Рішення № 75224079, 27.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 р. Справа№805/2103/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.,

при секретарі Синиці М.І.

за участю сторін:

позивача: не з’явився,

представника відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 частини А 2120 про визнання незаконною бездіяльність, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2018 року позивач, ОСОБА_1 (місце реєстрації: 84333, АДРЕСА_1), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 частини А 2120 (84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Дмитра Мазура, 18) про визнання незаконною бездіяльність щодо невиплати грошової винагороди за участь у проведенні АТО за січень 2016 року, зобов’язання нарахувати грошову винагороду за участь у проведенні АТО за період з 01.01.2016 року по 21.01.2016 року в повному обсязі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького склад в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», стягнення з ОСОБА_2 частини А2120 на користь ОСОБА_1 невиплачену частину грошової винагороди за участь у проведенні АТО за січень 2016 року в сумі 2819,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що брав участь у проведенні антитерористичної операції, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції та посвідченням №132780 серія УБД. На підставі цього та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 р. №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» позивач має право на винагороду у відсотках місячного грошового забезпечення. Зазначає, що при нарахуванні грошового забезпечення сума недоплати складає 2819,51 грн. Вважає, що відповідач таким чином порушує його право на отримання грошового забезпечення у повному обсязі.

05 травня 2018 року представником відповідача направлений відзив на позовну заяву, де зазначив, що вимоги позивача суперечать чинному законодавству та не підлягають задоволенню, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 р. №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», яку бере до уваги позивач, втратила чинність. Разом з тим, наказом Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичної операції, інших заходах в умовах особливого періоду» від 10.02.2016 №67 тільки набував законної сили, тому належні правові підстави для нарахування позивачу грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції (далі – АТО) відсутні. Крім того, зазначає, що грошова винагорода за безпосередню участь в АТО обґрунтовано та законно була нарахована позивачу на підставі та в порядку постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 20 січня 2016 року №18 у межах бюджетних асигнувань, які були начисленні на відповідні рахунки військової частини. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.04.2018 року.

17.04.2018 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 02.05.2018 року.

02.05.2018 року підготовче судове засідання відкладено на 15.05.2018 року у зв’язку з відпусткою судді.

Ухвалою суду від 15.05.2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. У підготовчому судовому засіданні оголошено перерву на 14.06.2018 року.

14.06.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.06.2018 року.

Ухвалою суду від 15.06.2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 частини А2120 про залишення позовної заяви без руху відмовлено.

Ухвалою суду від 15.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.06.2018 року.

Позивач у судове засідання не з’явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 84333, АДРЕСА_2, громадянин України, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія УБД №132780, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Згідно довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданої майору ОСОБА_1, підтверджено те, що він дійсно в період, зокрема, з 16.05.2015 року по 21.03.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі (районах) проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях на підставі наказу командира військової частини – польова пошта В4745 (по стройовій частині) від 16.05.2015 року №109.

Наказом командира військової частини – польова пошта В4745 №405 від 17.03.2016 року про виплату військовослужбовцям винагороди за безпосередню участь в АТО за січень 2016 року відповідно до вимог постанови №18 від 20 січня 2016 року «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» проведено відповідні розрахунки та виплачено надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 1200 гривень із розрахунку кількості діб участі в АТО, зокрема майору ОСОБА_1 з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року.

На адвокатський запит представника позивача ОСОБА_2 частиною А2120 від 21.06.2017 року №369/ФС повідомлено про те, що, зокрема, винагорода за безпосередню участь в АТО ОСОБА_1 за січень 2016 року була нарахована згідно наказу командира військової частини А2120 «Про виплату військовослужбовцям винагороди за безпосередню участь в АТО за січень 2016 р.» №405 від 17.03.2016 року, в сумі 1200 грн., з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі-Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №406/2011, Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. №671 Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.

Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Відповідно до п. 3 Положення основними завданнями Міноборони є:

1) забезпечення формування та реалізація державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, зокрема: формування та реалізація політики у галузі оборонного планування, військової освіти та науки; формування військово-технічної політики у сфері оборони; формування військової кадрової політики;

2) здійснення військово-політичного та адміністративного керівництва Збройними Силами;

3) здійснення в установленому порядку координації діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони.

Згідно пп. 108 п. 4 Положення Міноборони відповідно до покладених на нього завдань готує та подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо умов оплати праці працівників Збройних Сил та грошового забезпечення і заохочення військовослужбовців Збройних Сил, військовозобов'язаних та резервістів, розмірів посадових окладів військовослужбовців і працівників Збройних Сил з урахуванням складності, відповідальності і специфіки їх роботи та умов служби, встановлює порядок виплати грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” від 31 січня 2015 року № 24 (чинної на час виникнення спірних відносин; далі - Постанова № 24) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

На виконання Постанови № 24 наказом Міністерства оборони України № 49 від 02 лютого 2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 135/26580, затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Порядок).

