Ухвала суду № 75220816, 11.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19588/17 Провадження № 22-ц/773/882/18 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Категорія: 71Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

11 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Бовчалюк З.А., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 подану в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року в справі за заявою Луцької міської ради про визнання спадщини відумерлою,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 відкрито провадження у справі за заявою Луцької міської ради про визнання спадщини відумерлою.

Не погоджуючись з ухвалою судді суду першої інстанції, ОСОБА_2 ОСОБА_3 18 травня 2018 року, повторно 07 червня 2018 року подали апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_4

Ухвалами Апеляційного суду Волинської області від 31 травня 2018 та від 20 червня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 подану в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року в справі за заявою Луцької міської ради про визнання спадщини відумерлої ( а.с. 54, 63).

Однак 04 липня 2018 року, ОСОБА_2 ОСОБА_3 повторно подали апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_4 на ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року.

З матеріалів справи убачається, що апеляційні скарги подані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_4 18 травня 2018 року, 07 червня 2018 року та 07 липня 2018 року за змістом і за клопотаннями, які заявлені в апеляційній скарзі, повністю ідентичні.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Отже, повторне оскарження однією і тією ж особою рішення, ухвали суду першої інстанції, при наявності ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за її ж апеляційною скаргою на ті ж судові рішення не допускається.

Аналіз викладених обставин дає підстави стверджувати, що має місце зловживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 своїм процесуальним правом на оскарження судових рішень.

Згідно з ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У справі «Преда і Дардарі проти Італії» Суд вказав, що метою норми ст. 17 Конвенції є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією. Крім того, Суд звертає увагу на те, що зловживанням правом визнається і така діяльність, яка фактично не спричинила шкоди, однак мала своєю метою у майбутньому використати певне право для порушення прав інших осіб.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Враховуючи викладене, а також те, що сутність проблеми зловживання правом полягає у співвідношенні нормативного i фактичного, вважаю, що в даному випадку є всі правові підстави стверджувати про зловживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 своїм процесуальним правом на оскарження судового рішення, оскільки дії ОСОБА_2, ОСОБА_3, що виразилися у неодноразовому поданні апеляційної скарги на ухвалу судді з тривалим проміжком у часі, є усвідомленими вольовими систематичними вчинками, що лише формально ґрунтуються на положеннях процесуального права і не мають за мету захист порушених, невизнаних чи оспорюваних його прав, а навпаки такі вчинки та діяльність переслідують іншу мету, що в свою чергу порушує передбачене Конвенцією право заявника на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм процесуального права, а також з метою забезпечення виконання завдань цивільного судочинства, дотримання засад і принципів міжнародного права, приходжу до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у даній справі.

Керуючись ст. 358, 389, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 подану в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року в справі за заявою Луцької міської ради про визнання спадщини відумерлою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області З.А. Бовчалюк