Постанова № 75223295, 10.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2985/18 Справа № 200/1043/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Хагворт Менеджмент Лімітед на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року про залишення без розгляду позову Хагворт Менеджмент Лімітед до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Влада-2009», ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович, ОСОБА_7, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року Хагворт Менеджмент Лімітед звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Влада-2009», ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року позовна заява Хагворт Менеджмент Лімітед залишена без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Не погодившись з такою ухвалою, позивач Хагворт Менеджмент Лімітед звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року скасувати та направити справу до того ж суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що вони не були сповіщені належним чином про судові засідання 31 жовтня 2016 року, 06 березня 2017 року та 05 лютого 2018 року.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Хагворт Менеджмент Лімітед на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом осіб які приймають участь у даній справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що будучи належним чином повідомленим позивач не з'явився у судові засідання 31 жовтня 2016 року, 06 березня 2017 року, 30 серпня 2017 року та 05 лютого 2018 року.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, зважаючи на наступне.

Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, в тому числі позивача.

Зокрема частиною 5 статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду,крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі, і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 лютого 2016 року було відкрито провадження по даній справі та призначене судове засідання на 11 квітня 2016 року (а.с.132), про що позивача було сповіщено належним чином (а.с.133).

11 квітня 2016 року, у зв'язку з неявкою усіх осіб, що приймають участь у справі, її розгляд було відкладено на 04 липня 2016 року (а.с.159,160), втім позивач не був належним чином сповіщений про відкладення розгляду справи на 04 липня 2016 року.

04 липня 2016 року слухання справи відкладено на 31 жовтня 2016 року у зв'язку з неявкою відповідача, про відкладення справи на 31 жовтня 2016 року представник позивача був сповіщений належним чином (а.с.166,167).

31 жовтня 2016 року слухання справи відкладене на 06 березня 2017 року (а.с.170), про відкладення слухання справи на 06 березня 2017 року позивач належним чином сповіщений не був.

06 березня 2017 року справа була знята з розгляду у зв'язку з хворобою судді Єлісєєвою Т.Ю. та відкладено слухання на 05 лютого 2018 року, позивач знову не був повідомлений належним чином про відкладення слухання справи на 05 лютого 2018 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі зазначено, що позивач, крім іншого, не з'явився у судове засідання ще й 30 серпня 2017 року, втім матеріали справи не містять жодних доказів того, що справу відкладали саме на 30 серпня 2017 року.

Частина 1 ст.74 ЦПК України (у редакції закону, чинному на момент відкладення слухання даної справи судом першої інстанції) передбачає, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Згідно положень ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Пункт 1 ч.1 ст.169 ЦПК України передбачає, що суд відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей,що їм вручені судові повістки.

Позивач не був повідомлений про судові засідання 06 березня 2017 року та 05 лютого 2018 року належним чином.

Також, матеріали справи не містять доказів, що судом вирішувалося питання про обов'язкову участь позивача у розгляді справи, у зв'язку з тим, що його неявка перешкоджає розгляду справи.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи наведені обставини та положення законодавства, колегія суддів вважає, що залишення позовної заяви без розгляду, за відсутності умов, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, є помилковим.

З огляду на викладене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду перешкоджає подальшому провадженні у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.

При наявних порушеннях процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Хагворт Менеджмент Лімітед задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року про залишення без розгляду скасувати і справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р. Максюта Ж.І.