Постанова № 75214962, 02.07.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8016/17

Провадження № 2-а/761/43/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Юзькової О.Л.

при секретарі Голопич Н.Р.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Київській області про визнання рішення протиправним, скасування та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративними позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві в якому з просить: визнати протиправними дії Головного Управління Національної поліції в Київській області щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги вказаної в листі № 29/Б-34 від 01.02.2017; зобов'язати Головне управління Національної Поліції в Київській області, розглянути та призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 12.03.1997 року прийнятий на службу до органів внутрішніх справ. 07.11.2015 р. позивач відповідно до наказу № 1о/с був прийнятий на службу до Головного управління Національної поліції в Київської області і з цього часу на ОСОБА_1 розповсюджуються вимоги Закону України «Про поліцію». В кінці січня та на початку лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Київській області». За результатами обстеження 04.02.2016 р. ОСОБА_1 поставлено діагноз і зроблено висновок про причинний зв'язок захворювання та пораненням, з проходженням служби в ОВС. У зв'язку із погіршенням здоров»я позивач звернувся з рапортом на звільнення Наказом № 52 о/с від 08.02.2016 р. ОСОБА_1 звільнено з зі служби з посади старшого уповноваженого кримінальної поліції в запас за ст. 77 п.п. 1 Закону України «Про національну поліцію». 19.04.2016 р. позивач пройшов медико-соціальну експертизу та йому було встановлено 2 групу інвалідності починаючи з 19.04.2016 р. та зазначено, що захворювання пов'язано із проходженням служби в ОВС. 21.04.2016 р. позивачем отримано довідку. Що ступінь втрати професійної працездатності становить 70%. Після отримання вищезазначених документів ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Національної поліції Київської області з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю. Однак відповідачем було відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1, у зв'язку із відсутністю у нормативно-правових актах України положень щодо таких виплат. З таким рішенням позивач не погоджується, а тому і звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року відкрито провадження у справі.

В подальшому представником позивача було збільшено позовні вимоги, згідно яких просить: визнати протиправними дії Головного Управління Національної поліції в Київській області щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги вказаної в листі № 29/Б-34 від 01.02.2017; зобов'язати Головне управління Національної Поліції в Київській області, розглянути та призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, передбаченого Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 150 000,00 грн. матеріальної шкоди.

Представник відповідача 17.08.2017 р. на адресу суду надіслав заперечення на уточнений позов ОСОБА_1, в якому зазначено, що відповідач заперечує в повному обсязі щодо вимог з огляду на наступне. До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850. Нормами та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, та нормами Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11 січня 2016 № 4, визначено, що для отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення групи інвалідності заява про її отримання має бути подана працівником за останнім місцем служби. Останнім місцем ОСОБА_1 було Головне управління Національної поліції Київської області, проте виплату одноразової грошової допомоги просить здійснити за розмірами відповідно до Порядку і умов № 850, який був прийнятий на виконання Закону України «Про міліцію». Відповідно до п. 4 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського призначається і виплачується особам, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; Розміри одноразової грошової допомоги поліцейським вав разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожитого мінімум, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. При визначенні поліцейському внаслідок причин. Зазначених в п. 4, інвалідності ІІ групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. На даний час Головне управління здійснює призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про Національну поліцію» та наказу № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського». Тому на думку представника відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до порядку та розмірів встановлених Порядком № 850, який був прийнятий на виконання ст. 23 ЗУ «Про міліцію» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того зазначив, що моральна шкоди позивачем не підтверджена доказами, не вказано в чому саме полягає, та з яких міркувань виходив позивач зазначаючи таку суму.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року прийнято рішення про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні.

21 лютого 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Національної поліції у м. Києві в якому зазначено ті ж підстави, що викладені в запереченнях на позов від 17.08.2017 року.

Від представника позивача у квітні 2018т року надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що з думкою представника відповідача сторона позивача не погоджується зважаючи на наступне. Той факт, що ОСОБА_1 після звільнення зі служби в ОВС був прийнятий на службу в органи поліції, не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850. Посилання відповідача, як на підставу для відмови на ту обставину, що порядок виплати є не врегульованим, оскільки спірні правовідносини врегульовано Порядком № 4 не є вірним, оскільки Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» яким встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про національну поліцію»..

Дослідивши матеріали справи, надавши їм оцінку суд вважає встановленим наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, капітан, старший уповноважений кримінальної поліції, був звільнений у запас (з постановкою на військовий облік) за статтею 77, п. 1 пп.2 (через хворобу), по що свідчить витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Київській області № 52 о/с від 08.02.2016 року.

21.04.2016 р. ОСОБА_1 отримано довідку МСЕК серії АГ № 0002580 та встановлено, що ступінь втрати позивачем професійної працездатності становить 70%.

Як свідчить довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 21.04.2016 року, ОСОБА_1, і це визнається представником відповідача, встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

З матеріалів справи вбачається, позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Київській області з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності.

Листом Головного управління Національної поліції у Київській області № 29/Б-34 від 01.02.2017 року ОСОБА_1 було відновлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Однак, суд не може погодитись із доводами сторони відповідача з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Відповідно до п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктами 7 - 9 Порядку № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

З 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про міліцію».

Водночас, пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно ч. 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, зареєстрованого в Мінюсті України 29.01.2016 року за № 163/28293, затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Так, відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Відповідно до розділу 4 Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.

Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Положеннями Порядку № 850 та Порядку № 4 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності виплачується за останнім місцем служби. Отже, заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності має бути подана працівником за останнім місцем служби.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.

Той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції, не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій та рішень.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Враховуючи наведене вище, а також те, що позивач звернувся до ГУНП в Київській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в порядку, визначеному наказом МВС України від 11.01.2016 року № 4, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», - а тому відмова Головного управління Національної поліції в Київській області є протиправною.

Позивач також просить суд стягнути на його користь суму моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн., проте суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями Головного управління Національної поліції в Київській області, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що протиправною бездіяльністю відповідача як суб'єкта владних повноважень порушено його права, оскільки така бездіяльність завдала йому душевних страждань, головного болю, порушення нормального ритму життя.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 150 000,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн. є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивача є інвалідом ІІ групи, останній звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» та судовий збір ним не сплачувалось.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись Законом України «Про національну поліцію», ст. 2-3, 5-6, 9, 13, 72-79, 134, 139, 241-243, 245-246, 250-251, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Київській області про визнання рішення протиправним, скасування та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного Управління Національної поліції в Київській області (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) вказаної в листі № 29/Б-34 від 01.02.2017.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) розглянути питання про призначення та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, передбаченого Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення (ухвали), або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 липня 2018 року

Суддя: