Постанова № 75219501, 10.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3330/18

Провадження № 22-ц/772/1506/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 рокуСправа № 127/3330/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого cудді Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Марчук В.С.,

за участі секретаря судового засідання Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2018 року, постановлене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Н.М. Бессараб,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє», Замостянського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та просила визнати виконавчий напис від 11.11.2016 за №1314, вчинений приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. щодо звернення стягнення на кошти в сумі 25 900,00 грн таким, що не підлягає виконанню. Такі вимоги вона мотивувала тим, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства та він не випливає з безспірної вимоги.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2018 року позов задоволено: визнано виконавчий напис від 11 листопада 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрований в реєстрі за №1314, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» в загальному розмірі 25900,15 грн заборгованості за кредитним договором №V02.188.36030 від 06 травня 2015 року за період з 06 листопада 2015 року по 07 вересня 2016 року, таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання розподілу судових витрат.

З таким рішенням не погодилось ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє» та оскаржило його в апеляційному порядку. Посилаючись на невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам ст. 263 ЦПК України, зокрема, на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просило його скасувати, та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. Також товариство просило стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Інші учасники справи своїм правом на подання апеляційному суду відзиву на скаргу не скористались.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, прийшов до наступного висновку.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції були встановлені такі обставини.

06 травня 2015 року між позивачем ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» був укладений кредитний договір №V02.188.36030, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 грошові кошти на поточні потреби в сумі 20212,00 грн. строком на 72 місяці.

За умовами договору ОСОБА_3 за користування кредитом сплачує проценти за ставкою: протягом перших 3 (трьох) місяців кредитування - 0,001% річних від неповернутої суми кредиту, а починаючи з 4 (четвертого) місяця кредитування - 7,9000% річних від неповернутої суми кредиту. За обслуговування кредитної заборгованості банком, позичальник починаючи з 4 (четвертого) місяця кредитування сплачує фіксовану щомісячну плату в розмірі 2,0000% від початкової суми кредиту. Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 72 щомісячних внесках включно до 6 числа кожного місяця. З цією метою банк відкрив ОСОБА_3 банківський поточній рахунок НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг «БПР Стартовий», що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

29 квітня 2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та TOB «Факторингова компанія «Рантьє» був укладений Договір факторингу №29/04-1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за вищевказаним кредитним договором від 06.05.2015 року від ПАТ «Ідея Банк» до TOB «Факторингова компанія «Рантьє».

У позичальника ОСОБА_3 виникла заборгованість по вищевказаному кредитному договору.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору TOB «Факторингова компанія «Рантьє» було направлено на адресу ОСОБА_3 письмову вимогу від 07 вересня 2016 року про повернення кредиту разом з повідомленням про відступлення права вимоги за кредитним договором, довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором та випискою про рух коштів по рахунку станом на 07 вересня 2016 року.

11 листопада 2016 року директор ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє» Понеділок А.Г. звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. із заявою про вчинення виконавчого напису.

Відповідно до виконавчого напису, виданого 11 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., запропоновано стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє» заборгованість, що виникла по кредитному договору №V02.188.36030 від 06.05.2015, право вимоги за яким 29.04.2016 було відступлено стягувачу Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» на підставі договору факторингу №29/04-1. Стягнення заборгованості проводиться за період з 06.11.2015 року по 07.09.2016 року. Сума заборгованості складається: заборгованість за тілом кредиту - 20 212,00 грн; заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам та комісіями - 4 388, 15 грн; плата за вчинення виконавчого напису - 1300,00 грн. Загальна сума заборгованості становить 25 900,15 грн.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з таких обставин.

В підтвердження надсилання ОСОБА_3 відповідної вимоги про сплату заборгованості, нотаріусу було додано опис поштового вкладення до цінного листа, адресованого ОСОБА_3 та список групових поштових відправлень, серед яких під №21 зазначено ОСОБА_3 (а.с. 115-116, 117 на звороті). Проте документів, зміст яких беззаперечно та об'єктивно підтверджував би отримання боржником ОСОБА_3 відповідної вимоги ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє» щодо наявності та необхідності сплати заборгованості, і як наслідок - вчинення або не вчинення боржником ОСОБА_3 відповідних дій щодо визнання чи заперечення обставин відносно такої заборгованості, нотаріусу надано не було. А це, як вважав місцевий суд, не може підтверджувати отримання таких документів боржником, а відтак, не може підтверджувати обізнаність боржника з відповідною заборгованістю.

Також суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався нормами, які закріплені в Положенні про організаційну діяльність у банках України, затверджену постановою НБУ №254 від 18.06.2003, відповідно до п.п. 5.6, 5.8 якого визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України. Так, місцевий суд, встановивши, що стягувачем надана нотаріусу виписка по особовому рахунку ОСОБА_3 не містить в собі обов'язкові реквізити, які встановлені п. 5.5, дійшов висновку, що документи, подані ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє» нотаріусу, не підтверджували безспірність заборгованості ОСОБА_3.

Апеляційний суд з такими висновками не погоджується.

За змістом ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (далі ЗУ «Про нотаріат») Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом першої інстанції в ході розгляду справи витребовувались від приватного нотаріуса документи, на основі яких було вчинено виконавчий напис.

Апеляційним судом встановлено, що такими документами є:

-Кредитний договір № V02.188.36030 від 06 травня 2015 року, укладений між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3;

-Договір факторингу № 29/04-1 від 29 квітня 2016;

-Витяг з додатку №2 до Договору факторингу № 29/04-1 від 29 квітня 2016 року;

-Довідка про ненадходження платежів від 19.10.2016 за № 2.19/10-229;

-Довідка-розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № V02.188.36030 від 06 травня 2015 року станом на 29 квітня 2016 року;

-Довідка-розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № V02.188.36030 від 06 травня 2015 року станом на 07 вересня 2016 року;

-Розрахунок заборгованості за кредитним договором № V02.188.36030 ;

-Виписка/особовий рахунок з01/01/2000 по 06/09/2016;

-Виписка/особовий рахунок з01/01/2000 по 18/10/2016;

-Вимога про усунення порушення кредитних зобов'язань від 07.09.2016 , вих. № V02.188.36030;

-Повідомлення про відступлення права вимоги;

-Опис вкладення в цінний лист з відміткою поштового відділення зв'язку;

-Список №6ф.103 згрупованих поштових відправлень;

-Список №176ф.103 згрупованих поштових відправлень листів цінних пріоритетних, з відміткою поштового відділення зв'язку;

-Фіскальний чек ЛД УДППЗ «Укрпошта» від 09.09.2016.

Тобто, на переконання суду апеляційної інстанції , приватному нотаріусу були надані всі необхідні документи, які передбачені законом, для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до змісту п.п. 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Як було встановлено апеляційним судом, про що зазначалось вище, товариство надало нотаріусу доказ відправлення ОСОБА_3 вимоги про усунення порушення кредитних зобов'язань із застереженням про вчинення виконавчого напису нотаріуса в разі її невиконання. Про це зазначено в описі вкладення цінного листа, копія кого міститься в матеріалах справи (а.с. 115).

Тобто висновок суду першої інстанції, що Товариство мало довести факт отримання боржником такої вимоги не узгоджується із вказаним Положенням, оскільки останнє передбачає також як доказ надіслання вимоги - відповідну відмітку поштового зв'язку про її відправлення.

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» визначає вичерпний перелік документів, які мають бути подані нотаріусу, в обґрунтування вимоги вчинити виконавчий напис щодо стягнення боргу. Такими документами підтверджується існування непогашеного боргу і можливість стягнути його у безспірному порядку.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірит, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріа» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином при поданні документів для вчинення виконавчого напису нотаріус повинен пересвідчитись на їх основі чи існує непогашений борг, законність вимог стягувача.

Документи, які були надані нотаріусу і про які було зазначено вище, підтверджують такі обставини, зокрема, існування заборгованості та її розмір.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Позивач не надала суду ані першої, ані апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження того, що розмір її заборгованості становить іншу суму, аніж та, що була визначена Товариством у розрахунку, який був наданий нотаріусу.

Матеріали справи не містять також і доказів щодо невирішених по суті спорів щодо кредитної заборгованості ОСОБА_3

Тобто, як вважає апеляційний суд, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували безспірність заборгованості позивача ОСОБА_3

Посилання ОСОБА_3 як на підставу для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з тим, що не було застосовано процедуру досудового врегулювання спору є безпідставним, оскільки власне вчинення виконавчого напису і є способом його досудового врегулювання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 також посилалась на ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» , якою встановлено порядок повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Так, якщо обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в

позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим

обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження,

письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням

зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в

Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет

забезпечувального обтяження.

Проте ОСОБА_3 зазначала, що Товариство жодного разу не надсилало вимогу про сплату заборгованості, а також ним не було дотримано положення п.6 ч.2 ст. 27 вказаного Закону, відповідно до якого відповідач повинен був спершу зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження і тільки через 30 днів мав право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду, що зроблено не було.

Апеляційний суд вважає такі обґрунтування безпідставними, виходячи з таких міркувань.

За змістом ст.21 Закону до забезпечувальних обтяжень належать:

застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України що виникає на підставі договору; право застави рухомого майна згідно з статтею 694 Цивільного кодексу України; право притримання рухомого майна згідно з параграфом 7 глави 49 Цивільного кодексу України; інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються як забезпечувальні. Зміст окремих видів забезпечувальних обтяжень встановлюється законом та/або договором.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір. Жодного іншого договору в забезпечення взятих на себе зобов'язань між ОСОБА_3 та Банком укладено не було, а тому Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до цих правовідносин застосуванню не підлягає.

Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, вказують на безумовну невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому беруться судом до уваги.

Отже, при ухваленні рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а тому воно в силі залишатись не може та підлягає скасуванню.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України визначає порядок розподілу судових витрат між сторонами. Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову у позові ОСОБА_3, то судовий збір, сплачений нею за подання позовної заяви слід залишити за позивачем. Так як апеляційна скарга ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє» підлягає задоволенню, то судовий збір в розмірі 1762,00 грн, який був сплачений Товариством, згідно квитанції № ПН 293908 від 01 червня 2018 року ( а.с. 177), за подання апеляційної скарги, підлягає стягненню з ОСОБА_3 на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141,367, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє», Замостянського віділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» 1762, 00 гривні в рахунок відшкодування сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 липня 2018 року.

Головуючий суддя /підпис/ М.М. Якименко

Судді: /підпис/ О.В. Ковальчук

/підпис/ В.С. Марчук

Відповідно до оригіналу:

Головуючий суддя М.М. Якименко