Рішення № 75224907, 04.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 р. Справа№805/3068/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши в спрощеному провадженні (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: 87557, АДРЕСА_1) до Міністерства юстиції України (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України (надалі – відповідач, Мін’юст), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 14.02.2018;

- зобов’язати Міністерство юстиції України надати відповідну інформацію на звернення ОСОБА_1 від 14.02.2018 по суті запитуваних питань в повному обсязі;

- у разі задоволення позовних вимог зобов’язати Міністерство юстиції України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

- справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування пред’явленого позову позивач зазначив, що всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не надав відповіді на його запит про надання інформації.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року у зазначеній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 після відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження залишено без руху на підставі частини тринадцятої 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п’яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання суду платіжного документу про сплату судового збору належного зразка та у належному розмірі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року про продовження розгляду справи суд відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору у розмірі 1 409,60 грн. та відстрочив його сплату до ухвалення судового рішення у справі. Одночасно, суд задовольнив клопотання представника Міністерства юстиції України та продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 строком на 5 днів з дня вручення копії ухвали від 08 червня 2018 року.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 04 липня 2018 року о 15:00 год. у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ , вул. Добровольського, буд.1.

У призначений час в судове засідання сторони не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином, заяв про розгляд справи без участі не надавали та про причини неявки в судове засідання суду не повідомили.

Окрім того, суд зауважує, що станом на час прийняття рішення у справі – 04 липня 2018 року, відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, про причини неподання відзиву на позовну заяву відповідачем суду також не повідомлено.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Отже, відповідно до положень частини шостої статті 162, частин першої та дев’ятої статті 205 КАС України суд розглядає справу у письмовому провадженні за наявними матеріалами справи.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Керуючись нормами статті 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” позивачем 14 лютого 2018 року на адресу Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001) було направлено запит на отримання публічної інформації, згідно якого позивач просив повідомити наступну інформацію:

- чи є технічна можливість в режимі онлайн спостерігати за кваліфікаційними іспитами приватних виконавців у міністра юстиції, заступника міністра юстиції зі свого робочого місця (кабінета);

- чи спостерігав міністр юстиції, заступник міністра юстиції України в режимі онлайн за кваліфікаційними іспитами приватних виконавців або у запису з відеокамер в мармуровій залі.

Відповідь просив надати в передбачений статтею 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” термін на поштову адресу запитувача: АДРЕСА_2, 87557.

Зазначений запит було надіслано позивачем на адресу Мін’юсту рекомендованим листом, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком Укрпошта від 14.02.2018 року (ідентифікатор поштового відправлення № 8755701049829).

Згідно даних електронного сервісу Укрпошта “Пошук поштових відправлень” за ідентифікатором поштового відправлення № 8755701049829 вбачається, що означений запит було вручено адресату (Міністерству юстиції України) за довіреністю 19 лютого 2018 року об 11:49:00.

На теперішній час матеріали адміністративної справи не містять відповіді відповідача на направлений позивачем запит. Означене також не спростовано відповідачем по справі (до суду не надано доказів на підтвердження надання відповідної відповіді).

Отже, спірним питанням у справі є наявність підстав для визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивача протиправною.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI (надалі – Закон № 2939-VI).

Метою цього Закону, відповідно до положень частини першої статті 2 є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (стаття 1 Закону № 2939-VI).

Право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Доступ до інформації, відповідно до норм статті 5 Закону № 2939-VI забезпечується, зокрема, шляхом: 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Нормами статті 12 Закону № 2939-VI визначені суб'єкти відносин у сфері доступу до публічної інформації:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації, відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 13 цього закону, зокрема, визначаються 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

Обов’язки розпорядників інформації визначені нормами статті 14 Закону № 2939-VI:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Правове регулювання діяльності суб’єктів владних повноважень у сфері надання публічної інформації забезпечується також Указом Президента України від 05 травня 2011 року № 547/2011 “Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації”, яким, з метою забезпечення безумовного виконання органами виконавчої влади Закону України “Про доступ до публічної інформації”, реалізації конституційного права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, постановлено, зокрема, Кабінету Міністрів України, центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним державним адміністраціям забезпечити безумовне виконання Закону України “Про доступ до публічної інформації”, зокрема:

1) розробити і затвердити:

форми запитів на інформацію, які повинні містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо;

порядок складання, подання запитів в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою);

2) запровадити облік запитів на інформацію;

3) визначити (утворити) спеціальні структурні підрозділи або визначити посадових осіб, які організовуватимуть доступ до публічної інформації, та завдання таких структурних підрозділів або осіб;

4) визначити спеціальні місця для роботи запитувачів із документами, що містять публічну інформацію, їх копіями, обладнати такі місця відповідною оргтехнікою;

5) створити умови для подання письмових запитів громадянами з обмеженими фізичними можливостями;

6) створити з метою доступу до публічної інформації та її збереження систему обліку документів, що знаходяться у відповідних розпорядників інформації і містять публічну інформацію, забезпечити обов’язкову реєстрацію в цій системі таких документів та надання доступу до них за запитами, оприлюднення зазначеної інформації на офіційних веб-сайтах (а в разі їх відсутності – в інший прийнятний для громадян спосіб);

7) забезпечувати своєчасне оприлюднення проектів рішень, що підлягають обговоренню, а також систематичне і оперативне оприлюднення та оновлення інформації про свою діяльність;

8) забезпечити оприлюднення в офіційних друкованих виданнях, на веб-сайтах, інформаційних стендах, в інший прийнятний для громадян спосіб інформації, зазначеної у статті 15 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, форм запитів на інформацію;

9) затвердити переліки відомостей, що становлять службову інформацію, та оприлюднити їх в установленому порядку;

10) затвердити інструкції з питань обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв, які містять відомості, що становлять службову інформацію;

11) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до наявної інформації про особу інших осіб;

12) організувати інформування населення про права громадян, передбачені Законом України “Про доступ до публічної інформації”;

13) забезпечити проведення навчань і підвищення кваліфікації заступників керівників органів виконавчої влади, працівників структурних підрозділів та відповідальних осіб з питань забезпечення доступу до публічної інформації;

14) сприяти депутатам місцевих рад, громадським організаціям, громадським радам, громадянам у здійсненні громадського контролю за забезпеченням органами виконавчої влади доступу до публічної інформації шляхом проведення громадських слухань, громадської експертизи тощо.

Наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2011 року № 1522/5 “Питання виконання Закону України “Про доступ до публічної інформації” в Міністерстві юстиції” установлено, що Міністерство юстиції є розпорядником інформації, якою володіє Міністерство юстиції, зокрема інформації, яка отримана або створена в процесі здійснення Міністерством юстиції своїх повноважень та яка перебуває у володінні Міністерства юстиції.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач, Міністерство юстиції України – є центральним органом виконавчої влади, суб’єктом владних повноваження та відноситься до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в Законі № 2939-VI.

Отже, реалізуючи своє право, передбачене Конституцією та Законом № 2939-VI позивач звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на отримання відомостей щодо технічної можливості посадових осіб Міністерства юстиції України спостерігати в режимі онлайн за проведенням кваліфікаційного іспиту приватних виконавців, що у розумінні зазначеного Закону є публічною інформацією.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві та не спростовано відповідачем належними, достовірними та достатніми доказами відповіді на зазначений запит в установленому законодавством порядку надано не було.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до положень частини першої статті 72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно норм частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Достатніми, відповідно до приписів частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Потенційний обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень відповідача також означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів, які б спростували позицію та доводи позивача, суд не може ставити під сумнів викладені в позовній заяві обставини та докази на їх обґрунтування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву, передбаченим нормами статті 159 КАС України, отже, за наявності законних підстав та враховуючи норми частини четвертої статті 189 КАС України, суд доходить висновку про задоволення позову.

Згідно з положеннями частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову, відповідно до вимог частини другої зазначеної статті, суд може прийняти рішення, зокрема, про 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

За таких обставин, суд доходить висновку про визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 14.02.2018 року та задоволення позовних вимог позивача, шляхом зобов’язання розглянути відповідне звернення, надавши повну та обґрунтовану відповідь по суті порушених питань.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд до ходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 1 409,60 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1 409,60 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити дії – задовольнити чатково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 14 лютого 2018 року.

Зобов’язати Міністерство юстиції України (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) розглянути звернення ОСОБА_1 від 14 лютого 2018 року (зареєстрований та проживає за адресою: 87557, АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1), надавши повну та обґрунтовану відповідь по суті порушених питань.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) судовий збір у розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев’ять) гривень 60 копійок на користь Державного бюджету України.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 04 липня 2018 року, повний його текст складений та підписаний 09 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.