суму податкового боргу, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи відповідно до постанов від 11.01.2011 по справі № 2а-0870/157/11 та від 18.08.2011 по справі № 2а-0870/2066/11.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно висновків експертизи на погашення податкового боргу позивачем перераховано на рахунок державного бюджету грошові кошти на загальну суму 7 077 308,95 грн.

В результаті дослідження даних облікової картки КП "Облводоканал" ЗОР з податку на додану вартість за період з 10.12.2009 по 30.01.2012 експертизою встановлено, що оплати проведені позивачем протягом серпня-листопада 2011 року на сплату податкового зобов'язання, визначеного в деклараціях з ПДВ № НОМЕР_1 від 20.09.2011, № НОМЕР_2 від 19.10.2011, № НОМЕР_3 від 18.11.2011, № НОМЕР_4 від 20.12.2011 зараховані податковим органом на погашення заборгованості минулих періодів та на погашення нарахованої пені. Не погодившись з такою позицією контролюючого органу, позивач звернувся з позовом до суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі №0870/7324/12 від 29.10.2012 дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі Запоріжжя Державної податкової служби щодо зміни призначення платежів, що сплачені в рахунок поточних зобов’язань на погашення податкового боргу, стягнутого за рішеннями по справах № 2а-0870/157/11 від 11.01.2011 та по справі № 2а-0870/2066/11 від 18.08.2011 визнані протиправними, оскільки строк погашення відстроченого та розстроченого податкового боргу на момент проведення такого зарахування (серпень-листопад 2011 року) не настав (а.с.105-107, т.1).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції вірно застосував до даної обставини частину 4 ст. 78 КАС Україні, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що за висновком експерта № 188 від 14.12.2017 в результаті проведеної судової економічної експертизи висновки акту Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 66/16-03/3327115 від 13.03.2012 щодо порушення КП “Облводоканал” ЗОР п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України та несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість документально не підтверджуються. Таким чином суд першої інстанції зробив висновок, що сума штрафу з податку на додану вартість у розмірі 449 850 грн. 83 коп. розрахована в податковому повідомленні-рішенні від 23.03.2012 №0001031603 також документально не підтверджується (а.с.89-121,т.2). Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе погодитися з даним висновком.

Так, згідно частини 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням викладеного, та у зв’язку з тим, що відсутні жодні документальні підтвердження висновків, викладених в акті перевірки, беручи до уваги, що відсутність порушень з боку позивача підтверджується матеріалами справи та висновком експерта, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не були порушені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 р. - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (21.06.2018) та в силу п. 2 частини 5 ст. 328 КАС може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки, встановлені ст. 328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 21.06.2018.

В повному обсязі постанова виготовлена 01.07.2018.

Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова