Рішення № 75216063, 05.07.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2087/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого-судді -Бенца К.К.,

при секретарі – Вереш А.В.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Ужгородської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєтрації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Ужгородської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєтраційного обліку у житловому будинку №49 по вул. Садова, що в м. Ужгород. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно є власником будинку № 49 по вул. Садова, що в м. Ужгороді. За вказаною адресою також зареєстрована відповідач – ОСОБА_3, яка за твердженням позивача за зареєстрованим місцем проживання фактично не проживає з 01.01.2017 року, так як переїхала проживати у добудований будинок за адресою: с, Коритняни, а відтак її реєстрація носить формальний характер.

На підтвердження факту не проживання відповідача за адресою реєстрації посилається на данні акту про відсутність(непроживвання) особи (осіб) за місцем реєстрації від 19.02.2018 року та покази свідків.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає знятись з реєстраційного обліку , змушений звернутись до суду з метою захисту порушених прав.

З посиланням на викладене, а також на те, що відповідач ОСОБА_3 в даному будинку не проживає, але залишається зареєстрованою за вказаною адресою, що перешкоджає йому в реалізації прав як власника користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а також з посиланням на норми ст.41 Конституції України, ст.ст. 6, 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 107 ЖК України , просить суд винести рішення яким визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у будинку за адресою м. Ужгород, вул. Садова, №49 та зняти її з реєстрації.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові.

В судове засідання відповідач не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, надіслала через канцелярію суду 10.05.2018 року та 07.06.2018 року заяву згідно якої просла суд розглянути справу у її відсутності.Письмового відзиву на адресу суду не надходило.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням позивача в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. З ОСОБА_3 знайомі, так як вона є його сусідкою. Вказав, що з січня 2017 року ОСОБА_3 є його сусідкою, проживає в с . Коритняни.

26.04.2018 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про виклик свідків;

10.05.2018 року відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи у її відсутності;

07.06.2018 року відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи у її відсутності;

04.07.2018 року позивачем через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, покази свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов до наступного.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що житловий будинок №49 по вул. Садова, що в м. Ужгород належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.12.2008 року.

Згідно з даними витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 21216716 власником житлового будинку №49 по вул. Садова, що в м. Ужгород , є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності САС №188637 від 09.12.2008 року, копія приєднана до матеріалів справи.

Факт непроживання відповідача ОСОБА_3 у вищевказаному будинку підтверджується актом про відсутність ( непроживння) особи за місцем реєстрації від 19.02.2018 року складеним сусідами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , згідно якого відповідач – ОСОБА_3 в будинку № 49 по вул. Садова, що в м. Ужгороді, зареєстрована , але не проживає з 01.01.2017 року.

Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання ГУДМС України в Закарпатській області відповідач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована 29.05.1996 року за адресою: м. Ужгород, вул. Садова, 49.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо права користування жилим приміщенням, яке на праві власності належить позивачеві.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В чинному законодавстві закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316,317,319,321 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно вимог ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Право члена сім’ї власника жилого будинку, який не є співвласником на користування цим будинком відповідно до ст. 156 ЖК України обумовлене наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у даному будинку.

Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей.

Аналогічне положення закону передбачено і ст. 383 ЦК України.

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.4 ст. 156, ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім"ї власника будинку (квартири) належать дружина власника, їх діти і батьки. Членами сім"ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із власником і ведуть з ним спільне господарство.

Ч. 2 ст. 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що відповідач не проживає за місцем реєстрації більше року у зв’язку із переїздом на проживання до іншого будинку . Окрім того вказане підтверджено і показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4

Відповідачем не спростовано вказані доводи позивача, хоча такий процесуальний обов'язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.

Суду не представлено доказів, що підтверджують право власності відповідача на частку в домоволодінні, чи право відповідача ОСОБА_3 на збереження права на житло при їх відсутності за місцем проживання.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь – яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.

Приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт відсутності відповідача- Голінка С.І. в будинку № 49 по вул. Садова, в м. Ужгород понад один рік, а саме з січня 2017 року, суд приходить до переконливого висновку, що вимога позовної заяви про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування зазначеним вище жилим приміщенням, підлягають задоволенню.

Посилання позивача на норму ч. 2 ст. 107 ЖК України, як на підставу для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням є недоцільними, оскільки норми данної статті стосуються наймача та членів його сім'ї, які користуються жилими приміщеннями в будинках державного та громадського житлового фонду, в той час, як відповідачка зареєстрована у будинку, який є приватною власністю позивача.

Що стосується позовної вимоги про зняття з реєстрації місця проживання відповідача, суд вважає що така не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється зокрема на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, тощо.

Реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а тому зняти відповідача з реєстрації місця проживання можна лише за умови втрати ним права користування цим житлом чи у зв'язку з його виселенням (добровільно чи у примусовому порядку).

Таким чином, рішення суду по справам даної категорії є окремою безпосередньою підставою зняття з реєстрації особи, яка визнана за рішенням суду такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові, зокрема, для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Орган реєстрації, керуючись ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення відповідача права користування житловим приміщенням, зобов'язаний зняти відповідача з реєстрації.

Тому виходячи з правового аналізу норм закону, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, враховуючи те що позивач є власником будинку №49 по вул. Садова, що в м. Ужгород, реєстрація відповідача ОСОБА_3 порушує права позивача вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю та беручи до уваги факт тривалого не проживання відповідача у вказаному будинку суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою : м. Ужгород, вул. Садова, 49 є обґрунтованою і підлягає до задоволення, оскільки позивач належними і допустимими доказами довів ті обставини на які посилався, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.41 Конституції України, та ст.ст. 317, 319 , 321, 383, 391,405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст.12, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 272 – 273, 352, 354 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Ужгородської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєтрації – задовольнити частково .

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у житловому будинку за адресою м. Ужгород, вул. Садова, 49.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплаченого ним суми судового збору в розмірі 704,80 грн.(сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцятиднів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_2, (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3) ;

Відповідач - ОСОБА_3 ( місце реєстрації вул. Садова, 49, м. Ужгород, 88000)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради (місце знаходження пл. Поштова, 3, м. Ужгород, 88000)

Дата складання повного судового рішення 09.07.2018 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_8