Ухвала суду № 75223556, 10.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

10 липня 2018 року

Справа № 0840/2738/18

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» (04123, м.Київ, вул. Межова, 18, код ЄДРПОУ 34048360) до Запорізької обласної ради (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 164, код ЄДРПОУ 20507422), третя особа: Комунальна установа «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (69600,м.Запоріжжя, Оріхівське шосе, 10, код ЄДРПОУ 02006716) про визнання дій протиправними, скасування розпорядження та протоколу,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» (далі-позивач) до Запорізької обласної ради (далі-відповідач), третя особ: Комунальна установа «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, в якому позивач просить суд:

визнати незаконними дії Запорізької обласної ради, які виражені у оголошенні та проведенні, в порушення закону, конкурсу на право укладання договорів оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, щодо приміщення № 515, другого поверху дев'ятиповерхової будівлі головного корпусу літера К-9, інв. № 10310001 комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, розташоване в м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, буд. 10, загальною площею 18.7 кв. м.;

визнати незаконним та скасувати Розпорядження Запорізької обласної ради № 21-св від 16.05.2018 в частині проведення конкурсу на право укладання договорів оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області» (надалі по тексту - Розпорядження) на право оренди нежилого приміщення комунальної власності № 515, другого поверху дев'ятиповерхової будівлі головного корпусу літера К-9 , інв. №10310001 комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, розташоване в м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, буд. 10, загальною площею 18.7 кв. м.;

визнати незаконним та скасувати затверджений Запорізькою обласною радою Протокол від «07» червня 2018 року засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу на право укладання договорів оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, закріпленого на праві оперативного управління за комунальною установою «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, в частині проведення конкурсу на право оренди приміщення розташованого за адресою: м.Запоріжжя, Оріхівське шосе, 10, та орендодавцем якого виступає Запорізька обласна рада, в частині проведення конкурсу і визнання права оренди нежилого приміщення комунальної власності № 515, другого поверху дев'ятиповерхової будівлі головного корпусу літера К-9 , інв. № 10310001 комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, розташоване в м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, буд. 10, загальною площею 18.7 кв. м. і визначення переможцем ТОВ «АПТЕКА № 338».

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.3 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи;

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Термін «суб’єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до приписів ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

У правовідносинах, з приводу яких виник спір, відповідач – Запорізька обласна рада, діє як власник нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, у порядку, встановленому законом.

Таким чином, предметом спору у даній справі є захист права користування (як складової частини права власності), порушеного на думку позивача відповідачем, а доведення позивачем неправомірності дій відповідача є спором про доведення права на таке майно. Зважаючи на те, що позивач в своїй позовній заяві заявляє право на користування майном, то фактично існує спір про право на це майно.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не є публічно-правовими, оскільки предметом такого спору є захист права власності, права володіння, користування та розпорядження об'єктом нерухомого майна, тобто, має місце спір приватно - правового характеру, що в свою чергу виключає можливість його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «судом, встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем вирішувалось питання щодо встановлення права користування на нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, то подальше оспорювання юридичною особою правомірності відповідних дій та рішень щодо набуття права користування таким майном повинно вирішуватися у порядку господарського судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви (ч.2 ст.170 КАС України).

Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогами, які мають розглядатись за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що дана позовна заява не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст. 30 ГПК України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

Ураховуючи викладене суд вважає, що справа підсудна Господарському суду Запорізької області.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 170,243,248, 287 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» (04123, м.Київ, вул. Межова, 18, код ЄДРПОУ 34048360) до Запорізької обласної ради (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 164, ЄДРПОУ 20507422), третя особи Комунальна установа «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (69600,м.Запоріжжя, Оріхівське шосе, 10, ЄДРПОУ 02006716) про визнання дій протиправними, скасування розпорядження та протоколу.

Копію даної ухвали надіслати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор».

Роз’яснити позивачеві повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала, постановлена судом в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, у відповідності до ч.2 ст. 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник