Постанова № 75216399, 03.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/2902/17 Номер провадження 22-ц/786/1437/18Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Обідіної О.І.

Суддів: Абрамова П.С., Карпушина Г.Л.

За участю секретаря Кальник А.М.

розглянула в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 27 квітня 2018 року в складі судді Самсонової О.А. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" про визнання недостовірною інформації та її спростування,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" про визнання недостовірною інформації та її спростування, в якій просила стягнути з позивача на її користь 30000 грн. судових витрат, понесених у зв’язку з наданням їй правничої допомоги.

Вказувала, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22.03.2018 року провадження по даній справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову, але питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось. На даний час, у відповідності до ч.6 ст. 142 ЦПК України має право на компенсацію здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 27 квітня 2018 року заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Відмова в задоволенні заяви обґрунтована відсутністю процесуальних підстав для відшкодування позивачем понесених нею як відповідачем витрат по справі.

При цьому суд встановив, що оплата правничої допомоги, яка мала місце 11.04.2018 року, здійснена відповідачем з порушенням умов визначених в додатку до договору про надання правової допомоги, яким передбачено оплату послуг протягом 1 місяця з дня підписання цього додатку, тобто до 26.03.2018 року та внесена ОСОБА_2 більше ніж через 15 днів після закриття провадження по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким стягнути з позивача понесені нею як відповідачем витрати на правничу допомогу в розмірі 30000 грн.

Доводи скарги обґрунтовані доведеністю факту понесення витрат на правову допомогу в вищезазначеній сумі, яка пов’язана з резонансом та складністю справи, розробкою адвокатом необхідних правових позицій, що вимагало багато часу на підготовку процесуальних документів. Вважає, що поза увагою суду залишилось те, що позивачем до неї було пред'явлено необгрунтований позов, в ході розгляду справи він зловживав своїми правами та не доводив обставин, якими обгрунтовував заявлені вимоги.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 374 ч.1 п.1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22.03.2018 року відмову ОСОБА_3 від позову прийнято та закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» про визнання інформації недостовірною та її спростування, в зв’язку з відмовою позивача від позову і прийняття відмови від позову судом.

Вказана ухвала вступила в законну силу.

В квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду в порядку ст. 142 ЦПК України з клопотанням про розподіл судових витрат.

Матеріалами справи доводиться, що 18.10.2017 року відповідач ОСОБА_2 уклала договір з адвокатом ОСОБА_4 про надання правової допомоги.

Повноваження адвоката щодо представлення інтересів ОСОБА_2 підтверджені ордером від 16.01.2018 року.

В додатку до договору про надання правової допомоги від 26.02.2018 року сторони визначили, що оплата послуг адвоката становить 30000 грн. та здійснюється протягом 1 місяця з дня підписання цього додатку до договору.

Відповідно до прибуткового касового ордеру від 11.04.2018 року прийнято адвокатом ОСОБА_4 від ОСОБА_2 30000 грн. як оплату послуг за договором про надання правової допомоги, на умовах викладених в додатку до договору від 26.02.2018 року.

Частиною 3 ст.142 ЦПК України встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Як передбачено ч.6 ст.142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п’ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв’язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев’ятої статті 141 цього Кодексу.

В свою чергу ч. 9 ст. 141 ЦПК України встановлює, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В ході розгляду заяви про розподіл судових витрат, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 не доведено фактів зловживання позивачем своїми процесуальними правами та пред'явлення ним необгрунтованого позову, оскільки таке твердження є лише припущенням самого відповідача.

При цьому, суд слушно зазначив про відсутність підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість отримання відповідачем компенсації за понесені в ході розгляду справи судові витрати.

Так, оплата послуг адвоката була здійснена відповідачем вже після закриття провадження по справі та тоді, коли збіг встановлений правилами ч.6 ст. 142 ЦПК України п'ятнадцятиденний строк для вирішення судом питання про розподіл судових витрат у випадках, визначених ч.ч. 3-5 даної статті.

Разом з цим, діючим процесуальним законодавством не передбачено вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених стороною після сплину 15 денного строку для розгляду заяви з приводу їх розподілу.

Також колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду з приводу того, що здійснена відповідачем 11.04.2018 року оплата послуг за договором про надання правової допомоги фактично є порушенням умов останнього, оскільки проведена клієнтом поза межами встановленого в додатку строку (в додатку до договору від 26.02.2018 року сторони визначили строк оплати за надані послуги протягом 1 місця, тобто до 26.03.2018 року, натомість оплата була здійснена відповідно до прибуткового касового ордеру 11.04.2018 року).

При цьому, суд першої інстанції слушно зазначив, що представник відповідача –адвокат ОСОБА_4 жодного разу участі в розгляді справи не приймав, фактично не використав надані йому як представнику процесуальні права .

Так, зі справи вбачається, що адвокат ОСОБА_4 не приймав участі в жодному судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 як до підписання додатку до договору про надання правової допомоги, так і після самостійно здійснювала захист своїх інтересів в суді, брала участь в судових засіданнях, знайомилася з матеріалами справи, подавала необхідні клопотання та заперечення.

Одночасно, відповідачем не надано доказів про обгрунтованість та пропорційність визначеного сторонами розміру оплати за надання правничої допомоги предмету спору та обсягу здійсненої самим представником роботи по захисту інтересів свого клієнта.

Частиною 3 ст.141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат крім іншого суд враховує чи пов’язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Вірно встановивши в частині вирішення питання про розподіл судових витрат обставини та правильно застосувавши норми процесуального права, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача.

Доводи апеляційної скарги вказаного висновку місцевого суду не спростовують.

Так, відхиляються колегією суддів твердження про те, що суд залишив поза увагою безпідставність заявленого ОСОБА_3 позову, оскільки вказана позиція є власною думкою відповідача ОСОБА_2, яка в ході розгляду справи позов не визнавала та просила відмовити в його задоволенні.

Посилання апелянта на те, що судом не враховано її активне спілкування з адвокатом, надання йому копії документів та всіх матеріалів справи, ведення постійних перемовин по скайпу, - не приймаються до уваги колегією суддів як підстава для скасування ухвали суду та задоволення заяви про розподіл судових витрат. При цьому, колегія суддів зауважує, що обсяг проведеної адвокатом як представником сторони по справі роботи по наданню правничої допомоги визначається згідно до положень частини 4 статті 137 ЦПК України, якою передбачено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так, такий розмір має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів, які б доводили співмірність понесених нею витрат на оплату правничої допомоги, а також є недоведеними обставини, які б засвідчували сам факт та обсяг реально наданої їй допомоги.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали місцевого суду, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 27 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 липня 2018 року.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1