Рішення № 75223347, 10.07.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Житомир справа № 295/5926/18

категорія 10.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов"язання перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо встановлення розміру грошової допомоги з розміру грошового забезпечення на день звільнення мене з військової служби та неврахування розміру грошового забезпечення на день встановлення інвалідності II групи в сумі 2723,23 (дві тисячі сімсот двадцять три) грн. 23 коп. визначеного у довідці Житомирського обласного військового комісаріату;

- зобов’язати Міністерство оборони України скасувати пункт 5 Протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 03.02.2017 №10 та прийняти повторне рішення щодо призначення та виплати мені, як інваліду 2 групи з 20.07.2012, одноразової грошової допомоги, обчисленої з розміру грошового забезпечення на день встановлення інвалідності II групи, визначеного згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у довідці Житомирського обласного військового комісаріату від 25.04.2018 №СЗ/3172/Х350937 та у довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.03.2018 №1075 з урахуванням раніше виплачених коштів.

В обґрунтування позову зазначає, що право на грошову допомогу у звільненого військовослужбовця виникає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, а тому він має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до порядку №499 від 28.05.2008 виходячи з розміру грошового забезпечення на день встановлення інвалідності. Вважає, що відповідач протиправно під час розрахунку суми одноразової грошової допомоги виходив із розміру грошового забезпечення на день звільнення позивача зі служби.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 16.05.2018, адміністративний позов направлено за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду.

05 червня 2018 року адміністративна справа надійшла до Житомирського окружного адміністративного суду.

06 червня 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Лавренчук О.В.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

19 червня 2018 року Житомирський обласний військовий комісаріат надіслав до суду пояснення щодо позову. Вказує, що відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку №499 грошове забезпечення для військовослужбовців, звільнених з військової служби визначається а день звільнення, а тому призначення та виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення позивача з військової служби в сумі 687,12 грн є правомірним. Просить позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

02 липня 2018 року від Міністерства оборони України надійшло клопотання, в якому відповідач просить позов ОСОБА_1 залишити без розгляду. Вказує, що оскаржуване рішення прийнято у лютому 2017 року, тоді як до суду позивач звернувся у травні 2018 року.

02 липня 2018 року до суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що позивач повинен був звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий позов. Щодо суті спору вказує, що розмір одноразової грошової допомоги визначається на день встановлення інвалідності, а для осіб, звільнених зі служби, - на день звільнення зі служби. Зазначає, що зміни у грошовому забезпеченні, які відбулись вже після звільнення такої особи з військової служби до моменту встановлення їй інвалідності при обчисленні цієї допомоги не враховуються. Вважає на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі №806/487/16 зобов’язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як інваліду 2 групи з 20.07.2012 року одноразову грошову допомогу у розмірі 30-місячного грошового забезпечення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, зі змінами згідно Постанови КМУ №815 від 25.07.2011.

03 лютого 2017 року Протоколом №10 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято нове рішення про призначення одноразової грошової допомоги майору в запасі ОСОБА_1, якого 13.09.1994 звільнено з військової служби та 20.07.2012 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеному на день звільнення з військової служби, в сумі 687,12 грн (а.с. 13).

Вважаючи такий обрахунок одноразової грошової допомоги протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд відмічає наступне.

Частиною 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач в позовній заяві вказує, що про існування оскаржуваного рішення відповідача йому стало відомо із листа №3/6/663 від 12.03.2018 (а.с. 15).

Відповідачем не надано до суду жодного доказу на спростування даного твердження ОСОБА_1.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, та беручи до уваги те, що до суду з позовом позивач звернувся у травні 2018 року, суд вважає, що позивачем не пропущено визначений статтею 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду.

Щодо твердження представника відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, що позивач повинен був звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий позов, суд зазначає наступне.

У адміністративній справі №806/487/16 предметом спору були дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, а судом було досліджено довідку від 03.04.2015 №С3/3431/Х3 50937. Тоді як предметом спору в адміністративній справі №295/5926/18 є розмір грошового забезпечення, який було взято при визначенні суми одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті ОСОБА_1, а судом досліджено довідку Житомирського обласного військового комісаріату про грошове забезпечення від 25.04.2018 №СЗ/3172ХЗ50937.

Отже, предмет та підстави позову не є ідентичними, а тому відсутні підстави для звернення до суду у порядку ст. 383 КАС України.

Щодо розміру одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті позивачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови КМУ №499 від 28 травня 2008 року встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Як убачається з матеріалів справи, позивачу ІІ група інвалідності встановлена з 20.07.2012.

Враховуючи, що право на грошову допомогу у звільненого військовослужбовця наступає на момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 499 від 28 травня 2008 року.

Такий висновок узгоджуються із висновками Верховного Суду України викладеними, зокрема, у постанові від 10 березня 2015 року №21-563а.

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 499 визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога виплачується у розмірі: 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам ІІ групи.

Абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Постанови №499 передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.

Таким чином, для звільнених з військової служби особам грошове забезпечення визначається на день звільнення, а не на момент настання інвалідності. Незалежно від дати встановлення групи інвалідності, одноразова грошова допомога обчислюється, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке особа отримувала на день звільнення. Зміни у грошовому забезпеченні, які відбулися вже після звільнення такої особи з військової служби до моменту встановлення їй інвалідності при обчисленні цієї допомоги не враховується.

З огляду на вказане, суд не бере до уваги довідку Житомирського обласного військового комісаріату про грошове забезпечення від 25.04.2018 №СЗ/3172ХЗ50937, оскільки в ній вказане грошове забезпечення на день встановлення позивачу інвалідності.

Суд відмічає, що позивачем не заперечувалось, що при звільненні з військової служби його грошове забезпечення складало 2290400 крб.

Указом Президента України від 25.08.1996, №762/96 "Про грошову реформу в Україні" встановлено, що українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на 1 гривню.

Отже, розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення зі служби становив 22,90 грн.

Суд встановив, що Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби при Міністерстві оборони України правомірно призначила грошову допомогу позивачу в розмірі 30%-місячного грошового забезпечення в сумі 687,12 грн, яка відповідає вимогам вищенаведених законодавчих актів.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 72--76, 242, 243, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя О.В. Лавренчук