Вказаний Порядок визначає механізм та умови виплат винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі - АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.

Згідно п. 6 розділу 1 даного Порядку виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій”.

Пунктами 1, 2, 3 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об’єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов’язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.

Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

Вказана постанова від 31 січня 2015 року №24 втратила чинність у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 20 січня 2016 року постанови №18.

Пунктом 1 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.

Відповідач обґрунтовує правомірність виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» втратила чинність, наказ Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду від 10.02.2016 №67 тільки набував законної сили.

Однак, суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 року №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» втратила чинність на підставі Постанови КМ №18 від 20.01.2016 року, а отже, винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції повинна бути нарахована та виплачена позивачу за період залучення до безпосередньої участі в антитерористичній операції з 01.01.2016 року по 21.01.2016 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 року №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій».

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції Українипро зворотну дію в часі законів та інших нормативно - правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Датою набрання чинності нормативно-правовим актом є дата, з якої його виконання є обов'язковим для суб'єктів правовідносин, діяльність яких він регулює, а відносини, що змінюються цим нормативно-правовим актом, змінюються із зазначеної в ньому дати.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів має загальний характер і є загальним принципом права, відтак, дія постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» а дія наказу Міністерства оборони України №67 від 10.02.2016 року «Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду» не може поширюватись на правовідносини, що існували або виникли до набрання ним чинності (протягом спірного періоду).

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач залучався до проведення антитерористичної операції та отримав надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 1200 грн. на підставі наказу командира військової частини польова пошта В4745 №405 від 17.03.2016 року №405 Про виплату військовослужбовцям винагороди за безпосередню участь в АТО за січень 2016 року відповідно до вимог постанови №18 від 20 січня 2016 року «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідач неправомірно застосував вимоги постанови №18 від 20 січня 2016 року «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» за спірний період, а саме з 01.01.2016 року по 21.01.2016 року, оскільки в цей період діяла постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького склад в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання незаконною бездіяльність щодо невиплати грошової винагороди за участь у проведенні АТО за січень 2016 року, зобов’язання нарахувати грошову винагороду за участь у проведенні АТО за період з 01.01.2016 року по 21.01.2016 року в повному обсязі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького склад в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», адже вірним, на думку суду, є застосування постанови №24 від 31.01.2015 року до моменту втрати останньої чинності.

Частиною 2 статті 9 КАС України суду надане право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зважаючи на висновки суду про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог в частині зобов’язання нарахувати та виплатити грошову винагороду за участь у проведенні АТО за період з 01.01.2016 року по 21.01.2016 року для належного захисту порушених прав позивача.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 частини А2120 на користь ОСОБА_1 невиплачену частину грошової винагороди за участь у проведенні АТО за січень 2016 року в сумі 2819,51 грн., суд зазначає, що при наявності позовних вимог щодо зобов’язання нарахувати та виплатити грошову винагороду за участь у проведенні АТО за період з 01.01.2016 року по 21.01.2016 року, вимога щодо стягнення невиплаченої частини грошової винагороди є передчасною.

Питання щодо стягнення з ОСОБА_2 частини А2120 на користь ОСОБА_1 невиплачену частину грошової винагороди за участь у проведенні АТО може бути вирішено судом після невиконання рішення щодо нарахування та виплати позивачу грошової винагороди за участь у проведенні АТО за період з 01.01.2016 року по 21.01.2016 року.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльність щодо невиплати грошової винагороди за участь у проведенні АТО за січень 2016 року, зобов’язання нарахувати грошову винагороду за участь у проведенні АТО за період з 01.01.2016 року по 21.01.2016 року в повному обсязі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького склад в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій».

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в даній справі позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 84333, АДРЕСА_3) до ОСОБА_2 частини А 2120 (код ЄДРПОУ 26614988, 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Дмитра Мазура, 18) про визнання незаконною бездіяльність щодо невиплати грошової винагороди за участь у проведенні АТО за січень 2016 року, зобов’язання нарахувати грошову винагороду за участь у проведенні АТО за період з 01.01.2016 року по 21.01.2016 року в повному обсязі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького склад в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», стягнення з ОСОБА_2 частини А2120 на користь ОСОБА_1 невиплачену частину грошової винагороди за участь у проведенні АТО за січень 2016 року в сумі 2819,51 грн. – задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність ОСОБА_2 частини А 2120 щодо невиплати грошової винагороди за участь у проведенні АТО за січень 2016 року.

Зобов’язати нарахувати та виплатити грошову винагороду за участь у проведенні АТО за період з 01.01.2016 року по 21.01.2016 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького склад в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 червня 2018 року. Повний текст судового рішення складено 06 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Мозговая Н.А.